За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець Дмитро Музика родом з Миколаївщини повернувся до Збройних сил України на початку повномасштабної війни. Чоловік служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді. Штурмував Любомирівку, Новогригорівку та Тернові Поди. А також брав участь у боях за звільнення Херсонщини та Донеччини. Воїн загинув першого липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Історію військовослужбовця кореспондентам Суспільного розповіла його дружина Марина Музика.
Військовослужбовець Дмитро Музика вступив до ЗСУ у 2017 році, отримавши поранення звільнився зі служби. Чоловік був на заробітках у Чехії, коли почалось повномасштабне вторгнення у 2022 році. Тоді він приїхав з за кордону й повернувся до війська, вже четвертого березня служив під Миколаєвом у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
"Казав, що він це зробив, тому що вже був навчений: був у розвідці й на полігонах купу разів, багато навчань і медичні курси пройшов, з парашутом стрибав. Його дуже хвилювало, що молоді, не навчені хлопці йдуть захищати Батьківщину і гинуть, а він досвідчений буде сидіти", — розповідає його дружина Марина.
Влітку та восени 2022 року Дмитро брав участь у боях за звільнення Херсонщини та Донеччини. А також штурмував Любомирівку, Новогригорівку та Тернові Поди. Воїн не раз травмувався, втім завжди повертався у стрій, загалом здійснивши понад 300 бойових виходів.
Марина розповідає, вікна її квартири виходять на мікрорайон Кульбакине міста Миколаєва. Жінка переїхала до подруги, а помешкання стало прихистком для її чоловіка Дмитра та його чотирьох побратимів, які штурмували Любомирівку.
Військовослужбовець Дмитро Музика під час служби З особистого архіву дружини Марини Музики
Військовослужбовець Дмитро Музика під час служби З особистого архіву дружини Марини Музики
У травні 2023 року Музика був старшим групи під час штурму Невельського, що на Донеччині. Тоді його групі вдалося взяти в полон 22 російських військових. Зі слів дружини, одного разу чоловік вивіз людей з оточення. Тоді подружжя жило в селі Селидове, де Марина була єдиною цивільною в населеному пункті. Незабаром вони святкували Великдень разом із побратимами чоловіка.
"Я завжди ним пишалася, але ось тоді мені здалось, що це не Великдень, а день прославлення мого чоловіка. Стільки про нього казали, стільки життів врятував. Про це не задумуєшся так, поки люди, яких врятували, не починають говорити: “(Якби не ви — ред.), нас би тут не було", — говорить жінка.
"Дуже дивна річ, але коли я жила з ним на Донеччині, не відчувала себе у більшій безпеці, ніж з ним на Донеччині. Мені здавалось, що він ракети відведе руками. Завжди мені казав: "Мій дім там, де ти".
Марина разом з чоловіком Дмитром Музикою З особистого архіву дружини Марини Музики
Марина разом з чоловіком Дмитром Музикою З особистого архіву дружини Марини Музики
Марина розповідає, разом із чоловіком переїхали до Новогригорівки, яка нині тимчасово окупована. Там Дмитро Музика отримав завдання від командування.
"Пішов, потім подзвонив мені, сказав, що будуть їхати з командиром, і що це не дуже небезпечно і ранком він буде. О другій я прокинулась, зрозуміла, що щось трапилось. До ранку не спала, писала його побратимам, вони відкривали, нічого не відповідали й потім прийшов командир", — каже вона.
За словами Марини, командир був поранений, проте відмовився від госпіталізації, аби передати їй звістку.
"Кажу: "Живий чи ні?", і він каже: "Ні". Діма завжди повертався з дуже важких виходів, командир присів, почав мене втішати й розплакався. Я зрозуміла, що напевно шляху назад нема", — розповідає жінка.
Військовослужбовець Дмитро Музика З особистого архіву дружини Марини Музики
Військовослужбовець Дмитро Музика З особистого архіву дружини Марини Музики
Військовослужбовець Дмитро Музика загинув першого липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в Красногорівці Донецької області внаслідок мінно-вибухової травми.
"Перший приліт і одразу він і командир були поранені. Командиру потрапило у ногу, а йому в ногу і в бік. Уламок залишився у ньому. Це був мій найбільший страх — втратити його", — говорить дружина бійця Марина.
Одним з оберегів Дмитра був браслет виготовлений дружиною. Під час одного з бойових виходів браслет порвався, проте чоловік зберіг деталь — срібний тризуб. Його він прикріпив до булавки на своєму одязі.
"Це був його оберіг, щаслива його булавка. Коли він загинув, в морзі нам віддали все, що на ньому було, я все йому повернула, окрім цього. Це залишила собі на памʼять, тепер ношу його завжди з собою", — каже дружина.
Поховання полеглого воїна Дмитра Музики. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Марина згадує перше враження про чоловіка, він був дуже мовчазний, не звертав на неї уваги й весь час кудись поспішав. Тоді жінка ще не думала про те, що Дмитро зробить їй пропозицію.
"Я подумала, що ми б ніколи не могли із ним спілкуватись. Таким я його спочатку запамʼятала, думала всі його думки там на фронті. Він мене привіз під дерево, де ми постійно відпочиваємо з друзями, повертаюсь, а він стоїть на колінах", — розповідає жінка.
Срібний тризуб на булавці. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
На сайті президента 11 грудня 2024 року Марина зареєструвала петицію із проханням надати звання Героя України головному сержанту, командиру машини взводу спостереження розвідувальної роти військової частини та молодшому сержанту Музиці Дмитру Олександровичу.
"Я подумала, що він вартий того, щоб про нього памʼятали. Заради цього я склала петицію і намагаюсь зібрати підписи. Люди мають розуміти, що якби не наші захисники, то ми б вже були під керівництвом іншої держави та жили при іншому устрої", — говорить дружина бійця.
Читати ще
Читати ще
Відкачали понад 110 тонн: у Миколаєві тривають роботи з ліквідації витоку олії
Читати ще
У Миколаєві поліцейські затримали інструктора з водіння за хабар у 14 тисяч гривень
