За інформацією: Суспільне.
Вадим Шумада — лікар-анестезіолог, все життя прожив на Київщині. Щороку чоловік приїздив у Миколаїв, на батьківщину батька. Від початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Збройних сил України. У травні 2024 року він загинув від кулі російського снайпера.
Про Вадима Шумаду та його бойовий шлях журналістам Суспільного розповіла його мама Олександра.
Родом Вадим з міста Вишневе, що неподалік Києва. Закінчив дев'ять класів місцевої школи та вступив у медичне училище у столиці, яке закінчив з червоним дипломом. Він мав велике бажання вчитись, і це йому вдавалось, каже мати.
"Хотів мати цю спеціальність — бути медиком. Навчався він три роки, а потім вступив у Національний медичний університет імені Богомольця, був на бюджеті. Закінчив медичний університет теж з відзнакою", – розповідає мама.
Вадим Шумада в авто. З архіву родини
Батько Вадима, Володимир Шумада, помер, коли хлопцю було 13 років. Поховали чоловіка у рідному Миколаєві — відтоді Вадим щорічно приїздив у місто.
"Були у нього спогади про Миколаїв, але ностальгії не було, бо туди лише приїздив періодично: були в гостях, а так він там не проживав. Приїжджали навесні, після Великодня, на поминальний тиждень до могили батька", – говорить Олександра.
Вадим любив читати, а також займався спортом: бігав та відвідував спортзал, пригадує мати.
"Багато всього знав. Він був наче ходяча енциклопедія: на все у нього була відповідь. Історичні читав книжки, класику, Джека Лондона він дуже любив. Багато класиків українських він знав, світову літературу читав. Був обізнаний хлопець".
Працювати медбратом Вадим почав, коли ще вчився на третьому курсі університету. Закінчивши ВНЗ, працював у Центрі кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Останнім місцем роботи була приватна клініка у Києві, де Вадим Шумада був лікарем-анестезіологом.
Від початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав територіальної оборони "Азов" у Києві, з якої пізніше сформувалася 3 окрема штурмова бригада. Виконував обов'язки старшого бойового медика. Був на Запорізькому та Херсонському напрямку, у Бахмуті та Андріївці, на Харківщині та Луганщині.
Війьсковослужбовець Вадим Шумада. З архіву родини
"Коли приїздив, намагався не розповідати сильно про події на фронті. Переводив все у гумор, не розповідав деталі", — пригадує мати.
Загинув Вадим Шумада 10 травня 2024 року біля села Новоєгорівка Луганської області. Олександра каже, дізналася від побратимів, що Вадима вбив снайпер, коли той рятував товариша. Востаннє мати говорила із сином ввечері 10 травня.
"О 10:00 я слухала новини й почула, що сильно обстрілюють околиці Харкова. Я йому написала, він відписав: "Не хвилюйтесь, мамо. Біля мене все добре". А потім десь о 16:00-17:00 я знову йому написала. Він тоді мені подзвонив і сказав, щоб я не хвилювалася. І сказав: "Мамо, люблю вас. Все добре", — згадує Олександра.
При житті Вадим Шумада отримав медаль "За врятоване життя" та нагрудний знак "За сприяння обороні Києва". Посмертно чоловіка нагородили "Орденом за мужність III ступеня". Нині рідні Вадима Шумади збирають підписи для присвоєння чоловікові звання Героя України (посмертно).
У чоловіка залишилася мама Олександра, дружина Ірина та двоє дітей — 12-річна Варвара та 10-річний Марк.
Читати ще
Читати ще
«Доступні ліки»: протягом року 393 тисячі людей на Миколаївщині отримали медикаменти безплатно або зі знижкою
