За інформацією: Суспільне.
Інна Сатуріна під час акції на підтримку військовополонених. Фото з особистого архіву Інни Сатуріної
На Миколаївщині родина чекає на повернення військовослужбовця 36-ї бригади морської піхоти Ігоря Даниленка. Український боєць на псевдо "Данька" перебуває у полоні вже 21 місяць.
Історію воїна кореспондентам Суспільного розповіла його мачуха Інна Сатуріна.
Ігор був радісним та доброзичливим, завжди приходив на допомогу, каже жінка. Хлопець мріяв бути військовим, задля того — підписав контракт у 2016 році. Востаннє Інна бачилась з морпіхом у листопаді 2021 перед його від'їздом до Маріуполя.
"Одразу почали телефонувати сину в Маріуполь. Але він слухавку вже не брав. Потім тато до нього додзвонився. Це 27 чи 28 лютого, точно не пам'ятаю. Він сказав: "Тату, все добре. Не хвилюйся! Якщо є можливість — виїжджай", — пригадує розмову телефоном Інна.
Інна Сатуріна, Миколаїв, 10 січня 2024 року. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
Однак сім’я вирішила залишитись у Гур’ївці, що на Миколаївщині. Зв’язок з Ігорем тримали через соцмережі.
"Розповідав, що було дуже тяжко. Немає їжі й води. Його побратими й він намагалися пройти на "Азовсталь". Але у них не вийшло і вони знову повернулися на завод Ілліча", — розповідає Інна Сатуріна.
Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв «Вони крихту хліба мочили в калюжі й передавали одне одному» Інна Сатуріна
Зі слів жінки, 15 квітня 2022 року вона отримала приголомшливу звістку від дружини побратима морпіха.
"Їх було 12 людей. І вони поділилися на дві бригади по шість осіб. Він мав йти зі своїм побратимом Вадимом, але вийшло так, що трохи затримався. Тому Ігор пішов пізніше. Коли вони виходили на прорив, я так розумію, що там були росіяни й кадировці. Бо той хлопець попав до росіян. Ті одразу дали йому потелефонувати жінці. Вона запитала про нашого сина. А побратим Ігоря сказав, що "Даньки" більше немає", — зазначає родичка полоненого морпіха.
Ми не вірили, казали, що це неправда, що наш хлопчик живий.
Прапор 36-ї бригади морської піхоти. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
Утім припущення побратима, каже Інна, виявилось хибним.
"Потім нам зателефонували з військової частини, сказали: "Зробіть тест ДНК і пишіть". Ми написали заяву, все як потрібно. А 23 квітня (2022 року — ред.) нам з військової частини надіслали відео, що наш син у кадирівців на допиті", — додає мачуха Ігоря.
Інна Сатуріна виходила на мирні акції підтримки військовополонених та зниклих безвісти. Крім того, жінка зверталась до різних інстанцій, аби дізнатися щось про сина.
"Кожен тиждень телефонували в Національне інформаційне бюро, Червоний Хрест, їздили у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими щомісяця. Тим хлопцям, яких поміняли — кидали фото. Наче, кажуть, бачили", — розповідає жінка.
Інна під час акції на підтримку військовополонених. Фото з особистого архіву Інни Сатуріної
У травні 2023 року Інна отримала сповіщення від Національного інформаційного бюро, що Російська Федерація підтвердила перебування її сина в полоні.
"Потім я написала в Telegram-канал "Пошук українських полонених". Скинула фото хлопчика нашого. І Сем, господар цього каналу, написав, що Ігор перебуває у Суходольській колонії (Луганщина). А 25 грудня вони скинули відео, де дитина до нас звертається, що він живий і здоровий", — говорить мачуха морпіха 36-ї бригади Інна Сатуріна.
Кадр з відео пропагандистських ЗМІ «Тітко Інно, дякую Вам, що мене знайшли. Сподіваюсь, скоро повернусь додому. Передавайте привіт моїм тату і братику» Ігор ДаниленкоВійськовополонений 36-ї бригади.
На запитання російської журналістки: "Як вважаєте з Росією чи Європою по дорозі Україні?" Хлопець відповів: "Особисто я хотів би з Європою бути!".
Інна каже, її донька на Новий рік загадала єдине бажання — знову побачити брата.
