За інформацією: Суспільне.
Фотограф Сергій Мельниченко на фоні його робіт. Колаж: Суспільне Миколаїв/Яна Тітуренко
У 2009 році сімнадцятирічний юнак з Миколаєва отримав свій перший фотоапарат, і з невеличкого "цифровика" почався шлях у кар'єру фотографа. Нині роботи Сергія Мельниченка показують по всій Європі, а світлини купують у приватні колекції. З початку великої війни чоловік бере участь у грантових проєктах, аби показати світові російську агресію.
Про пошуки власного стилю, волонтерство, досвід зйомок в Україні та за кордоном Сергій Мельниченко поділився з журналістами Суспільного.
Хореографія, бабусин шантаж та перший фотоапарат
Ймовірно світ не дізнався б про Сергія як фотографа, якби не випадковість, як сам митець говорить про свою зацікавленість фотографуванням. Адже з 5 років Мельниченко займався спортивно-бальними танцями та навіть не думав про фотомистецтво. Та саме танці привели його до фотографії й дали відчуття прекрасного — у русі та в статиці.
"В мене не було якоїсь там великої жаги до мистецтва як такого, типу як живопис, скульптура, ще щось. У фотографію я прийшов випадково дуже, але думаю, що якраз танці можливо зіграли роль. Це пов’язано з творчістю, ми там ставили шоу, номера, щось робили, креативили", — розповідає фотограф.
«Якщо дістану з язика пірсинг, мені подарують фотоапарат»
Перший фотоапарат Сергію подарувала бабуся. Саме тоді сімнадцятирічний хлопець зробив пірсинг язика, який шокував рідню.
"Бабуся запропонувала такий обмін, щоб я дістав цю сережку з язика, і вона мені щось подарує. Я попросив камеру, звичайну, цифровичок невеличкий. Це не дзеркалка, не супер дорога. Вже через 5 хвилин сережка була знята і ми пішли до магазину".
Саме на цьому фотоапараті Сергій почав відточувати свою майстерність, а хобі потрохи почало переростати у професійне захоплення.
У пошуках свого внутрішнього творчого висловлювання
Займатися фотографією Сергій почав у 17 років. У 2012 році під керівництвом харківського фотографа Романа Пятковки чоловік знайшов себе у концептуальній фотографії та почав знімати оголену натуру.
"Мені подобалось працювати з іронічними темами, котрі лоскотали нерви тоді, особливо у південних регіонах, тому що це була оголена чоловіча натура. Для цих регіонів це було дуже диким, а мені подобалось з глядачем грати в ці ігри".
Фотограф Сергій Мельниченко на виставці «Татуювання війни», 8 квітня 2024, Миколаїв Фото: Яна Тітуренко/Суспільне Миколаїв
Фотограф Сергій Мельниченко на виставці «Татуювання війни», 8 квітня 2024, Миколаїв Фото: Яна Тітуренко/Суспільне Миколаїв
Фотограф Сергій Мельниченко на виставці «Татуювання війни», 8 квітня 2024, Миколаїв Фото: Яна Тітуренко/Суспільне Миколаїв
За 15 років кар’єри роботи фотографа знаходили відгук у професійному середовищі, але не серед рідних та друзів.
"Це було тотально важко, але просто доводилось йти напролом. Через загартування мого характеру, за всі 15 років моєї кар’єри вже пережито стільки, що завжди хочеться рухатись вперед. Найважче — це перестрибнути свої досягнення".
Попри критику Сергій намагається досягти більшого у своїй творчості, і наважується у 2018 році створити фотошколу "MYPHMykolayiv Young Photography. Заснована у 2018 році. Від початку COVID-19 навчання ведеться в онлайн-режимі. " у Миколаєві. Колишній учень, нині сам стає наставником для молодих фотографів з Миколаєва та всього світу.
"Студенти були зі всієї країни, а зараз навіть українці зі всього світу. Тому, в принципі, наразі Миколаїв відіграє дуже важливу роль. "MYPH" — це Mykolayiv Young Photography, тому ми постійно повертаємось сюди з проєктами, і намагаємось розвивати як і авторів з міста, так і саме глядача з Миколаєва", — каже Мельниченко.
Приклади перших робіт фотографа Сергія Мельниченко, серія «Featured portraits», 8 квітня 2024 рік. Фото: Сергій Мельниченко
Критика є важливою складовою професійного зростання Сергія. Втім, приймає її лише від колег, яких вважає компетентними. Серія знімків під назвою "Шварценеггер – мій кумир"Історія про покоління 80х-90х, що виросло на Голлівудських блокбастерах. Знята у 2012 році серія розповідає про молодих хлопців, закоханих у спорт, які перетворюють підліткові захоплення на життєвий орієнтир посеред задухи пострадянської провінції. викликала різні реакції: від захоплення в Харкові та Києві, до негативу у рідному Миколаєві.
"Мій ритуал — багато працювати та не жалітися на життя. Ти розумієш, для чого ти це робиш, ставиш цілі, котрі досягнеш, незважаючи ні на що".
Увага глядачів є цінним ресурсом для фотографів. Аби виділитися серед колег, Сергій постійно шукає нові техніки та підходи, які дозволять йому зробити свої роботи цікавішими для аудиторії.
