За інформацією: Суспільне.
Переселенка з Миколаєва Ганна Іванівна. Колаж Суспільне Миколаїв
Вона — героїня, яка дарує дітям усмішки. 84-річна переселенка з Миколаєва стала відомою, продаючи плюшевих мишенят біля однієї зі станцій столичного метро. У Києві Ганна Іванівна вже понад рік створює і продає звірят за 35-50 гривень. Іграшки настільки полюбилися покупцями, що від замовлень немає відбою. Нині у колаборації з зоозахисною організацією "UAnimals" працює над новою партією мишенят.
Про створення виробів, переїзд до столиці, співпрацю з благодійниками та власне життя Ганна Іванівна поділилася з кореспондентами Суспільного.
Евакуація з Миколаєва та перша пошита іграшка
Через обстріли пані Ганна 18 березня 2022 року виїхала з Миколаєва до Хмельницького.
"Там були однокурсниці онучки, з Києва були біженки. Було 10 людей і 12 котів, всі попривозили своїх, ми свою (кішку — ред.) також. Там і вирішили їй зробити якусь іграшку — першу мишку пошили. Просто іграшка", — говорить Ганна.
Ганна Іванівна тримає у руках плюшеву іграшу, Київ, квітень 2024 року. Суспільне Миколаїв/Світлана Кльосова
У Хмельницькому жінка прожила 20 днів. Згодом переїхала до доньки у Київ, де й продовжила рукоділля: спершу шила фартушки, а з клаптиків тканини виготовляли мишенят.
Дочка допомагає. Я наповнюю і решту роблю, а вона строчить, вишиває, потім вже вручну. Подружки її приходили: "Зроби мені". І так пішло. А в цих подружок інші, один по одному, і так ми почали потрошки шити.
Фартушки, що шиє майстриня. Суспільне Миколаїв/Світлана Кльосова
З першого "розпродажу" іграшок біля станції метро минуло з пів року, пригадує Ганна Іванівна: "Всі йшли усміхались. Бабуся стоїть з мишками, як і зараз".
"Вже звикли, бачать мене тут майже кожного дня. Особливо дітки: "Ой, які гарні мишки" і беруть своїм котикам, собачкам. Жіночка також із собачкою йшла: "Давайте мені", у всіх є, а у неї немає", — додає майстриня.
Перехожі впізнають миколаївську майстриню біля столичного метро, квітень 2024 року. Суспільне Миколаїв/Світлана Кльосова
На піку популярності
Після інформації у соцмережах попит на мишенят, говорить Ганна Іванівна, збільшився.
Почався бум на ці іграшки, всім треба: «Давайте, давайте, шийте». Ганна Іванівна
Гортаючи стрічку новин, на статтю про переселенку з Миколаєва випадково натрапили представники благодійної крамниці "Animalism by UAnimals", говорить смм-менеджерка організації Ірина Бургало.
"Пані на фото викликала теплі емоції. Ми відчули, що хочемо її підтримати. Далі постала задача знайти Ганну Іванівну. Ми зʼясували, що це за район Києва, і наша менеджерка вирушила на пошуки", — додає Ірина Бургало.
Історія бабусі, яка вимушено переїхала до столиці — це про любов до життя та незламність духом, що й надихнуло благодійників на співпрацю.
"Ми поспілкувались з командою і вирішили створити найтеплішу колаборацію. Виникла ідея підсвітити справу Ганни Іванівни, а все інше зробили люди. Купуючи мишеня, ви робите дуже добру справу — підтримуєте діяльність Ганни Іванівни і рятуєте тварин разом з "UAnimals", — зазначила Ірина Бургало.
Миколаївська майстриня тримає власні вироби. «UAnimals»
Наразі вартість незламного мишеняти у крамниці "Animalism by UAnimals" — 400 гривень. З кожної проданої іграшки 200 гривень спрямовують на порятунок тварин від війни, а ще 200 гривень — гонорар Ганни Іванівни.
Як створюють плюшевих мишенят
Аби виготовити одну іграшку, потрібно півтори чи дві години часу, говорить майстриня. Іноді у справі допомагає донька, коли має вільний від основної роботи час. Зі тканини вирізають три частини тулуба, окремо вирізають хвіст.
"Потім пришиваються, і залишаємо ледь помітну дірочку. Через неї наповнюється синтепоном, наповнювачем. А потім вушка приклеюються і робимо очі", — говорить Ганна.
Аби виготовити одне мишеня Ганна Іванівна витрачає 1,5 — 2 години часу Фото: Світлана Кльосова/Суспільне Миколаїв
Плюшеві мишенята готові до продажу Фото: Світлана Кльосова/Суспільне Миколаїв
Інші вироби, якими торгує жінка Фото: Світлана Кльосова/Суспільне Миколаїв
Інші вироби, якими торгує жінка Фото: Світлана Кльосова/Суспільне Миколаїв
Сірі, рожеві, блакитні — їх було настільки багато, що часу на підрахунок не вистачало, додає рукодільниця.
У перший день продажу крамниця "UAnimals" "лягла" від кількості охочих замовити мишенят. Ганна Іванівна отримала понад 300 передзамовлень від покупців. Крім того, люди почали писати коментарі вдячності для майстрині під дописами організації.
Рідне місто: "Я хочу поїхати до Миколаєва"
Я у Миколаєві народилась. Така доля випала — народилась у війну, виросла у війну і, мабуть, помирати доведеться у війну. Але думаю все таки дожити до перемоги. Мені так хочеться.
У рідному місті Ганна Іванівна проживала в Корабельному районі. Дитинство припало на окупаційні роки Другої світової війни. Згодом жінка закінчила інститут культури у Харкові й повернулась працювати до Миколаєва.
"Працювала у миколаївському будинку культури заводу "Океан", від початку за направленням. У нас організували студію, тоді не було там музичної школи, по класу баяна, і я вчила дітей", — пригадує Ганна.
У мене гарна подружка у місті, разом працювали, вона на фортепіано, я на баяні. Ми захопились квітами. Мрія — зробити розарій, але не вийшло, війна стала на заваді. Ганна Іванівна
Повномасштабне вторгнення застало Ганну Іванівну у рідному місті. 25 лютого 2022 року жінка збиралась піти на кладовище: мали встановлювати пам'ятник чоловікові, який помер за два роки до цього. Втім, не встигла.
"І пам'ятаю, телевізор переді мною, розстроїлась і не спала, і я бачила, як Путін оголосив війну. А вже вранці почали наших бомбити, аеропорт Кульбакине. Так я і не пішла. Що хочу ще зробити, повернутись до Миколаєва і піти, хоч табличку поставити. Там мої батьки і мій чоловік похований", — говорить переселенка.
Безсонні ночі у підвалі, постійні стреси, відсутність води, світла — жінці довелось покинути місто. З того часу минуло два роки.
Ну, нічого будемо жити, надіятись, що все буде добре. Ми на своїй землі. Дуже шкода діток, оце вони підходять, мишенятками грають, шкода, що таке дитинство у них.
Нині Ганна Іванівна мріє поїхати до Миколаєва, прогулятися вулицями рідного міста, побачити знайомих, з якими вчилася та працювала.
