За інформацією: Суспільне.
Традиції української вишивки понад 50 років зберігає родина Заблоцьких. Майстриня Тетяна, її діти та онуки оздоблюють тканину за допомогою різних технік — хрестиком та гладдю. За ці роки вони зробили 156 рушників, деякі з них у "Таврійському стилі".
Кореспонденти Суспільного поспілкувались з родиною про особливості їхнього вишивання.
Тетяна Заблоцька родом з Волині. На Миколаївщину жінка переїхала 40 років тому.
"Розпочала вишивати, можна сказати, з третього класу. Моя матуся навчила мене. Коли приїхала на Миколаївщину, то продовжувала справу", — каже майстриня.
Майстриня Тетяна Заблоцька. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Гладдю та хрестиком жінка вишиває понад 50 років. Працює переважно у стилі "Таврійського розпису".
"Сорочки та рушники вишиваю. Знову зараз чотири буду рушника різних тематики вишивати, але "таврійський розпис" більше полюбляю. Чому так? Бо воно швидше вишивається, ніж хрестиком. Хрестиком тут треба рахувати на схеми. А гладдю намалював і сидиш, вишиваєш", — пояснює Заблоцька.
Вишивка, яку створює родина Заблоцьких. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Вишивка, яку створює родина Заблоцьких. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Вишивка, яку створює родина Заблоцьких. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
За фахом Тетяна — вчителька трудового навчання. Нині вона організовує заняття з вишивки для дітей у місцевій бібліотеці.
"Я б день і ніч вишивала. Інколи так думаю, люди читають книжки, а мені немає коли читати, тому що вишиваю. Прийшла, щось їсти приготувала, відпочила і зразу беру вишивку. Скільки можу — стільки вишиваю".
Виріб з бісеру, який створила родина Заблоцьких. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
З дитинства донька Тетяни Ольга разом із сестрою в’яже гачком.
"Вишивка — це дійсно ідентифікаційний код нації. У нашій родині це, можливо, рушники, бо їх стільки було вишито. До речі, який би чоловік не зайшов пішов до нас, він теж навчився вишивати, і весільні рушники ми вишивали разом", — каже донька майстрині.
Донька Тетяни Ольга. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Поки була маленькою, здавалося це просто грою. Ниточка до ниточки, наче щось виходило гарно, красиво, але ж спочатку тільки хрестик був. Після дев'ятого класу наступним таким напрямком став бісер. Це надихнуло мене на довготривалий такий процес".
Руки Ольги, яка робить з бісеру виріб Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Вишивка на платті Зої. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Виріб з бісера, який створила родина Заблоцьких. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Ще одна донька Тетяни Зоя навчає вишивати хрестиком своїх дітей. Жінка вважає, потрібно продовжувати родинну справу.
"В'язання гачком мені запало на душу. Я дякую своїй старшій сестрі, вона навчила мене, тому коли я народила свою доньку Катю, зрозуміла, що можна для дівчинки робити своїми руками, те, чого не буде у жодної дитини. У нас є ця сімейна справа — це наша вишивка. Ми маємо передати її з покоління в покоління, тому що це важливо", — каже Зоя.
Донька Тетяни Зоя. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У стилі “Таврійського розпису” вишиває онучка Тетяни Вікторія, яка допомагає їй робити весільні рушники.
"Я з дитинства допомагала бабусі багато що вишивати, почала я зі скриньок, для себе, для мами на свята вишивала. Потім я робила картини, і коли до школи ходила, до бабусі на гурток, я там багато вже чого робила. Мені подобалось це", — поділилась дівчина.
Вишивка гладдю на сорочці Тетяни. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Тетяна разом з родиною вже зробила понад 150 рушників.
Читати ще
Читати ще
Три десятиліття миколаївці грають у настільні ігри в Каштановому сквері
Читати ще
«Інституція — це не вихід». У Миколаєві відкрили фотопроєкт про вихованців з інтернатів
Читати ще
«Родина для кожної дитини»: у Миколаєві відбувся пікнік для людей, які хочуть виховувати дитину з інтернату