Приклади робіт фотографа Сергія Мельниченко, перший серйозний проєкт «Schwarzenegger is my idol», 8 квітня 2024 рік. Фото: Сергій Мельниченко
Про досвід зйомок у Китаї та премію "Leica Oskar Barnack Award Newcomer"
Сергій поїхав до Китаю у 2015 році, і пропрацював там 2,5 роки. Саме тут він зробив одні з найвідоміших своїх фото, які пізніше показуватимуть на виставках в Україні та за кордоном, а також купуватимуть у приватні колекції.
Сам Сергій згадує "китайські часи" з легкою мрійливістю і ностальгією.
"Це була шалена юність, там був мікс усього".
Китай відіграв важливу роль у формуванні особистості Сергія та усвідомленні себе як митця, адже загартував досвідом. Це були часи несамовитої молодості, наповнені різноманітними враженнями та подіями.
"Я багато там фотографував різного, це були моменти занепаду морального, це були тусовки, тобто це був дуже колосальний досвід мого життя у два з половиною роки. Це дало мені одну з моїх найпотужніших серій "Behind the Scenes". Вона дала мені поштовх у кар’єрі".
Проте справжній прорив для фотографа стався у 2017 році, коли він отримав преміюМіжнародний фотоконкурс для фотографів, який відзначає сучасну видатну репортажну фотографію. "Leica Oskar Barnack Award Newcomer". Це визнання повністю змінило його погляд на фотографію, перетворивши її не лише на хобі, а й на професію.
"Китайська фотографія взагалі інша, своєрідна та дуже популярна. Однак, я дуже люблю українську картинку, фотографію та авторів. Мені вона здається чеснішою, тому що в нас є, про що розказувати та показувати".
Приклади робіт з персональної виставки фотографа Сергія Мельниченко «За лаштунками» з Китаю, 8 квітня 2024 рік. Фото: Сергій Мельниченко
Серія "Молоді та вільні" про парубків Миколаївщини
Більшість проєктів Мельниченка зняті в Миколаївській області: оголена чоловіча натура, жіноча еротика та документальні фотографії. Серія "Молоді та вільні" розлетілася по Європі.
"Я показую миколаївську молодь, коли вона була вільною, бігала, стрибала, а зараз все змінилось. Ця серія змінилася після початку повномасштабного вторгнення, і тому її у Європі дуже багато де показують, бо вона набула зовсім різних сенсів".
Приклади робіт фотографа Сергія Мельниченко у серіях «Молоді та вільні», 8 квітня 2024 рік. Фото: Сергій Мельниченко
Про серію "Татуювання війни" та волонтерство
27 лютого 2022 року родина Сергія виїхала на захід України. Тоді він й почав волонтерську діяльність. За перший місяць вторгнення фотограф зібрав 20 тисяч доларів донатів та допомоги закордонних колег, котрі були витрачені на потреби Збройних сил України, переселенців, допомогу тваринам. У Снігурівці накопичував на ремонт домівок, які затопило внаслідок підриву Каховської ГЕС.
З початку вторгнення чоловік зібрав 2,5 мільйони гривень, котрі спрямував на наближення нашої перемоги.
"Перший збір в мене був влітку 2022 року, на 70 тисяч гривень. Збирали на дрон бригаді, де служить батько однокласника. За два дні закрили. Так, тоді воно йшло класно, зараз збори на 150 тисяч в нас закриваються тижнями, може й місяць на це піти. Але це не дає нам приводу опускати руки, ми всі збори все одно закриваємо".
Після початку повномасштабного вторгнення фотограф відійшов від оголеної натури, і почав висвітлювати соціальну тему, створив серію "Татуювання війни". У Миколаєві на однойменній виставці 29 березня представили проєкти п'ятьох авторів, студентів MYPH.
"Я знімаю всіх у Миколаєві: волонтерів, ЗСУ, медиків, ДСНС, людей, котрі постраждали та в котрих потужні історії".
Мельниченко вважає, що все мистецтво України перебуває під призмою війни.
Приклади робіт фотографа Сергія Мельниченко у серії «Татуювання війни», 8 квітня 2024 рік. Фото: Сергій Мельниченко
Анонс проєкту "Попід Дніпром" та стипендія від фонду "Alexander Tutsek Stiftung"
Після початку повномасштабної війни фонд"Alexander tutsek stiftung photography grant"Під загальною темою "Історії про людство" Фотографічний грант імені Александра Туцека дає можливість трьом фотографам реалізувати індивідуальний проєкт. Гранти у розмірі 50 000 євро отримали митці, що спеціалізуються на сучасній фотографії: Сергій Мельниченко, Робін Род та Ванг Йімо. придбав серію з 16 фотографій Сергія у свою колекцію. У березні 2023 року відбулася виставка, в результаті якої вдалося продати ще дев'ять робіт.
"І паралельно з цим вони сказали, що запускають грантову програму підтримки для фотографів на створення нового проєкту, і хотіли б мене бачити у списку серед трьох перших фотографів. Я тоді й подав свою заявку на грант".
Його проєкт "Попід Дніпром" був обраний серед трьох перших. На стипендію автор придбав техніку та плівки, а також спрямовує гроші на волонтерство, підтримку діяльності колег та допомогу героям проєкту.
Річку Дніпро чоловік обрав символічно, як "головну артерію" України.
"Будуть Київ, Запоріжжя, Дніпро, Черкаси та Кропивницький. Все, що йде берегом Дніпра, це буде вже глобальний документальний проєкт, взагалі не та картинка, про котру я колись міг мріяти".
