За інформацією: Суспільне.
Ірина Гаврилова з Миколаєва вісім років виготовляє мило ручної роботи. Спершу це було хобі, яке вона поєднувала з роботою логістом, а згодом стало основною діяльністю.
Про процес створення виробів з мила жінка розповіла кореспондентам Суспільного.
Для майстрині створення мила — це мистецтво.
"Основу ми ріжемо дрібненько, щоб вона швидше розтанула. Ми зараз будемо топити і я буду додавати олійку обов'язково, блискітки, аромат у нас буде "тирамісу" і колір у нас буде помаранчевий", — розповідає жінка.
Майстриня Ірина під час процесу миловаріння. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
Ірина почала виготовляти мило під час декретної відпустки вісім років тому. Відтоді це стало її основною роботою.
"Я пробувала вишивати, я пробувала скрапбукінг, свічковаріння і натрапила на миловаріння. От, замовила собі просто набір, думаю: "Спробую". Спробувала, розповіла, сарафанне радіо в мене спрацювало: "А зроби мені, а зроби мені", — каже майстриня.
"Ну, це було роки два на рівні хобі. Я після декрету, знову ж таки, ходила на свою роботу. Миловаріння — це так, для душі, для настрою. Я завершила це, хоч мене звали, мене просили, щоб я повернулася, але побувши понад рік у вільному плаванні, я зрозуміла, що більше я не хочу працювати на когось".
Майстриня з миловаріння Ірина. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
На початку Ірина навчалась самостійно.
"Це були домашні такі спроби, вийшло не вийшло, а потім коли я вже вирішила займатися цим не лише собі, а вже і людям, вже пішла якась відповідальність, я з самого початку самоучка, YouTube, Google. Я напевно, роки півтора купувала всі можливі вебінари, прямі ефіри дивилася", — розповідає Ірина.
Майстриня каже, для неї миловаріння — це не просто робота.
"Миловаріння — це що? Це ти береш мильну основу, яка, по суті, вона, ну, пуста, просто, як прозорий шматок мила. І вже туди починаєш додавати фарбники, аромати, якісь додаткові примішки. І вже з цього, просто з якогось шматка прозорої основи, в тебе вимальовуються якісь маленькі шедеври".
"Потім пішли 3D-формочки, ті ж динозаврики, я їх розмальовую вручну, там оченята, посмішку. Ну, типу, я можу так сидіти ночами та це для мене якийсь астрал, чи як сказати. А зараз ще, коли я пішла в букети, вони мене захопили. Оце я вже собі придумую, яка квіточка до якої. Ну, я у всьому бачу красу", — каже жінка.
Ірина ріже мило Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Процес заготовлення суміші для мила Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Майстриня дістає мило з форми Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Від початку повномасштабного вторгнення Ірина разом з сім'єю переїхала до Чернівців, вимушена була два роки не займатися улюбленою справою.
"Але я людина, було і вигорання, були якісь психологічні перепади, якісь депресивні стани. Було таке, що я навіть, залишала на деякий час миловаріння, коли я спочатку просто не вірила — люди не замовляють, це людям вже не цікаво, все, лавочку ми прикриваємо. Але знову ж таки встаєш і кажеш: "Ні, Іра, цей світ потребує краси".
