За інформацією: Суспільне.
Олег Швець — військовослужбовець миколаївського 501-го окремого батальйону морської піхоти. Під час оборони Маріуполя потрапив до полону, де пробув понад 30 місяців. У російських в'язницях чоловіка били, катували та морили голодом.
Своєю історією про перебування в російських вʼязницях Олег поділився з кореспондентами Суспільного.
Увага! У матеріалі присутній чутливий контент.
За плечима Олега Швеця — контрактна служба у війську. Він звільнився з лав ЗСУ у 2020 році, однак з початком повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем. Разом зі своїми побратимами з 501 батальйону обороняв Маріуполь.
"До 2 квітня 2022 року все закінчилось — боєприпаси закінчилися. Дехто говорив, що до нас йде підтримка, але, як виявилось, ніхто не прорвався, ніхто не дійшов", — говорить Олег.
Зі слів військового, від командирів чув, що російські військові дали "зелений коридор" їм на Запоріжжя. Замість цього 4 квітня 2022 року їх взяли в полон.
"Повантажили в автозаки — маленькі такі. По 40 людей "напихали". Люди по дорозі втрачали свідомість, у декого з рота йшла піна. Були в апатії, не знали, що робити".
Військовослужбовець Олег Швець під час служби. З особистого архіву Олега Швеця
Спочатку завезли в Оленівку, далі повезли по вʼязницях на території РФ, каже морпіх.
"Вони любили бити по ногах, в спину. Запитували: "Хто хоче в баньку?" А ми ж вперше, не знаємо: "Ну ми хочемо в баньку попаритися". Цей каже: "Вибігайте, зараз будемо паритися". І палками так "відпарили", що все тіло в полосах, ноги роздуті", — розповідає Олег Швець.
Чоловік згадує, в полоні були постійні побої та знущання.
"Приходив один, як ми його називали, "Катюша". Любив, щоб ми йому співали цілий день "Катюшу". У всілякі ігри грав: "Під ліжка ховайтесь, зоопарк. Гавкайте, скавуліть". Щось там, бл**ь, всіляких тварин вигадуйте. Цілий день стояли по лінії, сідати на ліжко не можна. Годину в обід посидіти можна, і те — якщо хтось десь трохи заснув, тебе одразу на коридорі поб’ють", — розповідає Олег.
Військовослужбовець Олег Швець під час полону . Скрін з відео з пропагандистських ЗМІ
Під час полону військовослужбовець втратив 45 кілограмів.
"Зранку каші — не знаю, пшеничні, які там. Іноді вони просто забували їх зварити. Просто сира пшениця, залита водою. Вони такі: "Ой, ми забули включити і зварити". Та "по барабану", хохлам зійде". 150 грамів чогось — в обід і ввечері, і чай, який ми називали "пилюка курських доріг" — це була просто чорна вода", — каже Швець.
"Щоб хоч раз було відчуття, що ти не голодний, віддавали хліб одне одному. Наприклад: сьогодні весь хліб даємо тобі — це людей п’ятеро, всі шматочки даємо. Потім він ці п’ять днів віддає хліб тим, хто віддавав йому".
Морпіх Олег Швець. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Олег говорить, триматися допомагали думки про сімʼю. Адже росіяни вигадували різні знущання.
"У них була собака — німецька вівчарка. Це запам’яталося так: у неї були місячні, а її не злучали, тому кров. Вона по підлозі все вимазала, вся була в крові. А вони кажуть: "Лягайте на підлогу і в камеру заповзайте". Їм весело, а ми тілом витираємо й заповзаємо в камеру", — згадує військовий.
Дружина Олега Маргарита каже, чоловіка обміняли 17 жовтня 2024 року. Перед цим їй наснився сон.
"Ми заходимо до магазину з чоловіком. І він мені каже: "Марго, купи мені сумку, бо я їду додому і мені нікуди речі скласти", — говорить Маргарита.
Олег Швець з дружиною Маргаритою. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Олег Швець розповідає, зараз його найбільша мрія — аби всі полонені українці повернулися додому.
Читати ще
Читати ще
Оборона Маріуполя, полон і повернення: історія миколаївського морпіха Віталія Сустретова
