Зниження вартості енергоресурсів експерти пояснюють не тільки митами Трампа, які лише пришвидшили падіння
На відміну від світових фондових ринків, які непогано відновилися після того, як Дональд Трамп відклав упровадження додаткових мит «проти всіх і вся, крім Китаю», нафта повертатися до колишніх цінових коридорів не поспішає. Цими днями вартість «чорного золота» опустилася до найнижчих показників за чотири роки – з часів пандемії. Ключовим чинником такого падіння називають якраз загострення тарифного протистояння між США й КНР, що загрожує зниженням попиту на вуглеводні у Піднебесній, а затим і по всьому світу. Натомість пропозиція продовжує зростати – з огляду на плани провідних експортерів нарощувати видобування. І не тільки через це.
Укрінформ проаналізував причини та перспективи змін нафтових котирувань на світових ринках, імовірні наслідки цього для ринку нафтопродуктів в Україні та потенційні втрати частини вуглеводневих доходів державою-агресоркою.
ЦІНОВІ ТРЕНДИ: ЧИ ОПУСТИТЬСЯ ВАРТІСТЬ БАРЕЛЯ ДО $50?
Нафта – один з найчутливіших у світі товарів, на вартості якого одразу ж позначаються будь-які більш-менш значущі політичні події, економічні зміни, природні катаклізми. Простіше кажучи, кожен чих у Вашингтоні чи жест Пекіна. Приміром, лише цього року до зниження нафтових котирувань призводили: погіршення прогнозів економічного розвитку США та Німеччини, збільшення запасів пального у Сполучених Штатах, припинення атак хуситів на кораблі в Червоному морі, побоювання щодо впливу мит Трампа на світову економіку та попит на енергоносії, новини про прорив у розробці штучного інтелекту від DeepSeek, оголошення ОПЕК+ планів збільшити нафтовидобуток.
Фото: Facebook / The White House
Натомість на підвищення вартості «чорного золота» грали: занепокоєння стосовно можливого скорочення постачань з підсанкційних Росії та Ірану, очікуване на початку року зростання попиту в Китаї, холодна січнева погода у США та Європі. Давалися взнаки й безліч інших впливів і залежностей. Скажімо, якісь заяви Дональда Трампа до та після інавгурації провокували зростання цін, інші – сприяли падінню котирувань.
Такі «гойдалки» з ледь не щоденними змінами цінових трендів тривали до середини лютого, коли на тлі розуміння, що тарифна війна між США та Китаєм невідворотна, вартість нафти ключових брендів Brent і West Texas Intermediate (WTI) опустилася нижче $70 за барель.
Після того ж, як Трамп утілив обіцянки й оголосив про впровадження загороджувальних мит, темпи цінового зниження прискорилися: вартість нафти еталонних марок опускалася нижче $60, чого не було вже чотири роки, з часів пандемії (нинішній рік марка Brent, нагадаємо, розпочала з котирувань $76–$78, WTI – $73–$75 за барель).
Щоправда, коридор в $60–$65 нафта залишала ненадовго. У п’ятницю 11 квітня ф’ючерси (зобов’язання купити або продати актив в обумовлений час) на марку Brent подорожчали на 14 центів, до $63,47 за барель, а на WTI – до $60,21. Таким чином, загальне цінове падіння для Brent цього тижня – 3,2%, для WTI – 2,9%. Тоді як за попередній тиждень обидві марки подешевшали на 11%.
Рішення Трампа про відтермінування на три місяці дії мит для усіх країн, окрім КНР, схоже, лише пригальмувало цінове падіння, але не зупинило його. Тому, за всіма ознаками, квітень стане найгіршим для нафтового ринку місяцем з часів пандемії.
