За інформацією: Суспільне.
Ігор Міщенко — житель Луганської області, дев'ять років тому став на захист України. Втративши домівку, переїхав до Миколаєва. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення виконував бойові завдання у Маріуполі. Надалі боронив державу на Донецькому напрямку. Втім у 2024 році був списаний за станом здоров’я.
Своєю історією чоловік поділився із кореспондентами Суспільного.
Ігор Міщенко родом з Лисичанська, що на Луганщині. У 2014 році добровільно долучився до лав Збройних сил України. Чоловік каже, бажання захищати країну з’явилося, коли побачив, що на Донбас почали завозити "зелених чоловічків".
"При 150 тисяч чисельності населення у Лисичанську за Україну виходило приблизно 15 людей, а за Росію виходило приблизно 6 000. Мене там не полюбили. В основному всі проросійські були у Лисичанську. І мені треба було виїздити з Лисичанська. Мені спалили хату там", — розповідає Ігор Міщенко.
Військовослужбовець Ігор Міщенко. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Ігор служив у 24 окремому штурмовому батальйоні "Айдар", де був механіком-водієм танка з ракетно-гарматною установкою. Говорить, назавжди запам’ятав танковий бій у Попасній.
"Ми йшли у Попасній "лоб у лоб", і там вже всі розуміли прекрасно, що дорога в один кінець. Те, що, припустимо, наших танків йшло 20 штук, а російських — близько 80. Ми думали: "Дай Боже виживу". У мене значок за танковий бій у Попасній є", — розповідає військовослужбовець.
Нагороди Ігоря Міщенка. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Статус ветерана Ігор Міщенко отримав у 2015 році. Переїхав до Миколаєва чоловік, коли отримав компенсацію від влади на придбання житла. Відтоді вступив до лав морської піхоти. Повномасштабне російське вторгнення військовослужбовець зустрів у Маріуполі.
У бінокль видно було добре позиції. Кілометрів п'ять від нас були вже росіяни. Нас із бригадою, 17 людей, просто з автоматами, кинули, щоб відволікти увагу на себе. Коли ми відвертали увагу, повинна була спрацювати наша артилерія, літаки, гвинтокрили, але цього не сталося. Ми виходили (з оточення – ред.), кілометрів 70 йшли, по полях.
Військовослужбовець Ігор Міщенко. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Ігор пригадує, у січні 2022 року у Маріуполі у будинку місцевих побачив ікони та хрести, які люди хотіли викидати. Каже, вирішив їх забрати, щоб поповнити колекцію дружини, яка має домашню каплицю.
"Микола Чудотворець — це миколаївська ікона. І тоді, у 2022 році я вислав ці ікони. Це було до повномасштабної війни. Почали одразу бомбити Маріуполь. Коли вже почалася повномасштабна війна, я знову вислав ікони у Миколаїв, і там агресивні обстріли припинилися", — говорить Міщенко.
Колекція ікон дружини військовослужбовця. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Зі слів військовослужбовця, найулюбленіша його ікона — Семистрільна ікона Божої Матері.
Це мені побратим (подарував — ред.), який в "Айдарі" служив, він займається іконами. Вона вся повністю з бурштину зроблена, тут фарби взагалі ніякої, чистий бурштин.
Зліва стоїть Семистрільна ікона Божої Матері. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Також чоловік згадує, як маленька ікона в кишені врятувала його життя.
"В один час вона мене, може, уберегла. Вона була у мене просто в кишені, і уламок від кулі попав у цю ікону, її розбив. То вона зі мною з 2014 до 2016 року була, ця іконка", — розповідає Ігор.
Ігор тримає ікону, яка врятувала його життя. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У 2024 році Ігор Міщенко завершив службу за станом здоров'я. Нині чоловік відновлюється.
Читати ще
Читати ще «Я не зможу бути просто цивільною»: війна, евакуація жінок та служба в ТЦК — Історія військовослужбовиці з Миколаєва
Читати ще Історії людей і військових за філіжанкою кави. У Миколаєві діє мережа кав’ярень, названа на честь двох місцевих бригад
