«До останнього будемо вірити, що він живий». Жителька Миколаївщини майже рік розшукує сина-військового

За інформацією: Суспільне.

Наталя надіється розшукати сина-військового, який зник безвісти на Бахмутському напрямку. Фото: Юлія Голокоз/Суспільне Миколаїв

Уже майже рік Наталя надіється розшукати сина-військового. Юрій на псевдо "Ластівка" востаннє виходив на зв’язок 17 лютого 2023 року. Зник на Бахмутському напрямку разом з трьома побратимами. За час його пошуків матір зверталася до Координаційного штабу та до Товариства Червоного Хреста, проте жодної інформації щодо сина їй не надали.

Надіями на повернення сина Наталя поділилася із Суспільним.

"Надіємося, що живий і дочекаємося його додому".

Юрій — з дитинства був спокійною та урівноваженою дитиною, згадує Наталя. Мріяв отримати посвідчення водія та придбати власне авто. У вільний час любив ремонтувати мотори та інші автозапчастини.

Чоловік завершив строкову службу у 2021 році. А влітку 2022 року мобілізувався в десантно-штурмові війська.

"Він сьомого грудня 2021 року повернувся додому перед самим Новим роком. Так вийшло, що у лютому почалася війна. Призвався він не з самого початку, 29 серпня (ред. – 2022 року)", — згадує матір.

Наталя розшукує сина, який зник на Бахмутському напрямку. Фото: Юлія Голокоз/Суспільне Миколаїв

Наталя говорить, востаннє Юрій виходив на зв’язок 17 лютого 2023 року. Зник на Бахмутському напрямку разом з трьома побратимами. Відтоді жодної інформації про них немає. Псевдо чоловіка "Ластівка", адже на шиї має відповідне татуювання, розповідає матір.

"17 лютого 2023 він мені прислав голосове і сказав: "Усе нормально, все у порядку. Ми від’їжджаємо, приїду — відпишусь, зідзвонюсь". Я йому тоді написала, кажу: "Спокійної ночі". "Доброго ранку!", написала 18-го виходить, чого ти не відписався, не зідзвонився. 18-го ввечері, 19-го, 20-го, потім 21-го. Я потелефонувала рідним і сказала, я буду виставляти його в інтернет. Ми ж тоді не знали, що цього робити не можна", — каже Наталя.

Жінка пригадує, на відеозв’язок син виходив 15 грудня 2022 року. Питав про молодшого брата Єгора та про самопочуття мами. Жодних деталей щодо його служби не знала.

"Він мені нічого не розказував, у мене навіть немає номерів побратимів. Як він мені казав: "Для чого вони тобі треба. Буде все добре, буде все гаразд, не переживай, буде все нормально".

Юрій на дитячих фото та у дорослому віці. Фото: Юлія Голокоз/Суспільне Миколаїв

У Юрія була дівчина, з якою він, до моменту зникнення, був разом один рік. Мати Наталя пригадує, під час останньої розмови син розповідав про кохану, яка також чекає на Юру.

"Як ми тоді виходили на відеозв’язок з ним, він мені каже: "Я тобі пришлю фотографію, подивися, подобається тобі". А я йому кажу: "Не мені жити з нею, це тобі жити з нею". Я кажу: "Що за дівчина?". Він каже: "Подивися, яка у тебе буде невістка", — розповідає жінка.

Наталя із портретом сина. Фото: Юлія Голокоз/Суспільне Миколаїв

Десятого грудня 2023 року Наталя вперше долучилася до мирної акції-нагадування у Києві. Жодної інформації про перебування сина не має, проте вірить, що він живий.

"Багато наших хлопців безвісти зниклих і в полоні. То я ніколи не думала, що так багато. Я перший раз це була, звісно, на такому великому мітингу. То для мене це був, звісно, шок. Я ніколи не думала, що стільки наших хлопців пропало", — говорить матір.

Наталя зверталася до Координаційного штабу та до Товариства Червоного Хреста. Результати ДНК тричі не збігалися.

"Надія помирає останньою. Надіємося до останнього. Значить вже все, це 100 відсотків, будемо вірить до останнього, що він живий".

Довідковий Миколаїв