Укрінформ розпитав досвідчених дипломатів про виклики другої каденції Трампа й не почув жодної «всепропальщини»
Цьогорічний День працівників дипломатичної служби припав на 1033-й день російсько-української війни. Завдання, які від її початку ставить перед дипломатами Президент Володимир Зеленський щодо мобілізації міжнародної фінансової та військової підтримки, є актуальними й під кінець третього року повномасштабного вторгнення. Однак 2025 рік, за словами глави держави, має стати часом встановлення надійного миру, а отже, зовнішньополітична робота наступного року буде ще більш напруженою, ніж цього.
Окрім викликів війни і геополітичної турбулентності у багатьох країнах-партнерах, українським дипломатам після 20 січня 2025 року доведеться враховувати і «фактор Трампа». Власне, він почав впливати на зовнішньополітичні процеси ще на етапі президентських перегонів у США. Це дало час світові й Україні, по-перше, звикнути до думки, що непередбачуваність у зовнішній політиці Сполучених Штатів Америки стає «новою нормальністю», а, по-друге, якщо не виробити певний спільний та індивідуальний «захист» від можливих політичних несподіванок, то принаймні почати над цим замислюватися.
Укрінформ поспілкувався про виклики другої каденції президента Трампа з досвідченими дипломатами, яким свого часу довелось працювати у складних геополітичних ситуаціях, і не почув від них ніякої «всепропальщини». Пропонуємо читачам самим оцінити їхні аргументи і прогнози.
ЛОГІКА ЦІННОСТЕЙ У СВІТІ ЗНЕЦІНЮЄТЬСЯ
Свого часу вже ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба окреслив сім принципів воєнної дипломатії України, що відрізняються від підходів мирного часу.
Дмитро Кулеба
Він, зокрема, рекомендував колегам-дипломатам бути наполегливими, не боятися ставити партнерів у незручне становище, концентруватися на основному і не займатися «планом Б», максимально швидко ухвалювати рішення, пропонувати обирати їхні елементи у стилі «меню», дотримуватися принципу «всі говорять з усіма, коли МЗС координує не хто кому говорить, а що говорити», відкинути «словесне фехтування» мирного часу й говорити чітко і прямо, шоб позиція України була абсолютно зрозумілою.
За словами Кулеби, всі ці принципи були вироблені «не від хорошого життя, але вони працюють». Однак чи працюватимуть у новій геополітичній ситуації?
На думку колишнього міністра закордонних справ Павла Клімкіна, доба воєнної дипломатії як системи емоційних і ціннісних аргументів якщо й не минула остаточно, то її значення порівняно з 2022–2023 роками фундаментально змінилося.
Павло Клімкін
— Ціннісна аргументація у світі насправді взагалі знецінюється, – констатував дипломат у розмові з Укрінформом. – Тому ідея, що Україна може бути «незручною» і, відповідно, ефективніше просувати свої інтереси, використовуючи якусь систему емоційних аргументів, з людьми на кшталт Трампа або Маска, у принципі, не працює.
На думку Клімкіна, в ментальності Трампа і його прибічників превалює логіка «доданої вартості» відносин, а вона створюється не «зручністю» чи «незручністю» іншої сторони, а цікавістю і корисністю.
ПЕРША КАДЕНЦІЯ ТРАМПА ЯК «РОЗВІДКА БОЄМ»
Під час першого терміну президентства Дональд Трамп демонстрував певні прагматичні підходи до відносин з Україною, які варіювалися від підтримки до критики. Одним з найбільш обговорюваних моментів стала телефонна розмова з Президентом Зеленським, де Трамп, серед іншого, просив його розслідувати діяльність сина Джо Байдена в Україні, що призвело до політичного скандалу та імпічменту Трампа.
Попри спричинений цим скандал, Трамп далі підтримував певні форми допомоги Україні, зокрема постачання зброї, хоча на початковому етапі його адміністрація не була дуже активною в цьому напрямі. Наприклад, Трамп схвалив надання Україні протитанкових ракет Javelin, хоча згодом виявив бажання зменшити фінансову підтримку Києва.
Павло Клімкін загалом оцінив зовнішню політику Трампа у 2016–2020 роках як «розвідку боєм».