І хоча якраз нафти (один з небагатьох винятків) мита напряму не стосуються, через імовірні опосередковані впливи цінове падіння на ринку «чорного золота», за прогнозами аналітиків, триватиме. Насамперед, через тарифне протистояння між двома провідними економіками – американською та китайською. Висока ймовірність того, що це протистояння досить швидко призведе до зменшення обсягів світової торгівлі та порушення ключових торгових маршрутів.
Додатковий тиск на ціну маємо через рішення ОПЕК+, попри все, нарощувати обсяги видобування нафти у найближчому майбутньому (Саудівська Аравія, Росія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Казахстан, Алжир і Оман збільшать видобування нафти з травня на 411 тис. барелів на добу), поточне збільшення видобутку деякими гравцями, зокрема Казахстаном, а також фактично перманентне цьогоріч зростання запасів нафти у США. Скажімо, лише цього тижня вони збільшилися на 2,6 мільйона барелів – ледь не вдвічі вище прогнозованого рівня. Одночасно знизився попит на бензин, а нафтопереробні заводи скоротили виробництво перед початком літнього сезону. Плюс Каспійський трубопровідний консорціум після зняття судових обмежень відновив відвантаження нафти у Чорному морі.
Геннадій Рябцев
Експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев нагадує ще й про вплив спекулятивного чинника.
«Зниження котирувань почалося до того, як Трамп запровадив мита. І спричинило його те, що обсяги пропозиції на ринку значно перевищували попит. Тобто, темпи зростання попиту набагато менші, аніж очікували спекулянти, котрі вкладаються у відповідні цінні папери, деривативи. А це означає, що навіть якби мита не запроваджувались, котирування однак упали б. Причини – перевищення обсягів пропозиції над попитом, а також рішенням держав-членів ОПЕК+ почати скасовувати квоти на видобуток, що відбувається якраз із квітня», – каже експерт у коментарі Укрінформу.
Саме у квітні Саудівська Аравія знизила вартість нафти, яку пропонує за строковими контрактами зі споживачами. Митна політика Трампа лише пришвидшила зниження. Та й загалом вплив мит на котирування Рябцев вважає більше спекулятивним чинником, аніж відображенням реального стану справ: будь-які інформаційні приводи зараз використовують для «гри» на зниження котирувань.
Проте навіть якщо ближчим часом спекулятивні впливи припиняться, через надлишок нафти на ринку повернутися до високих котирувань, за прогнозами експерта, не вдасться. Адже держави-члени ОПЕК сповідують іншу політику. Вони прагнуть тримати котирування на достатньо низькому рівні, аби посунути на ринку частину конкурентів.
«Яким є «оптимальний» з точки зору провідних світових гравців ціновий рівень, навряд чи хтось може спрогнозувати. Але, вочевидь, достатньо якраз $60 за барель. Тримаючи котирування на цьому рівні, вони хочуть витіснити з ринку експортерів, собівартість видобутку в яких вища. А це – РФ, Венесуела, Нігерія та, до речі, окремі видобувні компанії США і Канади», – пояснив Рябцев.
Сергій Дяченко / Фото: geostrategy.org.ua
Із тим, що митна політика США лише пришвидшить невідворотну економічну кризу, погоджується й голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко.
«Активність на ринках падає. В принципі, те що зараз відбувається, це калька 30-х років минулого століття, коли у світі почалася структурна економічна криза. Країни заходу намагалися врятуватися від неї, закриваючи свої ринки. Для цього почали вводити одне проти одного мита – так, як зараз це намагається робити Трамп. У результаті світ спіткала велика депресія», – проводить історичні паралелі експерт.
Подібні впливи на глобальні економічні процеси, за його оцінками, ймовірні й тепер. І нафтовий ринок одним із перших реагує на цю перспективу. Адже очікування економічного падіння завжди знижує ціни на «чорне золото».
