За інформацією: Суспільне.
У 2023 році Верховна Рада встановила 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — цю дату вшановує більшість європейських країн. В Україні, зокрема на Миколаївщині, раніше офіційно відзначали 9 травня, а 8-го вшановували День памʼяті та примирення.
Доктор історичних наук Юрій Котляр розповів про події, що сталися у 1945 році, їхній подальший вплив на хід історії, міфи, що сформувалися навколо цієї дати, а також про символи, які ми використовуємо в сьогоденні.
Україна, яка до 1991 року була частиною СРСР, отримала "у спадок" відзначення кінця Другої світової війни саме 9 травня. З часом цей день в Україні набув рис політизації і ознаменувався вуличним та інформаційним протистоянням проросійських і патріотичних сил, що провокувало конфлікти і наростання напруги у суспільстві.
Конфліктне сприйняття посилилось під час подій Євромайдану 2013-2014 років, окупації Криму Росією й початком війни на Донбасі. Проросійські сили активно використовували комуністичну символіку.
Після указу № 169/2015 від 24 березня 2015 року тодішнього президента України Петра Порошенка вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом відзначалися два дні — 8 та 9 травня.
Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься за радянською традицією 9 травня.
Однак, 12 червня 2023 року президент Володимир Зеленський підписав закон, який встановлює 8 травня Днем пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Відповідний проєкт закону Верховна Рада ухвалила 29 травня.
Хронологія подій, що сталися у 1945 році
Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, а завершилася 2 вересня 1945 року. В межах цієї війни на території України відбувалося щонайменше вісім збройних конфліктів, а якщо враховувати створення Карпатської України та її боротьбу з угорцями — то загалом дев’ять. Серед них була німецько-радянська війна, яка в історіографії відома під назвою "Велика Вітчизняна війна", початок якої датується 22 червня 1941 року, говорить історик.
"7 травня 1945 року о 02:00 в місті Реймс, що на території Франції, відбулося підписання безумовної капітуляції німецької армії. Таким чином, нібито ми повинні були вважати 7 травня днем завершення цієї німецько-радянської війни", — розповідає Котляр.
Генерал-полковник Альфред Йодль підписує Акт про капітуляцію в Реймсі. Вікіпедія
Але, каже історик, згідно з договором, той мав набрати чинності 8 травня о 23:00. За його словами, зона окупації союзників, а саме територія Франції, яка фактично перебувала під їхнім контролем, не задовольнила Йосипа Сталіна. Він наполягав на необхідності перепідписати цей договір у зоні, яку контролював Радянський Союз.
"Враховуючи, що внесок Радянського Союзу у розгром німецьких військ і взагалі фашистських сил був надзвичайно великий, буквально через невеликий проміжок часу в передмісті Берліна, а саме 8 травня о 22:43, було ще раз перепідписано акт про капітуляцію Німеччини. Події, що відбувалися далі, вже належать до так званої історичної хронології".
Доктор історичних наук Юрій Котляр. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Котляр зазначає, що відповідно до європейських часових поясів, які існували на той час, у Німеччині, зокрема в Берліні, дійсно було 8 травня. Але час у Москві відрізнявся на дві години.
"Таким чином, момент підписання чи момент набуття чинності даного акту на території Радянського Союзу припав на 9 травня. Тому, з погляду європейців, 8 травня — це дата завершення війни, а з погляду Радянського Союзу в реаліях того часу — 9 травня. Тобто жодної невідповідності тут не існує: і 8, і 9 травня відповідають історичним реаліям", — говорить Юрій Котляр.
Акт капітуляції Німеччини підписаний 7 травня 1945 року в штаб-квартирі генерала Дуайта Ейзенхауера в Реймсі (Франція) генералом Альфредом Йодлем, начальником штабу німецької армії. Вікіпедія
Міф про "День перемоги"
Указом Сталіна 9 травня 1945 року проголошено Днем перемоги. Але через декілька років, уже в 1948-му, це свято було скасоване, каже історик.
