За інформацією: Суспільне.
Микита Тітов став на військовий шлях на Миколаївщині з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році. У 2025 чоловік захищав Україну у складі 15-ї бригади оперативного призначення "Кара-Даг". Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Про історію військового кореспондентам Суспільного розповіла його цивільна дружина Віталія.
Микита Тітов у цивільному житті був моряком, а у вільний від роботи час цікавився джиу-джитсу та грав у регбі.
"Працював за кордоном у турецькій компанії. Було багато рейсів, довгих рейсів по 9-10 місяців. Я його чекала завжди", — говорить Віталія.
Микита під час роботи моряком Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Микита під час рейсу Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Фото Микити з командою з регбі Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Дівчина каже, для Микити спорт був важливим у житті.
"Це був його спосіб життя і він йшов просто зі спортом в один крок. Він вів здоровий спосіб життя, здорове харчування, і я завжди брала з нього приклад", — каже Віталія.
Познайомилися Микита з Віталієм у 2020 році на тренуванні з джиу-джитсу.
"Він мені одразу сподобався, дуже гарний, високий, спортивний хлопець в татуюваннях. Ми проживали разом. До повномасштабного вторгнення він був моряком, тому більша частина наших стосунків була на відстані", — розповідає дівчина.
Перше фото Микити та Віталії у 2020 році Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Фото Микити та Віталії Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Фото Микити та Віталії Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Від початку повномасштабного вторгнення Микита долучився до Муніципальної варти, у 2023 році служив у зенітно-ракетному відділенні лав Національної гвардії. До складу 15 бригади "Кара-Даг" з позивним "Техас" доєднався у 2025 році.
"Для мене це було зовсім неочікувано. Звичайно, що я завжди переживала за нього і намагалася якось розмовляти. Але я прийняла для себе рішення, що він мій чоловік і він обрав для себе такий шлях. Я маю просто бути поруч і підтримувати його, підтримувати його вибір", — каже Віталія.
"Він дуже полюбляв Америку і в нього була мрія побувати в Америці. Чомусь особливо в штаті Техас. Микита був нагороджений медаллю оперативно-тактичного групування "Харків" та нагрудною медаллю від командування НГУ "За відвагу". Це було у 2024 та на початку 2025 року".
Нагородження Микити за військову службу. Фото з архіву цивільної дружини Віталії
Микита був командиром розвідувального відділення спеціального призначення, пригадує Віталія. З лютого 2025 року разом із побратимами захищав Україну на Харківському напрямку.
"23 червня вночі він мені написав, що він йде на завдання, що там не безпечно. Тиждень він не виходив на зв'язок. Два тижні він вважався безвісти зниклим. Це були два тижні пекла, два тижні нерозуміння. Пізніше вже підтвердилось, що він загинув. Він вийшов на бойове завдання, але там була розвідка ворожа, був довгий тяжкий бій. Згодом його рація перестала виходити на зв'язок", — говорить Віталія.
"Я вже звиклася з тим, що цей біль назавжди залишиться всередині мене, але й досі чекаю його повідомлення. Досі ще не звикла, що його дійсно немає".
Цивільна дружина Віталія, серпень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Віталія розповідає, мріяли одружитися та народити дітей.
"Ми дуже з ним хотіли велику родину, у нас були великі плани на наше спільне майбутнє, на наше сімейне подружнє життя. Все мало бути чудово. Все було так добре, все було, напевно, занадто добре. І в один день просто все обірвалось — всі плани, мрії", — каже дівчина.
29-річний Микита загинув 24 червня 2025 року на Куп’янському напрямку. У нього залишилися батьки та цивільна дружина.
Читати ще
Читати ще
Двічі втратила дім: уродженка Донеччини живе на Миколаївщині після поранення
Читати ще
Боронив Україну з 2014 року: історія полеглого воїна Володимира Мартиненко з Миколаївщини