— Трамп не дуже розумівся на всіх аспектах і нюансах геополітики. Він узяв у свою команду людей, яких не надто добре знав особисто і які не були лояльними до нього в класичному сенсі. А тепер Трамп добре розуміє, чого хоче, і оточує себе командою лояльних людей. Він їх слухає, але це не означає, що вони визначатимуть його думку, – остаточні рішення Трамп ухвалюватиме сам, – вважає дипломат.
Зовнішньополітичні прогнози стосовно другої каденції Трампа на посаді президента США мають дуже широкий діапазон – від «усе пропало» до надій, що його непередбачуваність може виявитися і позитивом.
«КЕЙС УКРАЇНИ» ДАЄ ТРАМПУ ЗМОГУ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ, ЩО ВІН СИЛЬНИЙ І ВПЛИВОВИЙ
Надзвичайний і повноважний посол, радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Веселовський припускає, що ставлення Трампа до України вже змінилося на більш позитивне.
— Це не тому, що він раптом нас «полюбив», а через те, що «кейс України» дає йому змогу продемонструвати, що він сильний і впливовий, – ніхто інший нічого не може зробити, а він зможе, – розмірковував дипломат у розмові з Укрінформом.
Андрій Веселовський
Веселовський також вважає знамениту фразу Трампа, що «Зеленський є найкращим продавцем в історії», не докором, а певним компліментом бізнесовим якостям Президента України.
— Отже, Україна у Трампа вже ближче до позитивної категорії, а Росія, навпаки, – до негативної, бо вона є дуже агресивним елементом світової системи, а її дії псують нормальні бізнес-зв’язки. А якщо ми говоримо, що Трамп – насамперед бізнесмен, то він не може не бачити неадекватності сучасному світові тієї російської моделі, коли на чолі країни стоїть деспот, а її головним заняттям є війна. Тобто він «за» збереження Росії, але не такої, а бізнесової. А те, що Україна протистоїть Росії і послаблює її військовий потенціал, теж іде нам у позитив, – аргументував радник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
СПІЛЬНИЙ ЗІ США ВИДОБУТОК КОПАЛИН – НЕ КОЗИР, А ЛИШЕ ОДНА З ПРОПОЗИЦІЙ
Однією з ознак переходу України до більшого прагматизму у відносинах із західними партнерами деякі експерти вважають четвертий пункт Плану перемоги Президента Володимира Зеленського.
Він запропонував США разом з визначеними партнерами, зокрема Євросоюзом, укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних у країні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу. Йдеться про природні ресурси та критично важливі метали ціною у трильйони доларів США. Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші стратегічно цінні ресурси, які є значною перевагою у глобальній конкуренції.
Ця пропозиція може бути частиною ширшої стратегії зміцнення зв’язків із США і забезпечення більшої політичної та фінансової підтримки.
Однак опитані Укрінформом дипломати були доволі стриманими в оцінюванні як перспектив такої угоди, так і її потенційного впливу на зміцнення відносин із стратегічним партнером. Натомість вони однозначно позитивно оцінили потенціал співпраці України і США у військово-політичній сфері.
— Я взагалі не розглядаю питання корисних копалин як якийсь козир у наших відносинах з майбутньою адміністрацією США. Це додатковий важливий елемент, але точно не той, що реально змінить обставини, – вважає Павло Клімкін.
На його думку, більш важливим для майбутньої адміністрації США може бути військовий аспект співпраці з Україною і в контексті використання досвіду наших військових, і співпраці у сфері ВПК, і за певних умов у контексті не лише європейської, а й євразійської безпеки.
«Тобто такі речі, а також послуги в ІТ-сфері, – це наші реальні козирі, які я бачу», – зазначив дипломат.
Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко у розмові з Укрінформом теж висловив думку, що спільне розроблення надр може бути лише однією з пропозицій заокеанським партнерам.
Володимир Огризко
— Я вважаю, що значно важливішою буде пропозиція про завантаження американської оборонної промисловості замовленнями на виробництво зброї для України, – сказав ексміністр. – Водночас оплачуватися вони мають із тих заморожених російських коштів, які є в Європі. І тоді зніметься питання, що Президент України «приїжджає в США і повертається з мільярдами», хоча насправді кошти залишаються в американців. А якщо США по-справжньому домовляться з європейцями про використання заморожених російських активів, то це буде ситуація, коли виграють всі: і Америка, і Європа, і Україна, а програє Росія.
