За інформацією: Суспільне.
Чому річка Мертвовод отримала таку назву, чи справді Єланець — гнилий та навіщо у Соляні звозили сіль? Регіон повниться незвичними топонімами, а їхнє походження викликає чимало питань. Деякі пов'язані з місцевістю та тутешніми легендами, іншим знайти пояснення дещо важче. Суспільне Миколаїв пропонує дізнатися, як вони виникли та що можуть розповісти про регіон.
Як з'явилися дивні назви та чому вкорінилися, розповів доктор історичних наук, професор і перший проректор Чорноморського національного університету імені Петра Могили — Юрій Котляр.
Топоніми регіону та їхнє загадкове походження
Річка Мертвовод — це ліва притока Південного Бугу, що розташована на півдні України, у межах Братського і Вознесенського районів. Її унікальність полягає у жорсткості води через високий рівень сірководню. Це, напевно, й стало поштовхом до її назви, говорить історик Юрій Котляр.
За легендами, річка отримала назву після битви козаків з турками, адже її вод не було видно за тілами вбитих ворогів та загиблих захисників.
"За іншою версією, під час одного з татарських набігів на Дике ПолеТрадиційна назва чорноморських степів у 16-17 століттях. місцеві жителі, що сховалися по байраках, наварили отрути з трав і злили їх у воду вище того місця, де в таборі бенкетували й ділили здобич загарбники. Багато з них померли від вод, і від цього річку назвали Мертвовод", — розповів фахівець.
Також ця річка асоціюється зі "священними шляхами", які згадував давньогрецький історик Геродот. Вважається, що вона була сакральним центром Великої Скіфії, де місцеві проводили обряди та поховання, каже професор.
"Тому більш правдивим бачиться розуміння етимологіїРозділ мовознавства, який вивчає походження слів і їх генетичні зв'язки з іншими словами. непересічної назви прадавньої річки Мертвоводу як шляху, яким відправляли скіфських царів до місць вічного спочинку", — говорить Котляр.
Річка Мертвовод у Миколаївській області. Getty Images
Річка Гнилий Єланець — також є лівої притокою Південного Бугу в межах Вознесенського і Миколаївського районів.
Історик пояснив її назву просто, адже назва Єланець, від слова Яланець, походить з тюркського "степ, рівнина, долина". Дослівно це означає — "Степова річка".
Річка. Миколаїв, вересень 2024 року. Фото ілюстративне: Суспільне Миколаїв/Яна Тітуренко
Село Кавказ — населений пункт у Березнегуватській селищній громаді Баштанського району, що виник ще у середині 19 століття.
"Згодом місцевих переселили по річці Інгулець, а село ліквідували. У 1906 році на місці названого поселення виник хутір Марченка, де нараховувалось 24 жителі. Село дозалюднили у 1923-му", — розповів професор.
За його словами, сучасна назва має символічний характер — село віддалене від центрів району і сільради.
Фермерське господарство у селі Кавказ. Миколаївщина, 2021 рік. Скриншот з архівного відео Суспільне Миколаїв
Гуляйгородок — село Горохівської сільської громади, що також розташоване у Баштанському районі. Його назва утворилася від терміну "гуляй-город", що означає наступне:
"Пересувна польова фортифікаційна споруда із дерев’яних парканних щитів з бійницями, яку використовували при облозі фортець запорозькі козаки. Під прикриттям бійці поступово просувалися до фортечних стін", — каже історик.
Дикий Хутір — таку назву має село у Сухоєланецькій сільській громаді Миколаївського району.
Згідно з місцевою легендою, першим його поселенцем був відлюдник, який оселився біля степового вітряка у спорудженій власноруч землянці. Через це його нібито прозвали диким, розповів Юрій Котляр.
Ймовірно, мова йде про тернівського селянина Григорія Дикого, який мешкав у цій місцевості у 1870 роках, додав фахівець.
"Ці землі століттями становили частину "великого степового коридору", яким пройшли чи не усі відомі степові народи, що приходили з азійських глибин: від кіммерійців і закінчуючи ногайцями".
Зі слів професора, у татарські часи саме на місці майбутнього села спорудили степову криницю.
Херсонщина, зоповідний ковиловий степ до повномасштабного вторгнення РФ. Фото ілюстративне. Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна/Facebook
Й досі невідомо, звідки виникла назва річки Висунь. Щодо цього історик припускає декілька версій.
"З одного боку, назва могла утворитися від близької до відомої річки Вись за допомогою суфікса "ун". З другого — перші фіксації не забезпечують такого зв’язку, оскільки в них немає початкового "в" (Ісун, Ісунь)", — пояснив він.
Також вона може мати походження від тюркського гідронімаГеографічна назва водоймища, який змінився внаслідок слов'янізації в українському мовному середовищі, каже Юрій Котляр.
“Найвиразніше простежується на фонетичному рівні й виявляється в появі протетичного приголосного "в" (Висунь — Ісун)", — додав він.