Чи тривалим буде низхідний тренд, залежить від подальших дій США та кроків їхніх ключових торговельних партнерів у відповідь. За словами Дяченка, є ймовірність того, що Дональд Трамп ввів тарифи у розрахунку примусити партнерів вжити заходів для вирівнювання торговельного балансу, а потім планує відмовитися від додаткових мит – принаймні, у відносинах з більшістю країн.
«Тоді, після легкого переляку, провідні національні економіки почнуть відновлюватися. А отже – зросте попит на вуглеводні. Якщо ж Трамп продовжить втілювати таку політку, це точно призведе до світової економічної кризи. І тоді збережеться довготривалий тренд падіння нафтових цін», – прогнозує експерт.
Причому це падіння може бути іще стрімкішим, ніж дотепер. Багато залежатиме від того, як в умовах «драконівських» тарифів зможе захиститися КНР.
«Китай дуже вразливий до коливань. Адже у нього найбільша експортоорієнтована економіка. Висока ймовірність того, що Китай матиме проблеми як дуже великий споживач енергоресурсів. А ці проблеми так чи інакше позначаться й на глобальній економіці», – вважає Дяченко.
Фото: EPA/UPG
ЧИ БУДЕ БОЛЯЧЕ НАФТОВОМУ ПРОМИСЛУ АГРЕСОРА? СПОДІВАЄМОСЯ
Зниження вартості енергоресурсів уже потроху сприяє скороченню прибутків держави-агресорки. Приміром, у березні доходи федерального бюджету РФ від нафти та газу зменшилися на 17% порівняно з березнем 2024-го, повідомляє Reuters. Але отримані ворогом суми все ще захмарні – 1 трильйон 80 мільярдів рублів. Це приблизно $13 мільярдів на війну.
За підсумками першого кварталу нафтогазові доходи Москви зменшилися на 9,8% порівняно з січнем-квітнем 2024-го. Йдеться про 2,64 трильйона рублів (понад $31 мільярд) проти 2,93 трильйона рублів за цей період торік.
Згідно з бюджетним планом на 2025 рік, мінфін РФ розраховує, що нафтогазові доходи сягнуть майже 11 трильйонів рублів ($132 мільярдів) за середньої ціни на російську нафту $69,7 за барель та обмінного курсу 96,5 рубля за $1.
Сподіватимемося, збереження низьких цін на нафту суттєво скоротить цей ресурс. Адже основна марка російської нафти – Urals – зазвичай, торгується з дисконтом від вартості світових еталонних марок у $12-15 за барель. Тобто, йдеться про менш ніж $50.
Дешевшають і преміальні сорти російської нафти. Приміром, вартість далекосхідної марки ESPO Blend уперше опустилася нижче цінового обмеження, встановленого у грудні 2022 року країнами Великої сімки на рівні $60 за барель. Точних даних щодо цього немає, але, за підрахунками аналітиків, мова про $56–57 за барель при відвантаженні з порту Козьміно.
«Якщо в котируваннях Urals збережеться дисконт на рівні $12-14, то за збереження нинішніх цін упродовж хоча б трьох місяців, вуглеводневі прибутки РФ скоротяться на $35 мільярдів. Адже зараз Росія втрачає $70-75 мільйонів на добу. Це багато? Не знаю. Хочеться, щоб падіння було істотнішим. Це станеться, якщо вартість еталонних світових марок опуститься нижче $60 за барель, відповідно російська непреміальна нафта коштуватиме менше $50. А це – неабиякий позитив для нас», – пояснює Геннадій Рябцев.
Сергій Дяченко погоджується, що через зниження нафтових котирувань держава-агресорка втратить частину вуглеводневих прибутків, які загалом становлять приблизно третину доходів РФ. Але на тлі ймовірної світової економічної кризи впадуть і доходи європейських країн, від чиєї фінансової допомоги ми зараз критично залежні.
