За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець Михайло у вересні 2022 року став на захист України. Двічі переймав військовий досвід на навчаннях за кордоном, опісля — чоловіка відправили застосовувати знання на Донбас. Там тримав оборонні позиції Серебрянського лісництва, а внаслідок одного з обстрілів отримав поранення. Нині військовослужбовець служить у Миколаївському обласному ТЦК та СП.
Кореспондентам Суспільного Михайло розповів про бойові задачі на Донецькому та Луганському напрямках, досвід ближнього бою та що спонукало долучитися до ЗСУ.
До Територіального центру комплектування Михайло пішов на початку повномасштабного вторгнення з однією метою — стати на захист України. Але виклик отримав лише через пів року — у вересні. Згадує, після двох навчальних курсів за кордоном в липні 2023-го його перевели на Донбас.
"Отримали бойову задачу: висунутися в Серебрянське лісництво, в народі відоме як "Ліс чудес". Хто знає — той зрозуміє. Наша задача була тримати оборонні позиції в межах цього лісництва", — розповідає Михайло.
Серебрянський ліс. Костянтин і Влада Ліберови
Позиції ЗСУ були в прямій близькості до російських. Солдати РФ перебували у 150-200 метрах.
"Ми навіть чули одне одного. Перекрикуватись могли. Кричимо: "Слава Україні", отримуємо у відповідь нецензурну лайку. Так само і вони там: "Х*хли, здавайтесь" постійно, дуже любили цю фразу, а ми їм відповідали в більш грубій формі".
Проте у такій близькості позицій українські військові вбачали і переваги:
"Важке озброєння противника на собі не так відчували. Воно пролітало через нас, бо вони боялися вразити своїх", — пояснює військовослужбовець.
Михайло. Фото з особистого архіву Михайла
Також інколи російські солдати могли "заблукати". Таким чином одного з них взяли у полон.
"Він був без автомата і бронежилета. Він не зрозумів, куди потрапив. Зі словами "Мужики, водички не знайдете?" прямо зайшов на позицію. Хлопці одразу й не зрозуміли. Це був світанок, дуже погана видимість", — пригадує чоловік.
Михайло в окопі. Фото з особистого архіву Михайла
За словами Михайла, тримати позиції та проводити ротації було важко, адже росіяни постійно обстрілювали їх.
"Під час виїзду на ротації буквально потрібно було проїхати 12-13 кілометрів, але по часу це займає від 3 до 5 годин. Буває, що проїхав буквально 100 метрів і доводиться зупинятися", — каже Михайло.
Під час одного з таких обстрілів 20 жовтня 2023 Михайло отримав поранення — російські військові обстріляли позицію з міномета "Васильок". Тоді в окоп залетіла 82 мм міна.
"Як потім після евакуації стало відомо – неураженою в мене залишилася тільки права нога. Оглянув себе, кінцівки на місці. Навіть таке короткочасне підняття настрою. Кричав їм, що ще повернуся і "Ми з вами поквитаємось", — говорить військовослужбовець.
Під час обстрілу Михайлу пошкодило кисть руки. Фото з особистого архіву Михайла
Через місяць після реабілітації Михайло повернувся до служби, хоча й кисть правої руки не відновилася повністю й досі
"Вже займався забезпеченням побратимів, свого підрозділу. Завезти, вивезти боєкомплект, продукти харчування".
У липні 2024 року чоловіка визнали на військово-лікарській комісії обмежено придатним. Поки чекав переведення до Миколаївського обласного ТЦК та СП, працював інструктором в одному із навчальних центрів.
Михайло. Фото з особистого архіву Михайла
Говорячи про мотивацію і захист українських кордонів, Михайло згадує початок російського вторгнення:
"Я сам живу в Матвіївці і ворог вже був на підступах зі сторони аеропорту. Це було у 2 кілометрах безпосередньо від моєї домівки.Так, ми говоримо глобально про захист держави, але ще більше підвищує мотивацію, коли ворог на порозі твого дому в прямому сенсі цього слова", — пояснює Михайло.
Говорить, нині його завдання — більше не допустити цього і робити все для перемоги України.
Читати ще
Читати ще У Миколаєві «зелені» автобуси щоденно зупинятимуться під час хвилини мовчання
Читати ще У Миколаєві презентували сайт, де військові, ветерани, а також їхні сім’ї зможуть отримати підтримку
