За інформацією: Суспільне.
Восьме березня не є "святом весни та прославленням жіночності", котре виникло в часи СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік — федеративна соціалістична держава в Північній Євразії, яка існувала з 1922 по 1991 рік, в котрий входила територія України.. Ця дата вважається Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародного миру. В Україні, зокрема й на Миколаївщині, жінки виборювали свої права, починаючи з голосування на виборах. У різних країнах світу ця дата має різне значення, проте історично вона пов'язана з прагненням до рівних гендерних прав.
Про це журналістам Суспільного розповіли старша наукова співробітниця Миколаївського обласного краєзнавчого музею Катерина Барбаянова та викладач історії Владислав Мирун.
За словами Барбаянової, у світі ситуація з рівноправ'ям залишається складною. В Україні, за останніми даними, 45 відсотків науковців — жінки, що ставить країну на 12 місце в Європі. Проте, на вищих керівних посадах їх менше — лише 14 відсотків.
"Та сама Генеральна Асамблея ООН, коли в 1965-му році підписувала документи про те, що 8 березня має стати днем святкування досягнень жінок. Як на мене, звучить трошки принизливо, тобто ну вони такі недієздатні, тому ми всі їх досягнення будемо святкувати.".Читати ще
Читати ще
За межами відомого: жінки, які зробили внесок у розвиток Миколаївщини
"Я намагаюсь завжди розповідати, що в першу чергу це не свято, а День боротьби за права (жінок — ред.). Восьме березня — доволі умовна дата, адже спочатку не було конкретного числа, а події відзначали у різні місяці. Але навіть зараз питання рівності лишається відкритим: чому ми згадуємо про становище жінок лише раз на рік?", — говорить Барбаянова.
У політиці також спостерігається дисбаланс: у Миколаївській обласній раді з 58 депутатів — 18 жінок, у міській раді з 52 — 19. Попри те, що жінки становлять понад половину населення, їхня присутність у владі обмежена.
"Багато чоловіків адекватно відносяться до цієї проблематики і навіть підтримують різнопланові жінки в суспільстві в соціальному, в економічному, в політичному сенсі. Ще 100 років назад це було взагалі майже неможливо".
В історії області жодна жінка не очолювала адміністрацію, каже Барбаянова.
Старша наукова співробітниця науково-експозиційного відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею Катерина Барбаянова. З архіву Катерини
Вона вважає, що у суспільстві досі побутує думка, що ведення домашнього господарства — виключно жіночий обов’язок. За словами науковиці, порушення таких питань у публічному просторі часто викликає нерозуміння, особливо у літніх людей.
"У нашому суспільстві досі вважається нормою, що жінка після роботи приходить додому і має другу зміну: прибирання, готування, виховання дітей. Чому це вважається виключно жіночою роботою? Чому у нас тут чоловіків немає. Що, всі "побутові інваліди"? Ні", — наголошує Барбаянова.
За словами краєзнавиці, в Україні 45 відсотків науковців — це науковиці.
"Про Нобелівську премію ми взагалі не говоримо, тому що і досі є ситуації, коли працює команда в будь-якій галузі: хімія, біологія, фізика, все що завгодно, генетика. І в команді порівно чоловіків і жінок, але зрештою суму премію отримують лише чоловіки, чи там, наприклад, три чоловіки, одна жінка".
Роль жінок під час війни
Багато жінок з 24 лютого 2022 року беруть участь у волонтерському русі, працюють у військових структурах, але постають перед труднощами в армії, каже Катерина Барбаянова. Зокрема, на початку війни жінки з бойовими навичками та майстри спорту зі стрільби часто отримували адміністративні посади замість бойових.
"Зараз серед військовослужбовців близько 80 тисяч жінок, з яких 45 тисяч займають бойові посади. Це велика зміна, але досі існує проблема забезпечення жінок належною формою та спорядженням", — говорить вона.
Військовослужбовиця 100 окремої механізованої бригади Людмила та кіт Гріджо. Суспільне Донбас
Жіночі організації в регіоні існують, але переважно займаються соціальною та психологічною підтримкою.
"Я знаю, що жінки хоч хочуть вступати до війська, і що ізраїльський досвід, в принципі, адекватно ляже на наше суспільство. Тому що, ну, з соціальної точки зору, в нас вся культура побудована на тому, що чоловік — голова, жінка — шия".
Активної боротьби за права жінок, як окремого напряму діяльності, немає. Питання рівності залишаються актуальними, за словами науковиці. "Важливо не лише відзначати восьме березня, а щоденно працювати над тим, щоб забезпечити рівні можливості для всіх, незалежно від статі", — підсумовує Барбаянова.