Річка Висунь у Миколаївській області. Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області
Можливо, що назва є модифікованим тюркським словосполученням "iyisu" — "добра вода". Цю гіпотезу підтверджують вживані на Березнегуватщині найменування: річка Добра (притока Висуні), Нагартав — колишня єврейська колонія, що також означає "річка добра" у перекладі з давньоєврейської, розповів фахівець.
"Оскільки річка Висунь не згадується на сторінках літописів, а зустрічається в значно пізніших історичних документах, то можна припустити її зв’язок з монгольським u-sun — "вода". Сучасне "усан" теж означає "вода". Тобто хронологію виникнення даного гідроніма пов’язати з періодом ординської навали 13 ст.".
Крім того, Висунь та її давніші назви Ісунь й Вулсунь можуть означати "свята річка". Це пов’язано з тим, що вона протікала неподалік кургану "Широка могила", який вважався давнім храмом.
Що означають вкорінені назви у Миколаєві
Півострів Аляуди — утворився вигином річки Інгул та розташовується у північно-східній частині міста. Його назва походить від прізвища італійського купця Луїджі Аліауді, який прибув до Миколаєва у 1820-х роках.
Юрій Котляр говорить, що купець постачав сукна для армії та Чорноморського флоту, завдяки чому й став відомим. Він заснував на півострові хутір і збудував маєток.
"Згодом назва "Аліауді" трансформувалась у більш звичне для місцевих — "Аляуди", яке закріпилося за всім півостровом", — каже історик.
Півострів Аляуди з висоти пташиного польоту. Sunkissed/Настя Зеленовська
Мікрорайон Абіссінія — це народна назва частини мікрорайону Ліски у Заводському районі. Його офіційна назва — Залізничне поселення. Крім цього, мікрорайон має ще дві історичні назви — СІХ та НІХ, що розшифровуються як "Старий інвалідний хутір" та відповідно "Новий інвалідний хутір".
"Історичні дані свідчать, що ці хутори були зведені для офіцерів Чорноморського флоту, що отримали каліцтва під час бойових дій у Кримській війні, або ж за військові подвиги. Трохи пізніше цей район почали називати "Поселенням старих інвалідних хуторів", у народі просто — "ПСІХ", — пояснив фахівець.
Народна ж назва Абіссінія співзвучна з колишньою назвою ЕфіопіїДержава у Східній Африці, хоча зв’язку з африканською країною вона немає.
"А більше символізує занедбаність і бідність мікрорайону. Сьогодні він виглядає як нагромадження маленьких куренів та провулків. Тут немає вулиць, а нумерація будинків хаотична. Люди побоюються місцевих жителів та обходять район десятою дорогою", — розповів професор.
Парк «Ліски», на території якого розташовувались «інвалідні хутори». Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Мікрорайон Темвод — назва виникла внаслідок Трубкового електромеханічного заводу, що працював тут за часів Першої світової. Він постачав війську елементи для снарядів, робочі інструменти та прилади для керування вогнем корабельної артилерії.
За словами Юрія Котляра, в роки роботи суднобудівного заводу "Тремсуд" тут збудували "бараки" для проживання робітників, які заселили мікрорайон — територію неподалік Соляних.
"Темвод відомий також й тим, що під час Другої світової німці організували концтабір "Шталаг-364", куди звозили на розстріл мирне населення. Як німецький він діяв з квітня 1942 до листопада 1943 року, як радянський — з травня 1944 до 1949-го. За часи окупації у таборі знищили близько 30680 військовополонених".
Ворота концентраційного табору «Шталаг-364» у мікрорайоні Темвод. Архів Суспільне Миколаїв/Тетяна Макушева
Мікрорайон Сухий Фонтан — розташований у Заводському та Центральному районах міста, має повну назву "Урочище Сухий Фонтан".
"Центральним об’єктом мікрорайону є конструкція каскадних фонтанів, до яких надходила вода з природного джерела. У період, коли у районі прокладали водопровід, воду до нього також підвели з того джерела, тому струмінь води фонтану став майже невидимим, а періодично й зовсім пропадав", — говорить історик.
Він додав, що зараз фонтани підключені до водогону та працюють, втім назва вже закріпилася за місцевістю.
Будинок у мікрорайоні Сухий Фонтан. Sunkissed/Настя Зеленовська
Назва мікрорайону Соляні відома з другої половини 19 століття. Тоді торговці сіллю мали сплачувати мито за гуртову торгівлю у місті.
"Аби обійти цей указ, на місці нинішніх Соляних, крамарі збудували склади-крамниці, де зберігали свій товар, а також здійснювали торгові операції. Активна забудова вже сучасного мікрорайону почалася після 1945 року", — каже фахівець.
Читати ще
Читати ще
Мовні особливості та перехід на українську: як на Миколаївщині зберігають рідну мову
Читати ще
Понад 200 років історії: як змінювався парк «Ліски» в Миколаєві
Читати ще
«Від лагідної українізації до наступальної»: мовне питання на Миколаївщині
