Ресурсна угода, очікується, сприятиме припливу інвестицій та трансферу технологій в Україну
Уряд оприлюднив текст укладеної напередодні угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови (так званої «угоди про надра» або «ресурсної угоди») зі США. Далі підписанти працюватимуть над її імплементацією та підготовкою інших необхідних для запуску спільного проєкту документів.
З політичної точки зору угоду найбільше критикують за відсутність безпекових гарантій, на яких наполягала українська сторона. З економічної – через потенційну втрату частини бюджетних надходжень від ліцензування й оподаткування видобутку корисних копалин. Хоча з урахуванням очікуваного мультиплікативного ефекту від залучення інвестицій та фінансування відбудови проблема, ймовірно, поступово нівелюється. Адже зрозуміло, що на короткому кроці та навіть у середньостроковій перспективі іншого ресурсу для капіталовкладень в надрокористування Україна не знайде, оскільки пріоритетом для освоєння власного і залученого ресурсу в повоєнні роки буде інфраструктурне відновлення.
ОРГМОМЕНТИ: УПРАВЛІННЯ ФОНДОМ ТА «ПРАВИЛА ГРИ»
Ключовою інституцією та координатором реалізації угоди визначено Американсько-Український інвестиційний фонд відбудови у формі обмеженого Партнерства. Організаційні й технічні нюанси його роботи ще належить узгодити в межах підготовки інших міждержавних документів. Наразі сторони гарантують режим сприяння для діяльності Фонду. З боку США – в залученні до освоєння наших надр американських бізнесу та грошей, від України – гарантії стабільності «правил гри». Тобто, які б законодавчі, зокрема податкові, зміни в майбутньому не вносилися, їх дія не поширюватиметься на проєкти в межах партнерства, якщо це може потенційно погіршити його умови. Норми чинного вітчизняного законодавства в частині оподаткування доходів стосовно таких проєктів також не діятимуть, що, вочевидь, потребуватиме внесення змін до Податкового кодексу та кількох інших супутніх законів.
«Будь-які доходи Партнерства… не підлягають оподаткуванню, зборам, відрахуванням, утриманню коштів (включаючи резервне утримання), нарахуванням, стягненням плати або іншим стягненням, накладеним будь-яким державним органом України», – зазначається в угоді.
Очікується, що й Партнер від України не обкладатиметься федеральним податком на доходи у Сполучених Штатах Америки, інші утримання коштів також заборонені. Імплементація цієї норми, вочевидь, потребуватиме внесення змін до «нормативки» у США. Те ж стосується й застосування американською стороною низки міжнародних та внутрішніх торговельних норм.
Угодою передбачено безперешкодну конвертацію та переказ валют. Тут більше йдеться про зобов’язання українського уряду – з огляду на переважання в розрахунках між учасниками Партнерства американського «зеленого». Але з урахуванням «ваги» обох національних валют у міжнародній торгівлі, мусимо визнати, що такий підхід справедливий. До того ж, це спрощуватиме торгівлю з третіми країнами. Всі ці нюанси, як і місцеперебування банківських рахунків Партнерства, планується деталізувати згодом – в Угоді про обмежене партнерство, над підготовкою якої сторони вже працюють.
Згаданий документ регламентуватиме і детальні процедури та умови прав на інвестиційні можливості. При цьому важливо, що сторони визнають: і вже укладена угода про Інвестфонд, і майбутні документи, які ухвалюватимуться у розвиток, не мають суперечити нашому чинному законодавству та зобов’язанням перед Євросоюзом.
Також передбачені консультації в разі, якщо Україні доведеться брати на себе додаткові зобов’язання, пов’язані з набуттям членства в ЄС.
І саме за підсумками консультацій, а не через звернення до американських судів (як передбачалося одним із попередніх варіантів угоди) вирішуватимуться усі суперечки між сторонами, що виникатимуть під час спільної діяльності.
За даними поінформованих джерел, уряд США підтримуватиме Фонд через агентство DFC (Міжнародна фінансова корпорація розвитку США). Від України в органах управління Інвестфондом буде представлена створена 2019 року Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства.
ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ: ІНВЕСТИЦІЇ, ВИДОБУВАННЯ КОПАЛИН ТА ПРИБУТКИ
Більшість деталей, які регламентуватимуть умови спільної діяльності в галузі надрокористування (надання ліцензій, рентні платежі, інвестування, розрахунки, розподіл прибутків тощо) визначатимуться додатковою «технічною» угодою. Окремо затверджуватиметься й положення про Американсько-Український інвестиційний фонд відбудови. Але низка ключових моментів уже визначені.
Зокрема, ключовим внеском до Фонду від США буде майбутня військова допомога у будь-якій формі, яку Сполучені Штати надаватимуть нашій країні (включаючи передання систем озброєнь, боєприпасів, технологій та навчання). Україна ж інвестуватиме у спільний Фонд доходи від продажу ліцензій та рентних платежів від видобутку визначених угодою корисних копалин. Також сторони мають право перераховувати до Інвестфонду додаткові кошти.
Очікується, що США допомагатимуть із залученням додаткових інвестицій і технологій.
Принциповий для України момент, який, щоправда, не знайшов відображення в основній угоді та, вочевидь, міститиметься в додаткових документах, стосується зобов’язань США не виводити протягом десяти років отримані Фондом доходи, натомість інвестуючи їх в українську відбудову.
Одним із найважливіших переговорних здобутків для Україна є те, що угода стосуватиметься лише освоєння нових родовищ корисних копалин, а не усіх, на чому ще місяць тому наполягали Сполучені Штати, а також не поширюватиметься на інфраструктурні об’єкти – як-от, порти чи газогони. Йдеться про 50% коштів від нових ліцензій на проєкти в галузі критичних матеріалів, нафти й газу, що надходитимуть до бюджету після створення Фонду.
Деталізовано й перелік корисних копалин, які видобуватимуть у межах угоди. Їх 57: алюміній, сурма, арсен, барит, берилій, вісмут, церій, цезій, хром, кобальт, мідь, диспрозій, ербій, європій, фтор, плавиковий шпат, гадоліній, галій, германій, золото, графіт, гафній, гольмій, індій, іридій, лантан, літій, лютецій, магній, марганець, неодим, нікель, ніобій, паладій, платина, калій, празеодим, родій, рубідій, рутеній, самарій, скандій, тантал, телур, тербій, тулій, олово, титан, вольфрам, уран, ванадій, ітербій, ітрій, цинк, цирконій, а також нафта і природний газ. Надалі перелік може розширюватися. Але тільки за підсумками консультацій сторін.
Американські компанії, які бажатимуть брати участь в освоєнні українських надр, не отримуватимуть ліцензії та дозволи на видобування, а також доступ до купівлі видобутих у межах Партнерства мінералів «автоматично» – все вирішуватимуть прозорі аукціони, учасники яких – українські, американські чи європейські – матимуть рівні права.
ПІДПИСАННЯ РЕСУРСНОЇ УГОДИ: ОЦІНКИ ПЕРЕВАГ І МОЖЛИВИХ РИЗИКІВ
Аналізуючи підписаний документ, перший заступник голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк звертає увагу на потенційний ризик втрати Україною частини бюджетних надходжень.
«Україна віддає половину доходів від нових ліцензій на природні ресурси до Фонду, що зменшує потенційні доходи українського бюджету на довгі роки», – наголошує парламентарій.
Керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський з такими оцінками не погоджується.
«Отримані від Партнерства гроші реінвестуватимуть не в якісь чужі для нас бізнеси і проєкти, а в українську відбудову. Тобто, йдеться про перерозподіл ресурсу. Адже ми однак витрачатимемо бюджетні кошти на відновлення та реконструкцію. Так буде й надалі, тільки йтиме ресурс не через бюджет, а через Інвестиційний фонд. Вважаю, що це не втрата. Це просто інший маршрут використання коштів з цільовим спрямуванням та з мінімальним рівнем корупції», – каже економіст у коментарі Укрінформу.
