За інформацією: Суспільне.
У Первомайському на Миколаївщині три роки не функціонує цукровий завод. Він був пошкоджений російськими обстрілами та бомбардуваннями навесні 2022 року. До цього, це було одне із найпотужніших підприємств в Україні та Радянському Союзі, за час існування якого змінилося кілька власників.
Хто будував завод, чому у 1980-му його ледь не закрили та чи збираються його відновлювати — кореспондентам Суспільного розповіли колишні працівники та директор підприємства.
Дивлячись на цукровий завод зі свого подвір'я, Таміла Теплицька, колишня працівниця підприємства, згадує свої 30 років роботи там.
Таміла Теплицька, колишня працівниця цукрового заводу. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
За час своєї роботи жінка неодноразово отримувала відзнаки за сумлінну працю. Робота була фізично складною.
"Спершу я була машиністкою мазуто-насосної. Там я працювала недовго — два роки. Потім пішла в декрет. А як повернулася — пішла на хімводоочищування. Із 1976 року я перейшла на турбіни. І оце до самої пенсії працювала турбіністкою", — розповіла Таміла.
"Ну на турбінах жінці працювати важко, але я витримала там 17 років".
Таміла Теплицька
Таміла Теплицька у 1964 році
Фото періоду 70-х років з архіву Таміли Теплицької
Колектив цукрового заводу
Цукровий завод у селищі відкрили у 1964 році, а сам проєкт розпочався у 1959-му під назвою "Другий Миколаївський", після запуску — перейменований на "Засільський", розповів колишній працівник заводу Олександр Панченко.
Олександр Панченко, колишній працівник цукрового заводу. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
За словами чоловіка, завод вирішили будувати для забезпечення цукром півдня України на майданчику площею 480 гектарів. Місце обрали зокрема через розташування поруч магістрального каналу, адже для роботи заводу було потрібно багато води, та наявну поруч залізничну дорогу, що сприяло транспортуванню цукру.
"Будівництво здійснювалося під керівництвом англійської фірми "Віккерс-Буккер" — англійські спеціалісти. Кілька десятків, за деякими даними приблизно 100 людей. Вони все контролювали, приймали обладнання. Частина їх жила тут, частина в Миколаєві", — розповів Олександр Панченко.
Цукровий завод у 60-х-70-х роки Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Селище Первомайське Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Пам’ятник цукровому буряку, 1990-2000 рр. Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Цукровий завод, 1990-2000 рр. Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Територія цукрового заводу Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Вантажні вагони Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Вантажівки Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Будівництвом займалися радянські спеціалісти. Каже, в англійців був перекладач, який протягом 1964 року вів щоденник про робочі будні на заводі.
"Там є кожен день: що зроблено, які зауваження, які пропозиції і так далі".
"На той період цей завод був найпотужнішим в Радянському Союзі. Потужність його була — 5 тисяч тонн переробки цукрових буряків за добу. І на виході давали – 500-550 тонн цукру", — каже колишній співробітник підприємства.
Щоденник про робочі будні на заводі. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Продукцію експортували на Близький Схід та до країн Європи. За словами Панченка, більшість нинішніх будинків, школу та амбулаторію тут почали будувати паралельно з заводом. До цього ж це був радгосп імені Леніна, поруч із нинішнім селом Засілля.
Статус селища міського типу та назву "Первомайське" населений пункт отримав у 1965 році. На той момент на Миколаївщині функціонував ще один цукровий завод у місті зі співзвучною назвою "Первомайськ".
"А завод залишався за назвою "Засільський". Тому що була плутанина з цим Первомайським. І часто кореспонденція, яку мали направити сюди, потрапляла в місто Первомайськ, а та, яка мала надійти до них — надходила до нас в Первомайське", — пояснює Панченко.
Сучасний вигляд цукрового заводу, березень 2025 року
Територія цукрового заводу, березень 2025 року
Пошкоджені російськими обстрілами елеватори, березень 2025 року
Територія заводу, пам’ятник цукровому буряку, березень 2025 року
У 1980 році на заводі працювали 1138 працівників, більша частина з яких були приїжджі з різних областей України та союзних республік, розповів колишній директор підприємства Микола Іванчук. Каже, прийняв його вже "не в найкращому стані".
"На заводі була зношена частина обладнання, сировина була поганої якості, на зрошувальних землях була низька цукристість. Із трьох котлів — два були в аварійному стані. Завод мав збитків — 7 мільйонів рублів. Це якраз стільки скільки тоді коштував цей завод", — розповів Іванчук.
Микола Іванчук, колишній директор цукрового заводу. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Ще однією проблемою, за словами колишнього директора, були заповнені поля фільтрації.
"Ми вирішили використовувати ці води неочищені для зрошувальних земель радгоспу, який був поряд з нами. З котлами застосовували "гармошку": один вмикали, інший вимикали. Ось так вони працювали. Ну це була трагедія", — каже Микола Іванчук.
"Потім ми перейшли на переробку кубинського цукру-сирцю. Це дало змогу продовжити виробничий сезон ще на 3-4 місяці, підняти зарплату, отримувати прибутки, гасити свої борги".
Колектив заводу у 1960-1970-ті роки. Фото з особистого архіву Олександра Панченка
Згадує, були проблеми і з дисципліною в колективі: запізнення і крадіжки цукру, з чим боровся зняттям премій та доганами. А в 1985 році, каже, робили все можливе, щоб вберегти завод від наслідків паводка.
До середини 90-х підприємство було у державній власності, пізніше — у приватній. Житель селища Сергій Паладій працював на заводі з 2008 по 2012 рік. Каже, він функціонував на трьох видах палива: вугіллі, мазуті та газі.
"Перевели повністю на "нержавійку" продуктовий цех, повністю зробили реконструкцію обладнання очистки цукру, зробили повністю реконструкцію ТЕЦ", — розповів чоловік.
"Завод був один із найпотужніших в Україні".
Цукровий завод горить внаслідок російських бомбардувань, березень 2022 року. Автор невідомий
Навесні 2022 через російські обстріли та бомбардування цукровий завод повністю припинив роботу, розповів начальник Первомайської селищної військової адміністрації Максим Коровай.
"Приміщення цукрового заводу розбите. Знищено за підрахунками самого керівництва заводу відсотків на 90. Ми підшуковуємо, і хочемо разом з керівництвом заводу включити в одну або декілька програм приватного бізнесу, щоб хоча б частково відновити основні цехи, щоб підприємство запустилося", — розповів Коровай.
Цукровий завод, березень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Саме ж керівництво заводу плани поки не коментує.
Читати ще
Читати ще
Військовослужбовці миколаївської бригади знайшли архаїчний могильник на півдні України
Читати ще
Мовні особливості та перехід на українську: як на Миколаївщині зберігають рідну мову
Читати ще
Спогади добровольців, які обороняли Вознесенськ Миколаївської області у перші дні великої війни
