За інформацією: Суспільне.
Пройшовши АТО та ООС Анатолій Стороженко, на псевдо Рубіж, повернувся до цивільного життя у рідному Первомайську, одружився та мав власний бізнес. З початком повномасштабної війни повернувся до служби. Брав участь у боях за Миколаїв, звільненні Херсона та виконував бойові завдання на Донеччині, де загинув 23 січня 2023 року.
Історію свого чоловіка Суспільному розповіла Вікторія.
"Він був патріотом. Казав: "Краще, ніж ми на своїй землі ніхто не наведе ладу". Він служив у 36-й бригаді, де гасло бригади — "Вірний завжди". Так він і залишився вірним завжди: своїй державі, у своїй країні, на своїй землі".
Подружжя Стороженків, Анатолій та Вікторія, разом навчалося в одній школі у Первомайську.
"Він був на один рік старший за мене. Коли вже почалася АТО, він прийшов до мене як військовослужбовець — дізнатися про свої права і пільги. Потім запросив мене на каву", — говорить Вікторія.
Подружжя Стороженків, Анатолій та Вікторія. Фото з особистого архіву Вікторії
На свій день народження Анатолій зізнався Вікторії у коханні. Зі слів жінки, після того вони розлучалися лише один раз — 1 березня 2022 року, коли чоловіків відправляли з їхнього міста на захист Миколаєва. Це був перший раз, коли подружжя було порізно.
"Увесь інший час він завжди був поруч. Казав: "Ти — моє життя. Завдяки тобі я зрозумів, що таке бути живим". Він був дуже добрий, дуже любив тварин", — розповідає Вікторія.
Дружина загиблого захисника Вікторія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Анатолій Стороженко закінчив Мигіївський коледж із червоним дипломом за спеціальністю "Зоотехнік".
"Ми не могли просто так пройти повз якоїсь собачки дворової, щоб не підійти до неї, не погладити, не купити їй якийсь смаколик. Усі тварини були наші", — говорить жінка.
Згодом чоловіка направили на Херсонський напрямок — звільняти місто.
"Командир бригади Сікоза його викликав до себе і сказав таку фразу: "Рубіж, в тебе четверо дітей. Їдь додому. Ти там їм потрібен". На той момент у нього ще були діти там. Діти — це його хлопці, це на той момент була його родина. Він сказав: "Поки я з Херсона не виведу своїх хлопців усіх живими, я додому не поїду. Якщо поїду — то тільки з перемогою", — розповідає дружина загиблого захисника.
Загиблий військовослужбовець Анатолій Стороженко, на псевдо Рубіж. Фото з особистого архіву Вікторії
Херсон звільнили 11 листопада 2022 року, у день народження чоловіка.
"Він ввечері мені зателефонував і каже: "Це, мабуть, мій останній день народження, тому що так важко ще ніколи не було. Бог подарував мені цей день, подарував мені подарунок. Херсон наш".
Після Херсона Анатолія з побратимами направили на Донеччину, а 23 січня 2023 року він загинув під час виконання бойового завдання.
"Я знала, що він іде старшим групи. Я знала, що в мене завжди, кожен день у будь-який час доби, буде SMS від нього: "Я в порядку". А з 20 січня цього повідомлення не було. Я знала, що він іде на завдання. Але де моя SMS? Не могло бути так, щоб він мені нічого не відправив", — розповідає Вікторія.
Вікторія доторкається до портрета свого чоловіка на Алеї Слави . Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Жінка каже, що 24 січня 2023 року їй о 18:43 зателефонував побратим і повідомив, що Рубіжа більше немає.
"На донецькому кар'єрі вони всі лишилися — всі разом. Хлопці зробили собі кольорові татуювання морської піхоти. Чоловік завжди був проти татуювань на тілі. Він підійшов до мене і каже: "Можна я теж собі зроблю?" Я відповіла: "Роби, якщо хочеш — роби, це твоє право", — розповідає Вікторія.
Після загибелі Анатолія жінка теж зробила собі татуювання.
"Досі мені сниться. Я досі вночі отримую SMS: "Я в порядку". Я знаю, що він в порядку", — каже дружина загиблого морпіха.
Татуювання Вікторії, яке вона зробила після загибелі Анатолія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон"Минуло 844 дні, а я досі чекаю і дякую, мабуть, таким, як мій чоловік і моєму чоловіку за те, що Миколаїв вистояв, і ми вистояли. Ми стоїмо і далі боремося, і будемо боротися, тому що не маємо права зробити крок назад".
