За інформацією: Суспільне.
Польська волонтерка Аґнєшка возить гуманітарну допомогу для військових на фронт. Відправним пунктом часто стає Миколаїв, де вона готується до поїздки. За будь-яких погодних умов волонтерка ходить босоніж — час від часу у оточуючих це викликає здивування, проте так Аґнєшка живе вже десять років.
Історію своєї волонтерської діяльності Аґнєшка Зах розповіла кореспондентам Суспільного.
І взимку, і влітку Аґнєшка ходить босоніж. Це стало її стилем життя десять років тому.
"Це просто зручно, дуже зручно. І для здоровʼя мені краще. Бувало, що автобус мене не забирав, бо я босоніж. Думали, може, контужена. В мене рюкзак, форма… Не боляче. Але бувало сумно".
Аґнєшка на Соборній площі у Миколаєві. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
За словами Аґнєшки, за час повномасштабної війни більше часу провела в поїздках на фронт, ніж вдома. На позиціях також надавала військовим психологічну допомогу та робила реабілітаційні масажі.Згадує, як привезла автомобілі з Польщі для військових.
"І вони: "А скільки? Які кошти?". А я сказала: "Нічого!". А вони: "Ну як так? Скільки?" Я сказала: "Два шеврони". Це був жарт. Заїхали, даю автівки — одна для евакуації, а друга — "кінь бойовий" такий. І хлопці подивилися на автівки, на нас і просто рвали з себе шеврони", — пригадує волонтерка.
Один із шевронів Аґнешки. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Зібрати гуманітарку допомагають знайомі та друзі.
"Зима, і хлопці запитують фліски, куртки, грілки, щось тепле. Дуже потрібні спальники".
Волонтерка привезла українським військовим 50 машин, три з них придбала за власні гроші. У якості подяки військові розписувалися на автівці Аґнєшки.
"Просто хлопці розписували "Дякую" або якісь вітання".
Аґнешка
Напис з подякою
Розписана автівка волонтерки
Аґнєшка розповіла, що часом чоловіки на фронті потребують не тільки гуманітарної допомоги, а і теплого відношення.
"Бувають ситуації, де людина — отака військова, просто машина для вбивства, воїн. І я сиджу в автівці. Він дивиться на мене: "Аґнєшка". Я — "плюс". Він падає мені на коліна і я обнімаю його. І так 5-10 хвилин. Піднімається і такий "Дякую, Аґнєшечко. Це такі хвилини, що в серці залишаються назавжди", — розповіла жінка.
"Вона нам як рідна матір. Приганяє нам автомобілі, допомагає гуманітаркою, медициною", — сказав військовослужбовець Чорний.
Аґнешка під час передачі гуманітарної допомоги. Фото з архіву Аґнешки
За словами волонтерки, її одяг — теж подяка від військових.
"Часом хлопці дарують просто щось від себе, хочуть просто, щоб я одягнула щось від них. Це від КОРДу спеціально для мене шукали "Польща-Україна", — сказала Аґнєшка.
Аґнєшка розповідає, часто готуватися та ночувати перед поїздками на фронт доводиться в Миколаєві у знайомої місцевої волонтерки Тетяни.
"З Аґнєшкою ми познайомились у Польщі, в Ольштині. Разом збирали гуманітарну допомогу. Вона мені дала дуже багато контактів. Пізніше я їздила без неї, і з нею разом", — розповіла Тетяна.
Волонтерка Тетяна. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Аґнєшка має чотирьох дітей, які підтримують її у волонтерстві. Найменшому сину — 5 років.
"Він давав цукерки жувальні або іграшки і казав: "Мамо, на (тримай — ред.) жувальні цукерки для розвідки". Я кажу: "Нащо військовим цукерки?". А він каже: "Кожен військовий є дитиною, і ця дитина потребує цукерок або іграшок". І хлопці з цими іграшками на рюкзаках воюють", — розповіла волонтерка.
Шеврони на куртці. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Про те, що бачить на фронті, жінка пише у себе на сторінці у Facebook. Каже, хоче показати європейцям, що відбувається в Україні.
"Війна мене теж змінює. Я це бачу, і розумію, що ці зміни потрібні, адже, якщо потім щось буде, не дай Боже, в моїй державі — аби я знала, що робити".
Волонтерка, дізналася, що за неї російське командування оголосило винагороду.
"Мені хлопці з розвідки сказали, що за мене платить федерація. Мабуть, так їм зробила боляче", — каже жінка.
Говорить, найбільше її розчаровує те, що не побачить військових, яких знала, і які загинули. Каже, дії Росії — засуджує.
"Я не розумію, навіщо їм Україна та інші держави. Я цієї нації не розумію. Для грошей убивати людей? Для грошей убивати дітей? Для грошей стріляти по госпіталях? Я такого не розумію".
Волонтерка Аґнєшка біля зруйнованої будівлі Миколаївської облради. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Всі поїздки на фронт, каже жінка, не лише тому, що полюбила Україну, а і через розуміння історії.
"Я розумію, що між нашими державами є болючі історії. Але моя мрія — здружити наші народи, людей. І хочу сказати, Польща підтримує Україну. Я знаю історію, але я хочу робити історію!" — сказала Аґнєшка.
Читати ще
Читати ще
Життя попри війну: як минув тиждень на Миколаївщині у фото
Читати ще
Освітні втрати під час війни: що визначив моніторинг якості знань учнів Миколаївщини