Андрій Веселовський теж висловився за більшу важливість і перспективність військово-політичної співпраці із США.
— Спільний видобуток копалин як ідея звучить ефектно, але на це потрібні час і гроші, а співробітництво у військовій сфері сприятиме «девальвації» Росії вже зараз, – аргументував дипломат свою думку.
УКРАЇНА ЯК КРИТИЧНИЙ ТЕСТ ДЛЯ «ЕГО» ТРАМПА
Чи може стати ще одним проявом непередбачуваності Трампа повна втрата інтересу до України в тому разі, якщо його спроби зупинити війну зазнають невдачі?
Співрозмовники Укрінформу вважають, що для «его» Трампа «кейс України» є критичним тестом, який він будь-що прагнутиме скласти, бо йдеться про його авторитет у світі.
— По-перше, Трамп хоче виконати свою передвиборчу обіцянку і залишити певну політичну спадщину, – аналізує мотивацію 47-го президента США Павло Клімкін. – По-друге, він розцінює це як своєрідний трамплін для розв’язання інших ситуацій, бо якщо йому вдасться зробити щось навколо України, то чому він не зможе повторити цього на Близькому Сході чи у Венесуелі? Окрім того, для Трампа важливо бути іншим, ніж Байден, і, на відміну від того, що трапилося в Афганістані, досягти успіху, щоб весь світ вважав його успішним, бо він зміг реалізувати завдання, які до нього ніхто не виконував.
Андрій Веселовський теж вважає, що Трамп після своїх заяв, що він є «найкращим президентом США» і «найкращим переговірником», не зможе просто покинути Україну, бо інакше виглядатиме слабким, а отже, втратить повагу до себе.
На думку дипломата, майбутня адміністрація США також не зможе взагалі відмовити Україні в підтримці.
— Я думаю, що допомога надходитиме, – прогнозує Веселовський. – Вона може бути прихованою – через якісь програми, щоб не «світити» населенню США, тому що Трамп сказав, що зменшить допомогу, а гроші підуть американцям. Але якщо навіть допомога буде у формі кредитів, це не становитиме суттєвої загрози для України, бо ніхто не вимагатиме їх негайного повернення.
ТАК САМО, ЯК ТРАМП ВПЛИВАТИМЕ НА ПОЗИЦІЮ УКРАЇНИ, МИ МАЄМО ВПЛИВАТИ НА ЙОГО ПОЗИЦІЮ
То все ж таки яка зовнішньополітична логіка переважатиме у Трампа – політична чи, як дехто прогнозує, бізнесова або «трансакційна»?
На думку Павла Клімкіна, вони в нього невіддільні.
— Навіть більше, бізнесова логіка дуже часто не трансакційна, а win-win, коли кожен щось виграє. А геополітика – це класична трансакційна історія. Саме тому багато хто вважає, що Трамп може бути більш успішним в геополітиці, використовуючи суто «трансакційну» ментальність, – зазначив дипломат.
А Володимир Огризко впевнений, що так само, як Трамп впливатиме на позицію України, ми теж повинні впливати на позицію майбутнього президента США.
— Я думаю, що наша дипломатія має бути не воєнною чи поствоєнною, не якоюсь там «трансакційною» чи «суперакційною», а відповідати нашим національним інтересам, – акцентував колишній міністр закордонних справ. – А вони чіткі, абсолютно зрозумілі і відповідають загальновизнаним нормам міжнародного права. Усе інше – це шлях в нікуди. Ми повинні робити так, щоб навіть ті країни, які вважають себе дуже великими і сильними, відчували, що вони мають справу не з бантустаном, а з незалежною країною, яка має свої національні інтереси. Тому я не бачу сенсу в дипломатії поступок – це дипломатія слабких.
…За інформацією Укрінформу, передана з України футболка з написом Make Russia small again Трампу сподобалася. А от чи припала йому до душі ця ідея, ми, напевно, незабаром дізнаємося.
Надія Юрченко, Київ
