За інформацією: Суспільне.
В'ячеслав Ковальчук — інструктор одного з навчальних центрів для бойової підготовки військовослужбовців. У 2022 році від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік добровільно став до лав ЗСУ. У складі 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади захищав Миколаївщину, потім воював на Донеччині.
Про бойові тренування, мотивацію воювати військовослужбовець розповів у спецпроекті "Загартовані боями та сонцем" в етері "Українського радіо. Миколаїв".
Участь в обороні Миколаївщини
"Ні зв'язку, ні засобів спостереження – нічого. Я бачу, як переміщується техніка ворога, але нічого не можу зробити. Тільки наступної ночі привезли зв'язок і засоби спостереження, тепловізор. Але ворог уже змінив позицію, і я не міг доповісти, де, що і як вони. Коли ми стояли під Миколаєвом, то наша артилерія працювала цілодобово. Ми бачили результати їхньої праці".
До 24 лютого 2022 року чоловік працював слюсарем на одному з миколаївських приватних підприємств. Того ж дня після обіду з речами був уже у військкоматі. Направлення отримав до 79 бригади, де служив строково.
"Коли я потрапив на територію частини, то побачив там стільки народу. Я пройшов медогляд, в цей же вечір отримав і форму. Зброю отримав наступного дня, тому що не вистачало зброї, її везли зі всіх складів, які були поруч. Дуже багато людей було. Розмовляв із старшими офіцерами, казали, що 79 бригада за тиждень набрала 300 відсотків особового складу", — сказав військовий.
Військовослужбовець В’ячеслав Ковальчук З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
В’ячеслав Ковальчук з побратимами З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
Військовослужбовець 79 бригади В’ячеслав Ковальчук З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
Боєць В’ячеслав Ковальчук З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
В'ячеслава згадує, 25 лютого з побратимами був на позиції неподалік заводу на Херсонському напрямку, очікували наступ російських військ. З озброєння мали лише автомати і по 120 набоїв. Говорить, не було навіть лопат, щоб викопати окопи. Перші два дні з військової частини не привозили їжу. Тоді відчув підтримку людей.
"Хтось з людей проїхав біля нашого блокпоста, мабуть, із волонтерів, дав клич по соціальних мережах. До вечора люди нас просто завалили їжею та одягом теплим, цигарками. Потім почали привозити гарячі обіди. Люди з сіл привозили нам картоплю, цибулю, капусту, моркву, ми віддавали все волонтерам", — розповів В'ячеслав Ковальчук
Миколаївець згадує випадок від березня 2022 року: на український блокпост, де був і В'ячеслав, на світанку вийшли жителі села Красне з Херсонщини. Люди тікали від російських військових, які зайшовши до села, почали тероризувати місцевих.
"О третій годині ночі всім селом, хто міг, виходив. Ми речі, їжу їм віддавали. Підходить до мене дівчинка років шести і дає військове галетне печиво, говорить: "Візьміть. Дякуємо вам, що нас захищаєте!" Я настільки розчулився, що взяв печиво, і воно майже всю війну зі мною у рюкзаку, допоки я був на "нулі". Але з часом печиво розкришилося, пакетик розтерся. Однак, в пам'яті це викарбувалось на все моє життя", — розповідає військовий.
Військовий після виконання бойового завдання З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
В’ячеслав Ковальчук тримає боєприпас З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
На початку квітня російські війська відігнали від Миколаєва, 79 бригаду перекинули на підкріплення на Донеччину.
"Ми ще коли стояли під Миколаєвом, між хлопцями розмовляли, що все озброєння на Донбасі. Приїхали на Донбас — нема нічого, хлопці з автоматами тримали ворога на танках і БТРах. Якщо б хлопці мали то озброєння, що маємо зараз, хоч його і небагато, то, можливо, інша була б зараз на фронті ситуація. Але ми дуже запізно все отримали".
"Зіграла доля секунди"
На Донеччині В'ячеслав воював до літа 2023 року, 14 місяців перебував на "нулі". Згадує свій перший ближній бій.
"По нас працювала артилерія, ми сховалися у підвалі, запросили безпілотник, щоб спостерігав наш сектор. І тільки виходити з будівлі, до нас уже на позицію почали залазити "кацапи". І тоді почався бій з ними на відстані двох метрів. Там зіграла доля секунди, хто швидше зреагує. Скажу чесно, я натиснув на спусковий гачок лише зі страху, що я його побачив за будівлею. І тим не менш, він вже не буде топтати нашу землю", — говорить боєць.
"Якщо росіяни не можуть взяти якусь позицію чи будівлю, вони її просто знесуть. Залишається сміття будівельне, то ми під нього підкопувалися, під фундамент будівлі, щоб якось сховатися там від артобстрілу чи авіації".
"Ми вже їх навчаємо фахово"
Кожен злочин російських військових не має залишатися без покарання, наголошує В'ячеслав. Як ненависть до ворога перетворити в бойові навички, станом на грудень 2024 року військовик навчає новобранців — він командир взводу та інструктор в одному з навчальних центрів.
"Інструктори, які зі мною, мої побратими — всі з бойовим досвідом, всі з різних бригад. Новобранці до нас потрапляють з начальної підготовки, а ми вже їх навчаємо фахово, який у них буде профіль: кулеметник, гранатометник, протитанкісти, ППО тощо", — зауважує В’ячеслав.
"Найголовніше, що ми їм доносимо: "Хлопці, ми вас тут навчаємо, щоб ви вижили у перший час реального бою. А реально, коли піде на вас ворог, ви зможете відбити атаку ворога. Після першої години бою, ви вже самі будете досвідченими".
Навчання бійців на полігоні, 2024 рік. З особистого архіву В’ячеслава Ковальчука
Командир взводу говорить, інструктори навчають не тільки на полігонах, виїжджають до підрозділів в зону бойових дій. Має В'ячеслав і своє бачення підготовки військовослужбовців.
"Роблю ті навантаження, що не прописані в програмі. Більше шансів на те, що він буде правильно реагувати на ту чи іншу ситуацію, щоб людина не запанікували, не закрилася, не побігла з позиції. Цього я можу навчити. Але, на жаль, я не можу дати їм більше відсотків життя", — додає військовий.
Боятися — це нормально, каже В'ячеслав, надмірна бравада на війні лише шкодить. Людина може навчитися опановувати свій страх.
"А мій найбільший страх, мабуть, програти цю війну. Ми маємо бути в два рази сильнішими, щоб перемогти. Чому ми досі не програли? Тому що ми на своїй землі. Вони сюди прийшли, а не ми. Ми у себе вдома, позаду нас наші сім'ї", — сказав інструктор.
Читати ще
Читати ще
У Миколаєві відновлять рух електротранспорту — Сєнкевич
Читати ще
Бізнес ветеранів: у Миколаєві триває курс з підприємництва