У цілому він оцінює угоду як взаємовигідну для обох сторін. Адже документ, передовсім, відкриває для України нові можливості інвестицій та передбачає інші вигоди від присутності американських компаній в національній економіці – зокрема, трансферт технологій. Також це допоможе при розрахунках за надану Сполученими Штатами військово-технічну допомогу в умовах, коли у Вашингтоні вирішили повністю відмовитися від надання безоплатної підтримки, повністю перевівши відносини на комерційні рейки.
«Тому угода, згідно з якою ми платитимемо за озброєння не зараз, а згодом, і платитимемо з реальних прибутків, а не залазячи у борги, – хороша угода. Крім того, вона не зачіпає уже існуючі інвестиційні проєкти, що також позитив», – коментує економіст.
Поміж ризиків майбутньої співпраці він називає обмеження можливостей участі не американських компаній у відновленні України.
«Так, якщо попереднім варіантом угоди передбачалося пріоритетне право компаній зі США брати участь у відбудові, то зараз формулювання покращили: «умови для американських компаній не повинні бути гіршими, ніж для інших учасників». Проте вважаю, що на практиці інші країни та їхні компанії, які прагнутимуть брати участь у нашому відновленні, все ж таки будуть у гіршому становищі, ніж бізнес зі США. А сума, яка потенційно може бути залучена в українську відбудову, колосальна – на закордонних рахунках є 300 млрд доларів заморожених російських активів. Бачу ризики позбавлення частини наших не американських партнерів рівноправного доступу до освоєння цього ресурсу», – вважає економіст.
Ярослав Железняк каже про ризик втрат для нас через обмеження контролю над природними ресурсами, що, поміж іншого, частково позбавить Україну можливостей обирати найбільш вигідні комерційні умови і партнерів. Те ж стосується й обмеження фінансової самостійності.
«Йдеться про гарантовану конвертацію та переказ коштів. Україна також повинна компенсувати Фонду будь-які витрати в разі економічних обмежень», – пояснює депутат.
Також він нагадує про передбачені угодою суттєві правові обмеження та домінування умов США, що позбавляє Україну права самостійно регулювати власне законодавче поле в галузі інвестицій та природних ресурсів. Поміж ґанджів документа, да думку Железняка, – те, що угода безстрокова і конкретні механізми внесення до неї змін не передбачені.
Ілля Несходовський з такими оцінками погоджується. Але якщо угода буде ефективною, то можливо, й сама Україна буде зацікавлена в тому, щоб вона діяла якнайдовше.
«Колись нам доведеться виходити із цієї угоди. Відповідні механізми наразі і справді не передбачені. Але якщо угода взаємовигідна, якщо ми від неї тільки виграємо, то це, звісно, плюс, яким ми маємо максимально скористатися», – переконаний експерт.
Також Несходовський нагадує, що український народ, до інтересів якого нині апелюють критики угоди, насправді від видобування корисних копалин фактично нічого не отримував.
«Плата за ліцензії, рентні платежі завжди мало того, що планувалися на достатньо низькому рівні, але й (якщо проаналізувати історію виконання державного бюджету) ніколи не сплачувалися в повному обсязі. При тому, що розмір рентних платежів завжди був дуже низьким. Тому на корисних копалинах збагачувалися лише одиниці. Кого не візьміть з олігархів, вони збагатилися, передовсім, на приватизації та на освоєнні надр – переважно, видобуванні вугілля, газу, нафти та руд», – нагадує аналітик Мережі АНТС.
При цьому до бюджету потрапляли лише крихти від цього «пирога». Адже більшість видобутої сировини продавалася через усілякі схеми й офшорні рахунки, а потім перепродувалася за ринковими цінами. А гроші за це осідали в інших, не державних, кишенях.
«Тому в цьому ключі присутність американців навіть вигідна. Адже не вся плата за ліцензію зараховуватиметься до Фонду, а лише її половина. Плюс ми небезпідставно боїмося, що після завершення війни при відновленні економіки ми зіштовхнемося з корупцією та зловживаннями. Американський інтерес, вважаю, якщо не унеможливить ці ризики, то точно їх зменшить», – підсумував Несходовський.
Владислав Обух, Київ
Перше фото Wikimedia