"Країна перебувала в страшній руїні, її потрібно було відновлювати. Фактично ще продовжувалася українсько-радянська війна, загони УПА активно діяли на території західної України. В країні була величезна кількість людей з інвалідністю, велика кількість колишніх учасників бойових дій потрапили до Сибіру і так далі. І не забуваємо 1946 рік — третій голодомор на території України. Тобто святкувати явно не було часу".
Миколаїв під час Другої світової війни. Миколаївський обласний архів
За словами Котляра, з 1948 року і фактично до смерті Сталіна в 1953 році, а також під час правління Микити Хрущова, День перемоги не святкувався в Радянському Союзі. Відновлення святкування відбулося лише в 1965 році за Леоніда Брежнєва, саме тоді з’явилася Мала Земля, а також виник новий міф — про культ перемоги.
"Навіщо це було? Річ у тім, що великі країни не можуть існувати без певного ідеологічного міфу. Попередній міф був про Велику Жовтневу соціалістичну революцію, який існував майже 50 років у Радянському Союзі, але все більше і більше відходив у небуття, оскільки з'явилися нові герої і новий час", — розповідає Юрій Котляр.
Миколаїв за часів німецької адміністрації, 1941 рік. Вікіпедія
З історичної точки зору це справді була перемога, оскільки, спираючись на силу всіх тодішніх союзних республік, вдалося здолати німецько-румунських загарбників. І те, що українці відіграли в цьому надзвичайно велику роль, не варто забувати, додає історик. Водночас він зазначає, що війна — це не лише перемоги, а й трагедії, і саме трагедії періоду Другої світової війни були одними з наймасштабніших.
Символіка пам'яті
У 2014 році, напередодні 9 травня, за ініціативи Інституту Української національної пам'яті українцям було презентовано символ так званого червоного маку. Створений він був одним із харківських художників-дизайнерів.
Мак. Getty Images
Цей символ був відомий ще з реалій Першої світової війни і був фактичною реакцією на страшну жорстокість цієї війни. Канадський лікар, який перебував на Фландрії під час Першої світової війни в 1915 році, побачивши всю цю жорстокість, написав вірш, у якому описав червоні маки як своєрідний символ пам'яті про тих, хто загинув, каже Котляр.
"Надалі цей символ поширився на територію Сполучених Штатів Америки, зокрема це стосувалося легіону колишніх воїнів, які вже перебували в запасі, воїнів з інвалідністю, які намагалися забути про всі ці проблеми війни, а також ветеранів. Згодом символ перейшов до Великої Британії, а потім активно поширювався серед європейських країн", — говорить історик.
Доктор історичних наук Юрій Котляр. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
За його словами, на території України цей символ не використовувався. Хоча мак і був відомий як квітка, його майже ніколи не сприймали як символ пам’яті.
У радянських реаліях, зокрема в контексті міфу про Жовтневу революцію, використовували пролетарську квітку — гвоздику, яка досить довго зберігала своє значення та традиційно клалася до пам’ятників. Також в Радянському Союзі використовували тюльпани або інші квіти, що вважалися символами тієї війни.
"Мак сам по собі дуже недовговічний, плюс це квіточка, яка є своєрідним символом смерті. І, враховуючи його певний вплив на нервову систему, він використовувався як снодійне і як певний символ за загиблими. Але абсолютно ніколи в Україні він не використовувався як символ пам’яті. І от маємо цікаву ситуацію: символ, який нехарактерний, в принципі, для території України, починають використовувати в нас".
Червоний мак. Український інститут національної пам’яті
Який вигляд має символ:
- Це чотири концентричні кола червоного, яскраво-червоного та темно-червоного кольорів. У центрі — чорна точка, ще одне чорне коло, що мало б символізувати слід від кулі. На практиці це виглядає як вир, який завершується чорною крапкою — фактично вир без пам’яті.
Історик каже, що перший слоган, взятий у 2014 році, був — "Ніколи знову". А вже у 2015 році цей слоган змінили на "Пам’ятаємо і перемагаємо", існує він вже 10 років.
Проте на думку історика найкращим символом пам'яті для українців, є червона калина.
"На мій погляд, для тих, хто хоче забути або заспокоїтись, можна використовувати символ червоного маку. Але загалом для українців, які хочуть перемогти, які хочуть показати своє місце в сучасному світі, треба використовувати символ червоної калини".
