За інформацією: Суспільне.
Артем та Оксана Вагіни разом уже одинадцятий рік. Їхня історія кохання розпочалася на роботі — у лавах ДСНС у Миколаєві. Нині він — заступник начальника відділу зв’язків зі ЗМІ, вона — помічниця начальника зміни оперативно-координаційного центру. Подружжя виховує сина та любить подорожувати.
Як вдається відмежовувати службу від особистого життя — рятувальники розповіли кореспондентам Суспільного.
Артем працює у відділі зв’язків ДСНС у Миколаєві з 2013 року. Його завдання — фіксувати наслідки російських обстрілів, пожеж та інших надзвичайних ситуацій. З майбутньою дружиною познайомився через рік — коли Оксана прийшла працювати у відділ.
Спочатку вони були колегами, згодом робочі стосунки переросли в особисті, каже подружжя. Восени 2021 року у них народився син.
"Це якраз був розпал епідемії COVID-19. А коли йому виповнилося чотири місяці, на наступну ніч почалося повномасштабне вторгнення", — розповідає Артем.
Подружжя рятувальників Артем та Оксана Вагіни. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Від початку повномасштабної війни подружжя пів року жило в різних містах. Оксана з сином перебували у Черкасах, Артем залишався у Миколаєві та працював під обстрілами.
"Воно водночас і складно, і ні. Складно — бо ти не бачиш родину, не бачиш перші кроки своєї дитини, не чуєш перше слово. Але легше в тому плані, що вони були у відносній безпеці", — говорить Артем.
Зі слів Оксани, їй було складно перебувати на відстанні від чоловіка.
"Тут постійні обстріли, а я далеко. Рятували короткі повідомлення, коли він писав: "Все нормально" або просто "+" — це трохи заспокоювало. А якщо повідомлення не було — переживала постійно".
Оксана тримає Артема за руку. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Оксана пригадує момент, коли особливо злякалася за життя Артема.
"Я займалася сином, і мені телефонує подруга та каже: "Ксюха, що з Артемом?". Я нічого не розумію. Вона каже, що він на всіх телеканалах, під обстрілами. Це був обстріл у Херсоні. Відео, де він лежить на землі й говорить телефоном: "Все добре, я живий". Тоді я дуже злякалася", — каже жінка.
Після декретної відпустки Оксана перейшла в інший підрозділ. Нині вона працює помічницею начальника зміни оперативно-координаційного центру. Її обов’язки — моніторинг ситуації та обробка інформації про наслідки надзвичайних подій. Жінка говорить, хвилювання за чоловіка не зникає.
"Я хвилююся постійно. Я не виїжджаю, а Артем завжди виїжджає — і вночі, і вдень. Бувають масштабні наслідки, повторні "прильоти". Але ми знали, на що йдемо", — розповідає Оксана.
Прес-офіцер ДСНС у Миколаївській області Артем Вагін З особистого архіву Артема
Чоловік запускає дрон для фіксації наслідків влучання. З особистого архіву Артема
Артем під час евакуації людей у Херсоні. З особистого архіву Артема
Відновлювати сили родині допомагають спільні подорожі, каже Артем. Проте від початку повномасштабного вторгнення така можливість є рідко.
"Робота є робота, а родина є родина. Допомагає спільне дозвілля, спілкування, відпочинок із сином, поїздки в нові місця. Коли така нагода випадає, а вона буває дуже рідко, це допомагає переключитися й набратися сил", — розповідає Артем.
Подружжя говорить, що цінує одне одного за підтримку та людяність. Про кохання вони кажуть просто — це те, що підтримує в найважчі часи.
Артем: "Кохання — це почуття, яке неможливо описати словами. У наш час, напевно — це встигнути набутися разом".Оксана: "Кохання для мене — це щось сильне, ним не можна розкидатися. Воно має бути один раз і назавжди".
Артем та Оксана обіймаються. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Мрія у них одна на двох — закінчення війни, адже тоді зможуть частіше подорожувати та бути разом.
Читати ще
Читати ще
Десятки кілограмів вареників в день для ЗСУ: історія про єднання громади на Миколаївщині заради допомоги військовим
Читати ще
Миколаївські спортсмени відреагували на дискваліфікацію Гераскевича за «шолом пам’яті»
