За інформацією: Суспільне.
Медійник із Миколаєва Денис Бобков у лютому 2023 року змінив професію та долучився до українського війська. У цивільному житті чоловік працював журналістом "Суспільного Миколаїв". Станом на шосте червня є офіцером служби звʼязків з громадськістю 37-ї окремої бригади морської піхоти. Пройшов шлях від матроса-кулеметника до молодшого лейтенанта, побував у боях на півдні Донеччини.
Про вибір опанувати військову справу, мотивацію, мобілізацію й службу Денис Бобков розповів кореспондентам Суспільного.
"Це моє покликання, мій обовʼязок"
За словами Дениса Бобкова, у журналістиці він з 2017 року. Три роки працював на "Українському радіо."Миколаїв" ведучим рубрик, проєктів, прямих ефірів, залучався до програми на телеканалі UA: Миколаїв. Із 2020 до лютого 2023 — у команді діджитал-платформи.
"Фактично весь мій досвід у медіа здобутий на Суспільному. До війська я мав намір доєднатися ще з початком широкомасштабного вторгнення, але на той момент дружина була після важкої операції, а нашому сину не було й двох місяців. Тому довелося відкласти це рішення. І щойно дитина навчилась ходити, я пішов до Заводського РТЦК та СПрайонний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки", — розповідає Денис Бобков
Пресофіцер 37-ї окремої бригади морської піхоти Денис Бобков. Костянтин Ліберов (Libkos)Мій вибір служити родина сприйняла як належне. Всі ми розуміли, що це моє покликання, мій обовʼязок. Бо я воюю не за "режим на Банковій" чи депутатів, як кажуть росіяни, я воюю за свою Україну, за свій народ, за свою сімʼю та нашу свободу. Зараз моя сімʼя пишається мною та моїм вибором. Це також мотивує мене.
Денис Бобков фотографує, 2024 рік. З особистого архіву
"Це не питання типу "хочу чи не хочу", адже на кону існування України як держави та українців як нації. Я не міг лишитись осторонь цих важливих історичних процесів. Тим паче як би я дивився в очі своєму сину, коли він підросте і спитає: "Тато, а де ти був, коли була війна?" І я знаю точно, що ховати очі я від нього не буду.
Я маю честь захищати Україну та український народ, це не покарання, це велика честь.
"Морська піхота — це сімʼя"
До лав ЗСУ долучився 14 лютого 2023 року, досвіду військової служби до цього не мав, каже боєць.
"Оскільки до ТЦК я прийшов сам, мені дали обрати понад 10 варіантів різних бригад. Серед них були і сухопутні війська, і ТрО, і десантно-штурмові. Але обрав морську піхоту. Це еліта ЗСУ. Морська піхота — це надпотужний дух братерства. Ми завжди в найбільш "гарячих" точках фронту та успішно виконуємо задачі, які з першого погляду здаються нереальними. Допоки за них не береться морська піхота", — говорить Денис Бобков.
Бойові побратими для мене — це друга сімʼя. Дружба, що виникає під час бойових дій, перевірена обстрілами та штурмами, надміцна. Це вже не просто друзі, це побратими та посестри. Тим паче в підрозділах морської піхоти всіх вчать довіряти один одному, зокрема й свої життя.
Морпіхи 37-ї ОБрМП під час підготовки до бойових завдань Денис Бобков
Морпіх 37-ї бригади Денис Бобков
Прапор 37 ОБрМП Денис Бобков
Морпіхи 37 ОБрМП Денис Бобков
Тимчасово окупований населений пункт Каїри через Дніпро Денис Бобков
Служба у війську
Зі слів морпіха, пристосуватись до військового ладу було нескладно. Втім, хвилювався за рідних.
"Звикнути саме до армійських порядків мені було неважко, бо я чітко розумів, навіщо я тут. Але з часом мої домашні налагодили побут. Щодня ми намагаємося виходити на звʼязок і від того набагато легше", — говорить пресофіцер бригади.
Посада у війську передбачає взаємодію з медіа, сприяння їхній роботі в зоні відповідальності бригади та з військовослужбовцями. За час служби опанував багато навичок. У 2022 році не уявляв, що все це знадобиться в житті, каже боєць.
Пресофіцер 37-ї окремої бригади морської піхоти Денис Бобков, 2024 рік. З особистого архіву Дениса Бобкова
"Топографія, орієнтування на місцевості, навчився поводитись зі зброєю та застосовувати її на полі бою, тактичній медицині та плануванню бойових операцій на рівні взводу. На посаді пресофіцера навчився базовим OSINT-навичкам,методологія й технологія добування та використання інформації з відкритих джерел, без порушення законів що допомагає мені і самому знімати матеріали, і корегувати роботу ЗМІ так, аби ворог не міг "спалити" позиції наших бійців", — додає військовий.
Найважче — я не поруч зі своєю сім’єю
"Дуже важко морально бачити відео, коли мій дворічний син виглядає мене у вікно або бере мої речі з шафи, каже: "Татові" і відносить до моєї фотографії. Я розумію, як складно моїй дружині даються щоденні рутинні справи. Це досі залишається для мене найскладнішим. До решти з часом звикаєш, навіть до бойових дій чи обстрілів", — говорить Бобков.
"Мотивація для тих, хто ще не у війську — все доволі просто"
Здебільшого люди не хочуть йти до війська через страх перед невідомим, говорить Денис.
