За інформацією: Суспільне.
Людмила Призант хотіла стати медиком з дитинства. Вже 45 років вона працює лікаркою-рентгенологом у багатопрофільній лікарні на Миколаївщині.
Про професійний шлях, зміни та повномасштабне вторгнення лікарка розповіла кореспондентам Суспільного.
Людмила Призант вже 45 років працює у багатопрофільній лікарні Веснянської, Нечаянської, Радсадівської сільських рад Миколаївської області. Каже, лікарем хотіла стати ще з дитинства.
"І дивлячись на цих лікарів, я мала ще була тоді, мені теж хотілося стати лікарем. Після закінчення школи я в перший же рік поступила в Одеський медичний інститут імені Пирогова. Навчалася сім років, шість років інтернатура", — розповідає жінка.
Лікарка-рентгенолог Людмила Призант. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
В Одесі закінчила інтернатуру по фаху "Фтизіатрія". Пізніше з родиною переїхала до Миколаєва та почала цікавитись рентгенологією. Спочатку працювати було важко, розповідає Людмила.
"Дуже важко сказати людині, що в вас таке захворювання. Діагностика цих захворювань теж другий раз важка", — каже лікарка.
"Тому що на той час, коли ми тільки починали, ще не було томографії, не було МРТМагнітно-резонансна томографія. Тоді в основному ставили діагноз по лабораторним дослідженням і по рентгенографічним дослідженням. То, звичайно, томографи тоді ще були аналогові, важко було".
Людмила Призант оглядає рентгенівський знімок З особистого архіву Людмили Призант
Лікарка на своєму робочому місці З особистого архіву Людмили Призант
Лікарка зі своїми колегами З особистого архіву Людмили Призант
Згодом роботу значно полегшили нова апаратура та цифровізація інформації, проте звикання зайняло певний час, каже лікарка.
"У 2021 році, перед самою війною, ми отримали дуже гарний апарат цифровий. Це для мене зараз робота дуже цікава, адже цей апарат, дивлячись на знімки, буквально найменші нюанси дає роздивитися і досить таки грамотно поставити діагноз", — розповідає Людмила.
На початку повномасштабного вторгнення Людмилі доводилось працювати вдень і вночі, без вихідних та відпусток, адже ніколи не стикалася з військовими пораненнями.
"А тут відразу багатоуламкові переломи, пошкодження, мінно-вибухова травма і черепа, і грудної клітини, і хребта, і верхніх кінцівок", — розповідає жінка.
"Люди приходили з сіл, тоже практично добиралися, хто як міг. Тому що люди, звичайно, хворіли. Тим паче, що була стресова така ситуація. Загострювалися всі хронічні хвороби. Наплив був великий".
Людмила Призант оглядає рентген на робочому місці. Суспільне Миколаїв/Маріетта Мкртчян
Зараз Людмила задоволена своєю роботою.
"Це моя спеціальність. Я до неї йшла і я в ній працюю", — говорить лікарка.
"Це моє життя. Тому що кожен день стараюся йти на роботу, тому що знаєш, що люди тебе чекають, люди до тебе йдуть".