Важлива новина також – загальне підвищення собівартості видобування нафти в РФ. А чим менша маржа (різниця між ціною продажу та собівартістю), тим менше грошей агресор отримуватиме на війну з Україною. Дедалі більшою у структурі нафтовидобування стає частка так званої «важковидобувної» нафти, яка потребує додаткових вкладень. Віднедавна ця частка зросла до 32%, зокрема 2% припадає на шельфовий видобуток. За прогнозами самих росіян, через виснаження традиційних запасів російської нафти, частка важковидобувного ресурсу до 2050 року збільшиться до 70%. При цьому налагоджувати видобування РФ складно не лише через потребу в додаткових інвестиціях, а й з огляду на те, що міжнародна спільнота впровадила заборону на постачання до Росії устаткування, необхідного для освоєння важковидобувних родовищ. І, на відміну від порушень встановленого санкціями цінового порогу на нафту походженням з РФ, обходити цю заборону Москві дуже складно.
Тим часом дедалі більше простоюють російські потужності первинної переробки нафти. У квітні такий простій зріс майже на 33% порівняно з попереднім графіком. За даними Reuters, збільшення обсягів простою зумовлене, зокрема, зупиненням виробництва на Комсомольському НПЗ, Уфанєфтєхімі, Краснодарському НПЗ та подовженням ремонтних робіт в Рязанській нафтопереробній компанії. Як наслідок, у березні морський експорт дизельного пального з Росії зменшився приблизно на 5%.
КОЛИ (Й ЧИ ВАРТО) ОЧІКУВАТИ ЗНИЖЕННЯ ЦІН НА НАФТОПРОДУКТИ В УКРАЇНІ?
Зміна нафтових котирувань на світових ринках з певним часовим люфтом позначається і на вартості пального всередині нашої країни. Середня ціна дизельного пального дрібногуртовими партіями в Україні зменшилася до 43,12 грн/л, повідомляє Daily Fuels&LPG. Це найнижчий показник з минулорічного грудня.
«В українських портах Дунаю та Чорного моря, дрібногуртові партії (до 60 тисяч літрів) 9 квітня продавалися в діапазоні 39,40–39,80 грн/л. Загалом середній рівень індексу FCA UA-Ports становив 39,60 грн/л – це найнижче значення з часу запуску цінового індикатора НафтоРинку у червні 2024 року. Водночас, з огляду на подальше зниження котирувань на зовнішньому ринку нафтопродуктів, очікується продовження здешевлення дизельного пального в гуртовому сегменті», – наголошують аналітики профільного видання.
Геннадій Рябцев звертає увагу на те, що зниження цін на роздрібному ринку нафтопродуктів уже почалося. Поки що вартість бензину й дизпалива знизилася у середньому на 1 гривню за літр.
«Думаю, цей тренд збережеться, оскільки ми маємо чітку залежність від зовнішніх котирувань, адже Україна закуповує щонайменше 85% необхідних нафтопродуктів за кордоном. Надалі все залежатиме від впливу двох чинників. Перший – вартість нафтопродуктів на кордоні, яка зменшується. Потенціал для зниження внутрішніх цін – близько трьох гривень за літр. Чи справдяться сподівання, залежатиме від другого чинника. А це – курс національної валюти до євро на міжбанку. Якщо гривня утримає позиції, автомобілісти можуть розраховувати на мінус три гривні на заправках упродовж місяця. Якщо не втримає – зниження буде менш «приємним», – прогнозує експерт.
Сергій Куюн
Директор консалтингової групи "А95" Сергій Куюн у коментарі Укрінформу прогнозує: якщо тенденція до падіння цін на нафту у світі збережеться, вартість пального в Україні почне помітно знижуватися вже наступного тижня.
«Якщо ціна не більше $65 утримається протягом квітня, зниження на бензин та дизель становитиме щонайменше 3 грн/л», – деталізував Куюн.
ЧИ ЧЕКАТИ НА ДОБРІ ЦІНОВІ НОВИНИ І З ГАЗОВОГО РИНКУ?