"В армії лише третина посад передбачає безпосередню участь у бойових діях, коли ти з автоматом в руках стріляєш у ворога на відстані 50 метрів й менше. Ще є артилерія, аеророзвідка, ударні дрони, звʼязок, РЕБ. Не хочете бути повʼязаними з пострілами та вибухами — є посади водіїв, такелажників, слюсарів, кухарів, діловодів, бухгалтерів, психологів тощо. Нещодавно у нас в штаті зʼявилась посада фотографа. Військо — це великий організм, його також потрібно обслуговувати", — додає військовик.
Найголовніша порада — не зволікати, а вже зараз налагоджувати контакти, питати за наявні посади, домовитись щодо відношеннядокумент від імені командира, в якому зазначено, що конкретний військовий підрозділ готовий прийняти до себе військовослужбовця.. Так ви будете впевнені, що будете служити саме в тому місці і на тій посаді, яку обрали.
"Артснаряди почали падати по нашій посадці"
Пресофіцер виїжджає на вогневі позиції, зокрема з представниками медіа, говорить Денис Бобков. Згадує один з випадків — робота з іспанським фотографом Дієго Ереррою влітку 2023 року під час наступальної операції на півдні Донеччини.
"Тоді ми з паном Ереррою знімали наших мінометників. Ворог мав уявлення про приблизний квадрат, звідки працюють наші міномети. І от сидимо ми з хлопцями, чекаємо, поки командування дасть добро на бойову роботу, і тут пару артилерійських снарядів падають по посадці ліворуч. Через пару хвилин по посадці праворуч. Потім по посадці позаду. І я, жартуючи кажу: "Певно наша посадка наступна". І буквально після цих слів артснаряди почали падати по нашій посадці. Ми перечекали обстріл і чуємо звук гвинтокрила", — згадує боєць.
Засоби для ураження авіації у нас були, але сам факт, що по тобі зараз почне працювати авіація, вже вводить у стан страху. Гвинтокрил вогонь не відкрив, бо майже одразу ми почули "виходи" з нашої сторони — хлопці працювали по ньому. Збити не вдалось, але і гвинтокрилу працювати не дали. Тому все обійшлось без жертв та поранених.
Денис Бобков переглядає знімки у фотоапараті, 2024 рік. З особистого архіву Дениса Бобкова
"Мобілізація має відбуватися й далі"
"Щодо закону про мобілізацію маю дещо змішані відчуття. Сили оборони потребують людей. Ворог значно переважає нас чисельно. Тому мобілізація має відбуватися й далі. Інша справа мотивація людей, яких насильно запихали в бусік і відправляють на навчання. Чи буде користь від такого військовослужбовця? Ми маємо працювати над іміджем українського військового — сильного духом і тілом, розумним, навченим, впевненим у собі і своїх силах. Бо так і є", — зазначає пресофіцер.
Я мрію, щоб люди хоч на день побачили тих героїв, яких я бачу щодня, послухали їхні розповіді, їхні жарти.
Побут військових
"Побут у нас налаштований добре. Здебільшого все залежить від командира підрозділу. На позиціях, звісно, важко з душем, доводиться користуватись вологими серветками чи сухими душами. Їжі і води завжди вистачало. Коли наша піхота виконує операції на лівому березі, логістика набагато складніша, але ми регулярно передаємо провізію та воду хлопцям дронами. Командири деяких підрозділів за свої ж гроші купляли дегідратори та сушили мʼясо, овочі, робили сублімовані продукти. З будь-якої ситуації можна знайти вихід, якщо добре подумати", — розповідає морпіх.
Морпіхи 37-ї бригади на човнах, 2024 рік. Денис БобковКоли ж бійці виходять з позицій в місця розташування на більш безпечній відстані, їх ніхто не чіпає до наступного виїзду — від трьох днів до пари тижнів, в залежності від підрозділу. Там у хлопців та дівчат є всі умови — душ, гаряча вода, світло, баня, інтернет.
"Зараз найбільш небезпечні, принаймні на нашому напрямку, дрони"
Денис Бобков говорить, характер військових дій постійно змінюється, дрони допомагають розширити "сіру" зону, де не можуть закріпитися ані російські війська, ані українські.
"Зараз найбільш небезпечні, принаймні на нашому напрямку, дрони, особливо FPV. Але в цій сфері наші сили набагато потужніші за ворожі. Ми маємо і більше засобів, і наші пілоти набагато більш досвідчені. Тактика ворога незмінна — зруйнувати вщент населений пункт, а потім закидати його тілами своїх же людей. От буквально 10 хвилин тому знищена штурмова група, ворог посилає ще одну, а потім ще одну", — розповідає боєць.
"Ворог справді сильний, має багато ресурсу"
"Я вважаю, що вислови, типу "свинособаки", "орки" щодо росіян допомагають зменшити рівень стресу серед людей, вивільнити агресію. Особисто я не бачу в цьому нічого поганого. Інша справа, коли цивільні своїми висловами, типу "чмобіки", хоча я вже давно такого не чув, применшують силу ворога. Бо він справді сильний, має багато ресурсу, має і добре навчених й підготовлених військових. Такі вислови знецінюють важку безупинну працю наших військових. Тому майте повагу, в першу чергу, до наших захисників", — зауважує офіцер служби звʼязків з громадськістю 37-ї окремої бригади морської піхоти.
Читати ще
Читати ще Рік після підриву Каховської ГЕС: як розгорталися події — хронологія від Суспільне Миколаїв
Читати ще На кожному гектарі близько десяти вибухонебезпечних предметів: як розміновують територію Миколаївщини
