За інформацією: Суспільне.
Рідні військовослужбовця Артема Хана майже два роки шукали чоловіка та сподівались, що він перебуває в полоні. Втім, у 2023 році, експертиза ДНК двічі підтвердила загибель бійця. На початку повномасштабного вторгнення воїн брав участь у боях на Донеччині. Двоюрідний брат Артема у жовтні 2024 року відкрив на його честь зал бойових мистецтв у Новій Одесі, що на Миколаївщині.
Спогадами про бійця з кореспондентами Суспільного поділились рідні та друзі захисника.
Мати військовослужбовця Анна розповідає, Артем вирішив вступити до лав Збройних сил України у 2020 році, вже 28 травня він підписав контракт. Повномасштабне вторгнення боєць 79 окремої десантно-штурмової бригади зустрів на Донеччині.
"Сказав: "Мама, я йду в армію". Він у мене дорослий, сам обирає, що він хоче і він обрав. Я, як мати, можу тільки підтримувати, я підтримувала", — каже Анна.
Фотографія полеглого військовослужбовця Артема Хана та ікони Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв
Фотографія полеглого військовослужбовця Артема Хана та його боксерські рукавиці Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв
За словами Анни, Артем щодня телефонував або писав їй зі служби. Жінка пригадує день, коли син не міг з нею зв’язатися, проте надіслав повідомлення з однією буквою "н".
"Казав мені: "Мама, побудь трохи зі мною на звʼязку, все тихо, все добре". Він мені ніколи не скаржився. Артем взагалі мене оберігає та любить. "Н", я не розуміла, що це таке взагалі. Ці плюси, мінуси, "н-ки". А (виявилось — ред.) "н" — це "нормально", — говорить мати захисника.
Мати полеглого військовослужбовця Анна відвідала поховання сина. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Останнє повідомлення від сина Анна отримала 29 квітня 2022 року.
"А 30 квітня і досі непрочитане від мене sms. Сльози, крики, дзвінки. Це був самий початок, ще не було КШКоординаційний штаб з питань поводження з військовополоненими., НІБуНаціональне інформаційне бюро., не знаєш, кому телефонувати, що робити. Тобі так боляче, бо у тебе дитина там і ти не знаєш, як він себе там почуває. Чи він живий, чи поранений, може їсти хоче чи холодно, де він", — розповідає жінка.
Полеглий військовослужбовець Артем Хан. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
П’ятого травня 2023 року слідчі повідомили Анні результати другого ДНК-тесту — 100-відсотковий збіг.
"Восьмого грудня 2023 року перший ДНК-тест показав збіг 100 відсотків, по мамі й по тату. Я не повірила, сказала: "Це не Артем, мій Артем в полоні, ще робіть, повторний, це не мій, мій живий", — говорить жінка.
"Я завжди з Артемом розмовляю, жаліюсь йому, як мені погано. не від того, що проблеми й не можу вирішити, а погано від того, що його немає".Читати ще
Читати ще
«Артеме, ти вдома!». На Миколаївщині в останню путь провели загиблого військового
За словами Анни, її сина нагородили орденом "За мужність". На пам'ятнику захиснику вигравійовано вірш, який вона написала сама, додає жінка.
«Пішов з життя Ти дуже рано, Ніхто не зміг ТЕБЕ спасти Глибока в серці моїм рана Доки я жива — зі мною ТИ». Мати полеглого військовослужбовця Анна
Жінка згадує, як Артем приходив додому зі школи й завжди першочергово йшов на кухню до неї.
"Цілував мене, тільки потім заходив у хату. Поєднував навчання, армію, друзів. Друзям теж останнє віддасть, а як був на війні, то знаю, що сам не поїсть, побратиму віддасть", — каже Анна.
Анна розповідає, що чоловік любив свята — дні народження, Різдво. А також, щоб дім був наповнений людьми.
Дитячі фото Артема Хана. З особистого архіву Анни
Двоюрідний брат Артема Вʼячеслав у жовтні 2024 року відкрив зал бойових мистецтв у Новій Одесі. Зі слів чоловіка, це була їхня спільна мрія, в армії вони разом тренували бійців.
"Він закривав бокс, боротьбу, регбі купу змагань. У свої 19 років він був першим номером Збройних сил з рукопашного бою, це дуже класно", — розповідає В’ячеслав.
Двоюрідний брат Артема В’ячеслав. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Дружина Вʼячеслава Інна розповідає, чоловіки були кращими друзями, разом служили в спортивній роті.
"Разом їздили на спортивні збори, проводили час. А вони йшли навіть разом і мовчали, а вони кажуть: "Нам зручно, комфортно". Артем, напевно, рідним по духу для нього був завжди. Грався з дітьми, дуже наших діток любив", — розповідає Інна.
Інна пригадує, дізнавшись про загибель Артема, не могла повірити цій новині.
"Слава дуже рвався туди, знайти його. Ми наче частинку нашу рідну загубили й не можемо знайти досі. Без сліз не скажеш, не вистачає його. Ми памʼятаємо про нього, і такого як він більше не буде", — говорить жінка.
Дружина В’ячеслава Інна. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Товариш Артема Юрій також згадує оборонця добрими словами. Чоловік каже, Артем був майстром своєї справи.
"Це була справжня людина, з сильним духом, дуже міцний пацан. Ми завжди до нього приїжджали на спаринги, завжди нас зустрічав з посмішкою. Був дуже доброзичливим, цінував дружбу, зі справжнім чоловічим характером", — розповідає Юрій.
Товариш полеглого військовослужбовця Юрій. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Час від часу мати захисника Анна приїздить до спортивного залу, аби подивитись на тренування спортсменів.
"Я можу раз на тиждень поїхати, подивитись на дітей, як вони займаються, трохи побути й одразу їду. Не можу довго бути, сидиш, дивишся і думаєш: "тут мав бути Артем". А його там нема, там тільки фото. Оскільки Артем чемпіон і дуже-дуже любить спорт, то я вірю, що там будуть нові, майбутні чемпіони", — каже жінка.
Спортсмен тренується Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв
Двоюрідний брат Артема В’ячеслав тренує спортсменів Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв
Спортсмени на тренуванні Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв "Вдячна всім, хто памʼятає мого сина, хто робить турніри на честь мого сина. Поки ми живемо — наші герої будуть жити".Читати ще
Читати ще
«Вбило прямо на дивані»: очевидці розповіли про наслідки ракетного удару по Миколаївщині
Читати ще
«Головне, що живий»: історія військовополоненого морпіха з Миколаєва
