Укрінформ вивчав вартість та умови розміщення вкладів й облігацій внутрішньої державної позики для фізичних осіб
У питаннях збереження коштів пересічні громадяни, які пережили не один період стрімкої інфляції (а старші покоління – й гіперінфляції), здебільшого звикли не стільки примножувати зароблені гроші, як рятувати їх від знецінення. Сьогодні в Україні знову склалася ситуація, коли заощадження громадян під тиском досить високої інфляції у понад 10%. І у багатьох виникає питання — як їх захистити від втрати купівельної спроможності в умовах війни та значної економічної невизначеності. Тож вивчаємо актуальні варіанти для захисту й збереження.
Депозит у валюті: може, й надійно, та не прибутково
Цього тижня офіційний курс євро вкотре побив рекорд. У середу європейська валюта подорожчала до 48,50 грн проти 48,02 грн за день до того. Долар же навпаки трохи подешевшав – із 41,87 до 41,79 грн (хоча загалом останнім часом зберігається тенденція до плавної девальвації гривні).
Фото: фейсбук Андрія Шевчишина
На «чорному» ринку євро купували в середньому по 48,61, продавали — по 48,80. У касах банків різниця між курсами купівлі-продажу більша — 48,10 — 48,95. Банкіри кажуть, що на міжбанку різко, аж на 17%, збільшився попит на валюту при незмінній її пропозиції. Причому, за словами фінансового аналітика Андрія Шевчишина, підвищений попит тримається вже кілька тижнів, і це, за його прогнозами, може поступово наблизити курс долара до показника 42,5 грн, а євро — 49 грн.
Здавалося б, за таких умов вкладення вільних коштів у придбання валюти, а саме євро – варіант дуже привабливий. Але це при умові, що тенденція до росту курсу продовжиться й надалі і буде постійною. Чого ж, звісно, ніхто й ніколи гарантувати не може. Не факт, що на момент обміну заощаджень назад у гривню, різниця курсів купівлі та продажу буде вигідною з точки зору компенсації рівня інфляції. Зазвичай, середній спред між курсами купівлі-продажу долара в готівковому сегменті — 40-60 копійок у банках і 20-30 копійок в обмінниках. Цей показник для євро — 60-90 копійок, а у періоди підвищеного попиту — як-от, наприкінці квітня – то й 1,5-2 гривні. Враховуйте, що цю різницю треба буде «відбити».
До прикладу такий розрахунок. За останні 12 місяців офіційний курс євро зріс на 5 гривень (25 червня 2024 року європейська валюта коштувала 43,52 грн). Середній курс продажу євро в банках тоді був вищим — 44,07. Продати ж євро тепер можна за 48,60 — 48,62. Тобто «умовний прибуток» для тих, хто рівно рік тому «затарився» євровалютою, насправді менший, ніж здається на перший погляд. І реальна дохідність такої операції, якщо продати євро зараз, складає усього 9,01%. Для мирного часу з помірним рівнем інфляції — начебто й непогано. Але це значно нижче поточного рівня інфляції у 15,9% (за результатами 2025 року очікується 10%). Прибутковість операції з переведення гривні в долари ще менша. Офіційний курс «зеленого» 25 червня 2024-го складав 40,42. Купити долар у банках тоді можна було в середньому по 40,90 грн. Продати зараз – по 41,5. Навіть рахувати не треба, щоб зрозуміти: порівняно із нинішнім показником інфляції — заробіток «ні про що».
Є варіант додатково заробити, поклавши валюту на банківський депозит. Але відсоткові ставки за валютними вкладами мінімальні. Оскільки банки сьогодні не кредитують у валюті, то їм й не потрібно формувати пасивну базу, тобто залучати валютні депозити для цього. Тому середній індекс депозитних ставок у євро на 12 місяців, наприклад, сьогодні лише 0,5% річних. Вартість короткострокових депозитів у євро сягає максимум 2,5% річних. Максимальні ж ставки за доларовими вкладами трохи вищі – до 3% річних.
Депозит у гривні: хіба що можливість компенсації інфляційних втрат
Дохідність гривневих депозитів куди вища. Поміж іншого, на неї впливає і зміна облікової ставки НБУ, яка останнім часом лише зростає (13% наприкінці червня минулого року і 15,5% зараз). Моделюючи свою монетарну політику у боротьбі з інфляцією, Національний банк намагається, зокрема, стимулювати утримання коштів населення у банківській системі. Щоб депозити залишалися привабливими й люди вкладали свої заощадження не у готівкову чи безготівкову валюту (див. розділ вище), а у національну валюту, яка “житиме” й працюватиме в банківській системі, вливаючись кредитами в реальну економіку. Але це в ідеалі.
Насправді банки визначають депозитні ставки виключно відповідно своїм бізнес-моделям — хтось дорожче, хтось дешевше. Якийсь десяток років тому ще памʼятаємо аномально високі депозитні відсотки в рекламних матеріалах деяких банківських установ. Тоді на ринку серед банків розгорталася конкуренція у намаганні зібрати якнайбільше депозитів з ринку аби забезпечити себе ресурсною базою для високоризикових кредитних операцій. Після того, як законодавці та регулятор навели лад у банківській системі (так званий банкопад 2015-2016 років), а вітчизняна система гарантування вкладів продемонструвала свою ефективність, ризиків банкрутств банків та втрати депозитних вкладень, безумовно, поменшало. До того ж, як відомо, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у воєнний період у разі форс-мажорів повністю відшкодовує всі вклади населення, незалежно від суми та кількості рахунків.
