За інформацією: Суспільне.
Рідні, друзі та знайомі зібралися на Центральному проспекті, аби нагадати суспільству про полонених українців, Миколаїв, 31 березня 2024 року. Суспільне Миколаїв/Єлизавета Кротик
Зі слів чоловіка, він постійно на зв’язку з рідними полонених та безвісти зниклих воїнів.
"Існує налагоджена робота з керівниками об’єднань родин, у нас створено щось типу ради, де вони (рідні полонених та безвісти зниклих — ред.) можуть висловлювати не тільки свою думку, а й думку тих, хто доєднався до їхніх громадських об'єднань. Ми постійно в контакті, саме тому я зараз тут", — говорить чоловік.
Начальник південного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Аркадій Дабагян, Миколаїв, 31 березня 2024 року. Суспільне Миколаїв/Єлизавета Кротик
Підтримати сина-військовослужбовця 36-ї бригади, про якого нічого не відомо майже два роки, прийшла мати Марина.
"Потрапив із побратимами. Тільки як обміни відбуваються, знаю, що знаходиться у Вязьмі, що хлопці закатовані, а взагалі, ні зв’язку немає, нічого. Постійно на акції, до тих пір, поки не повернемо дитину додому", — пояснює жінка.
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Два роки у російському полоні перебуває син Віри. Не стримуючи сліз, вона говорить, що звертається всюди, аби повернути власну дитину.
"Виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. 12 квітня буде вже два роки як він у полоні, нічого не відомо, крім того, що підтвердив Червоний Хрест і країна-агресор. Ні зв’язку, ні листів, ні дзвінків. Дуже багато людей навіть не знають, що таке лихо є в нашій країні", — каже Віра.
Якби я знала, як це сталося. Учасниця акції Вірамати військовополоненого
Постійно на акції приходить Вікторія, яка вже другий рік чекає на чоловіка.
"Потрапив у полон на заводі Ілліча в Маріуполі. Це був прорив. Вони намагалися прорватися з оточення. У нас спілкування з Координаційним штабом, зі Службою безпеки України, з усіма органами, де тільки можна, і в закордонні організації", — ділиться власною історією Вікторія.
Дружина військовополоненого Вікторія, Миколаїв, 31 березня 2024 року. Суспільне Миколаїв/Єлизавета КротикПолон — це "пекло". Полон — це жахливе існування.
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Акція-нагадування «Полон вбиває», Миколаїв, 31 березня 2024 року Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Зі слів дружини військовополоненого, акції допомагають тим, що суспільство повинно знати, про полонених, які потребують допомоги.