Виникнення цього Міжнародного дня
Про історичні передумови виникнення Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародного миру розповів історик Владислав Мирун.
"Зафіксовано, що жінки-працівниці текстильних фабрик в Нью-Йорку протестували проти тяжких умов праці. І є така версія, що саме цей перший протест, цей перший страйк був восьмого березня 1857 року", — розповів історик.
Суфражистки у Нью-Йорку. crfashionbook.com
За його словами, перші акції протесту жінок відбувалися ще в XIX столітті, коли через промислову революцію та мобілізацію чоловіків жінки масово почали працювати на заводах.
"Феміністичний рух, започаткований суфражисткамиСуфражи́зм, або боротьба за жіноче виборче право (англ. Women's suffrage movement) — правозахисний рух за надання жінкам виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Зародившись в Англії на зламі ХІХ—ХХ ст. суфражизм ознаменував початок історії фемінізму., став основою для подальшої боротьби за права жінок. Проте навіть у XXI столітті жінки стикаються з дискримінацією у вигляді нерівної оплати праці, обмеженого доступу до керівних посад і стереотипного сприйняття їхньої ролі в суспільстві".
Читати ще
Читати ще
Місце жінки (НЕ) на кухні: правозахисниця та миколаївська феміністка про рух, жінок в армії і фемінітиви — інтерв’ю
"Вони виконували ті ж самі обов’язки, що й чоловіки, але отримували значно нижчу заробітну плату", — пояснює він.
У 1908 році в Нью-Йорку 15 тисяч жінок вийшли на мітинг з вимогою скорочення робочого дня та рівної оплати праці. "У 1910 році Клара ЦеткінНа пропозицію Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн), вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права. запропонувала відзначати Міжнародний жіночий день, але конкретної дати не було. Ну, а уже в 1914 році вже перед днем Першої світової війниПерша світова війна — світова війна, глобальний збройний конфлікт, що розвивався, перш за все, в Європі з 28 липня 1914 до 11 листопада 1918 року, в якому брали участь 38 держав із населенням 1,5 млрд мешканців. США, Великобританія, Австро-Угорська імперія, Німецька імперія, Російська імперія і Нідерланди вже в 1914 році відзначали саме восьме березня. От починаючи з 1914 року", — розповідає історик.
Історик Владислав Мирун. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
У радянські часи цей день поступово втратив первинний зміст і трансформувався у "день прославлення жіночності та весни", каже історик Владислав Мирун.
"Це було частиною політики радянської влади: жінка мала бути одночасно і працівницею, і берегинею родинного вогнища".
"Ця традиція продовжувалася і після здобуття незалежності України, проте з 2014 року дискусії щодо доцільності його відзначення активізувалися", — зазначає Мирун.
Марш за права жінок у 1917 році. Гендер в деталях
Попри це, офіційно восьме березня залишається державним святом.
"Починаючи з революції 1917 року, права жінок постійно розширюються і вони у нас здобули виборчі права, як головне та основне громадянське право людини. Звичайно і на Миколаївщині, просто це все в рамках загальноукраїнської ситуації відбувалося", — зазначив історик.
Законодавчо жінки мають рівні права з чоловіками, але на практиці існує багато бар'єрів, зокрема стереотипи, які перешкоджають кар'єрному росту.
"Зараз дискусії про це свято тривають. Частина суспільства вважає його радянським пережитком, інші ж наголошують на його правозахисному значенні. Але важливо пам’ятати, що це не просто день привітань, а нагадування про те, що рівність ще не досягнута".
"Однією з найсерйозніших проблем, яка залишається актуальною в багатьох країнах, є домашнє насильство. Довгий час такі злочини замовчувалися або навіть виправдовувалися суспільними нормами. Але тепер, завдяки правозахисним ініціативам, увага до цієї теми зросла, і законодавство поступово змінюється", — додає він.
Плакат на марші жінок. Фото: Настя Шумілова / The Village Україна
Історик розповів й про проблему сексуального насильства, зокрема зґвалтування.
"Попри законодавчі заходи, жінки досі часто стикаються з віктимізацією, коли відповідальність за злочин намагаються покласти на саму жертву".
"Попри значний прогрес, дослідження показують, що для повного досягнення гендерної рівності може знадобитися ще понад 100 років, але я сподіваюся що наші онуки вже будуть більш обізнані", — додає історик.
Владислав Мирун наголосив й на тому, що зараз виникають випадки зґвалтування та насильства відносно чоловіків, і "на кожен випадок, незалежно від статі, треба реагувати на законодавчому рівні".