Станом на третю декаду червня середні ставки за депозитами в українських банках коливаються від 13 до 18% річних. При цьому багато залежить від терміну вкладу: чим довше клієнт зобов’язується не виводити кошти із банківського рахунка, тим більший прибуток може отримати. «Найпопулярніша» ставка — 16% річних. Для деяких банків це «стеля» — за вклади на понад 12 місяців, для деяких – один із варіантів для середньострокових депозитів.
Що ж до усереднених показників, то, за даними Українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб, індекс ставки для строкових депозитів у гривні терміном 3 місяці становить 13,22, півроку – 13,35, 9 місяців — 12,43, рік – 13,11%.
А це означає, що у середньому (враховуючи, що доходи за вкладами оподатковуються 18% ПДФО та 5% військового збору, тобто разом 23%) депозитні ставки не дозволяють людям компенсувати втрати від інфляції.
«Банки завжди виконували своєрідну соціальну функцію, компенсуючи вплив інфляційних процесів. Тому ставки за депозитами, зазвичай, перевищували рівень інфляції, аби люди ( а більшість вкладників – це українці із невеликим та середнім рівнем доходів) могли якщо не примножити свої «скромні» капітали, то хоча б не втратити їх. Але зараз інфляція, на жаль, реально вища, ніж депозитні ставки, які можуть запропонувати банки. Звісно, ставки у різних банках різні. Але, вважаю, з огляду на поточний рівень інфляції – недостатньо високі», — зазначив під час дискусії на тему: «Фінансові звички українців в умовах повномасштабної війни», яка нещодавно відбулася в Укрінформі, голова правління АТ «ТАСКОМБАНК» Володимир Дубєй.
Вклади у ОВДП: безризикові й відносно дохідні, але менш гнучкі
Учасники організованої ФГВФО дискусії в Укрінформі підтвердили, що сьогодні на ринку заощаджень є досить помітна конкуренція між депозитами та вкладами в облігації внутрішньої державної позики, які можна придбати досить просто — як за посередництва банківських структур, так і напряму, у застосунку “Дія”.
«Конкуренція з Міністерством фінансів за гроші людей – неабиякий виклик для банків. Населення вже вклало в ОДВП 94 мільярди гривень. А депозитів у нашій банківській системі 240 мільярдів гривень. На початку року частка населення в портфелі ОВДП становила 4%, зараз вже 5%. І тенденція до нарощування триває», — каже Дубєй.
Тут потрібно розуміти природу наявної конкуренції, яка склалася через війну. Якщо для громадян депозити та ОВДП є однаково інструментами заощадження (і в тому, й в іншому випадку виплачуються відсотки прибутку), то для держави банківський депозит — це, по суті, спосіб утримати вільні кошти в реальній економіці, а ОВДП — джерело фінансування оборонних витрат. Потребуючи величезних ресурсів на оборону, Мінфін сьогодні змушений конкурувати з комерційними банками за кошти громадян, пропонуючи високі ставки по ОВДП. Інвестиції в які, до того ж, звільнені від податку на доходи фізичних осіб та сплати військового збору.
Так середньозважена дохідність номінованих у гривні ОВДП сьогодні становить 15-16% — навіть, якщо йдеться про порівняно короткі терміни розміщення. Якщо ж інвестувати надовго, прибуток зростатиме. Приміром, цього тижня, за даними НБУ, дохідність при розміщенні на первинному ринку ОВДП з погашенням за 480 днів – 16,35% річних, 567 днів – 17,1%, 1253 дні – 17,8% чистого оподатковуваного доходу.
Таким чином, дохідність гривневих ОВДП фактивно перевищує рівень інфляції. «Якщо населення дивиться, куди зараз краще вкладати кошти, то, звісно ж, туди, де дохідність вища і де не треба платити податки. На сьогодні це ОВДП», — каже Володимир Дубєй.
Треба враховувати й те, що держава за останній рік-півтора зробила чимало для того, аби цей інструмент інвестування став доступним практично для всіх українців. Донедавна порівняно зі звичними для людей депозитів процедура придбання фізичними особами ОВДП була не зовсім зрозумілою – складною та дорогою, адже потребувала оплати послуг фінансових посередників. Тепер же придбати облігації можна навіть не виходячи з дому, купивши їх в Дії чи у мобільних застосунках багатьох банків. Звісно, за певну комісійну винагороду. Але й початкові інвестиції при цьому мінімальні – від 1 тисячі гривень.
Є лише одна вада у цього інструменту, на яку звертає увагу член правління АТ «УКРЕКСІМБАНК» Максим Земляний: «Основна проблема — те що, більшість паперів, за якими пропонують гарну ставку, мають тривалий термін повернення коштів (2-3 і навіть до 5 років). На жаль, більшість клієнтів не готові вкладати гроші так надовго. Люди хочуть мати можливість управляти своїм ресурсом – приміром, протягом року зняти кошти і потім уже вирішувати, чи пролонгувати угоду з банком, чи витратити їх деінде”.
Тож банкіри в цілому не очікують значного приросту обсягів ОВДП фізичних осіб до кінця року — максимум ще 1-2%.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: Freepik