Упродовж минулого тижня ціни на газ у Європі впали на 10% – до €35,2 за МВт. Тоді як ще 1 квітня паливо коштувало €42,5 за МВт ($490 за тисячу кубометрів). Цього тижня зниження вартості газу тривало, хоча й не такими темпами. Поточна ціна – 33,35 євро за МВт, тобто приблизно $384 за тисячу «кубів». І це – найнижчий показник за останні півроку.
І хоча газовий ринок не так гостро, як нафтовий, реагує на політичні події, зниження вартості «блакитного палива» аналітики пояснюють, передовсім, впливом американських митних тарифів. Адже Китай, як відомо, не забарився із відповіддю, ввівши власні митні обмеження при постачаннях товарів зі США. А це, як очікується, призведе до суттєвого скорочення або й майже зупинки постачань американського скрапленого газу на обширний китайський ринок.
Відповідно, більше ресурсу надходитиме на інші азійські, а також на європейські ринки. Тим паче, що Дональд Трамп готовий стимулювати цей процес, висловивши нещодавно «побажання» європейцям за рік купити американських енергоресурсів на $350 мільярдів.
При цьому в березні Сполучені Штати Америки експортували рекордні обсяги скрапленого газу – 9,3 мільйона тонн (12,8 мільярда кубометрів). Попередній рекорд (грудня 2023 року) перевершено на майже 1 мільярд «кубів».
Сергій Дяченко звертає увагу на те, що газ (особливо трубний) не такий чутливий до змін у світовій політиці та економіці, як нафта.
«Нафта – це, в основному, сировина для палива. При погіршенні умов ви просто купуєте більш економічні автомобілі та менше їздите. Відповідно, попит на нафту падає. Тобто, ідеться про більш гнучкий товар, який суттєво реагує на попит та пропозицію. З газом інакше. Передовсім, на ньому тримається низьковуглецева економіка Європи», – каже експерт.
Європа, за його словами, сама собі створила газову залежність, відмовившись від вугілля і (з міркувань безпеки) великою мірою – від атомної енергетики. А газ – основне паливо для теплових електростанцій. Через це попит на нього завжди високий, альтернативи майже немає. Звідси – й менша чутливість до ринкових коливань.
«Газовий ринок в останні роки «відв’язався» від нафтового, він живе за своїми законами. Тому очікувати суттєвого зниження котирувань, мабуть, не варто. Тим не менше, невелике зниження цін ще можливе», – вважає Геннадій Рябцев.
Україні, на думку експертів, варто цим скористатися. Адже потреби у закупівлях «блакитного палива» на світових ринках до наступного опалювального сезону через низький поточний рівень запасів у ПСГ і втрату значної частини власних видобувних потужностей у зв’язку з російськими атаками на видобувну інфраструктуру неабияк зросли. Держава має вже зараз знайти необхідний для інтенсивного газового імпорту фінансовий ресурс. Не варто повторювати досвід попереднього сезону, коли у період низьких цін навесні та влітку паливо для потреб країни на зовнішніх ринках майже не закуповували, натомість восени, коли ціни підвищилися, Україна нарощувала обсяги закордонних постачань, витрачаючи на це зайві кошти.
За нинішнього рівня потреб це призведе до втрати сотень мільйонів доларів, не кажучи вже про брак часу для закачування в ПСГ таких обсягів енергоресурсу. Адже країні, за деякими розрахунками, доведеться упродовж року (до квітня 2026-го) імпортувати до 5 мільярдів кубометрів газу. Це уп’ятеро перевищує попередній рекорд за обсягами імпорту.
Навіть за нинішніми цінами для цього знадобиться до $2 мільярдів. Потенційне підвищення вартості ресурсу восени та наступної зими збільшить потребу ще принаймні на кілька сотень мільйонів «зелених». Пошук необхідних коштів – одне з ключових питань на нашому нинішньому енергетичному порядку денному.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: Anadolu
