За інформацією: Суспільне.
Параплавчиня Анна Гонтар за 2025 рік здобула на міжнародній арені 8 нагород — найбільше з усіх миколаївських параспортсменів. Також разом з командою на змаганнях встановили новий рекорд Європи.
Про тренування, виступ на чемпіонаті світу в Сінгапурі та плани на наступний рік розповіла кореспондентам Суспільного.
Як для вас розпочався 2025 рік?
— Дуже насичений рік. На початку 2025 забрала свій диплом бакалавра, який лежав в університеті рік. Також офіційно отримала посвідчення майстра спорту України, яке мені присвоїли ще в минулому році. Також мене нагородили орденом княгині Ольги другого ступеня. Далі в березні у мене був міжнародний турнір з параплавання, була в Італії. Там я здобула три нагороди:
- 1 місце — 100 метрів на спині;
- 1 місце — 100 метрів брас;
- 1 місце — 50 метрів "батерфляй".
Анна Гонтар із золотою медаллю за перемогу на дистанції 50 метрів вільним стилем. Фото з особистого архіву Dyan Tjhia
Ви виступали у вересні 2025 року на чемпіонаті світу в Сінгапурі. Як готувались до турніру?
— Через те, що живу зараз у Фінляндії, то більшу частину я тренуюсь сама під керівництвом моїх батьків. Мій тренер пише завдання в телефоні. Я його переписую і приклеюю на бортик. Далі вже відпрацьовую, а батьки фіксують час. Цей процес вже налагоджений за 3 роки. Ми навіть навчилися так корегувати техніку. Записуємо відео, а далі тренер її корегує.
Коли я дізналась, що буду брати участь на чемпіонаті світу в Сінгапурі, то спочатку тренувалась в закритому 25-метровому басейні, але на літній сезон його зачинили. І я вперше в житті тренувалась у відкритому басейні. І коли пливла на спині то могла навіть трішки розгубитися і не туди заплисти, бо по небу я не могла зрозуміти, куди рухатись.
Я тренувалася в Еспо, неподалік від мого міста Лохія. Там я багато тренувалася і змогла себе підготувати до умов, коли спекотно і не вистачає повітря.
Чи були у вас збори перед поїздкою до Сінгапуру?
— Мені сказали приїхати до України і вже разом з командою прямувати до Сінгапура. Я доїхала з Фінляндії до України на автобусі. Була дуже важка подорож, цілий день їхала. Я була втомлена, але дуже щаслива. Я тренувалася в Камʼянському з Оленою Сальніковою, яка готувала нашу команду до чемпіонату світу. Підготовка була досить щільна: 2 тренування на день в басейні і спортзал. Не вистачало часу кудись піти. В побуті мені допомогала мама спортсменки Ангеліни Мальцевої.
"Перед тим як поїхати до Сінгапуру у мене зʼявилася можливість побути в Миколаєві, і я була тут цілих 3 дні. Тетяна Жуковська (ред. — в.о. начальниці "Інваспорту)" зробила для мене свято: вручила мені всі нагороди і подяки за підсумками двох спортивних років. Було дуже приємно. Також до мене приїхала бабуся з Херсона. Тут я застала і свій день народження".
Анна під час нагородження у Миколаєві. Фото з особистого архіву Анни Гонтар
Наскільки складною була подорож з України до Сінгапура?
— Спочатку ми автобусом перетнули молдовський кордон. Коли ми приїхали в аеропорт час почав швидко минати. У нас було два перельоти, я встигла поспати. І вперше в житті дорога не була такою важкою. Коли ми прилетіли і я вийшла з аеропорту вже в Сінгапурі, то зрозуміла, що дуже велика вологість і повітря мені не вистачає. Якось було дуже важко дихати, але ми прилетіли десь за тиждень до змагань, щоб адаптуватися до цих умов.
Що вразило в Сінгапурі? Чи вивчали якісь місцеві закони, правила?
— Коли ми вирушили до Сінгапуру я начиталась багато їхніх законів. Мене вразило, що не можна жувати жуйку. Почитала, за що можуть стратити. І я вже була насторожена. Думаю: куди ми їдемо? Тут стільки суворих правил, але на практиці далеко не всі їх дотримуються. Це багатокультурна країна: індуси, китайці, французи, італійці. Там багато всіх. І сам Сінгапур мені дуже сподобався.
Адаптація пройшла добре, звичайно, різниця в часі давалася взнаки. Але найбільше бентежило те, що мені не вистачало повітря. Тому я зробила собі план на майбутнє. Зрозуміла, щоб швидко пливти мені треба часто дихати, щоб був кровообіг добрий. Тому я зробила собі план, як ці змагання витримати.
На чемпіонаті світу ви здобули 4 особисті нагороди. Розкажіть про свій шлях на цьому турнірі. Наскільки важко було здобувати медалі там з огляду на високу вологість?
— Спочатку ми тренувалися в предстартовій ванній — розминочному басейні. На турнірі перша моя дистанція була 100 метрів "кролем". Я посіла друге місце. І тоді я зрозуміла, що ні — не готова витримувати навантаження, кисню не вистачає. Дуже було важко на останніх 15 метрах витримати. Коли я допливла, то така: "Де повітря? Знайдіть мені повітря". Але потім я якось "роздихалась" і мені було легше пливти. Тому всі інші дистанції минали швидко. Вперше в житті у мене було найбільше фіналів. В півфіналах я взагалі не пливла. І це було добре. Тому що якщо пливти дві дистанції: зранку і ввечері, то було б важкувато, але все йшло як треба.
"Також маю золото на дистанції 50 метрів вільним стилем і бронзу на стометрівці на спині. На дистанції 100 метрів брасом я зайняла друге місце. І це для мене було найпотужнішим результатом, тому що я ще так швидко не плавала. Це мій кращий час. І я зрозуміла, що мені треба готувати брас, адже це може стати моєю основною дистанцією колись, але це дуже важкий стиль. Потрібна дуже інтенсивна підготовка".
Остання дистанція в мене була батерфляєм. Я була вже дуже втомлена. І, мабуть, через це посіла 4 місце. Але на цих помилках треба вчитися. Добре, що цього року не було в мене дискваліфікації. Бо декілька років тому була така історія через рушник на стартовій платформі.
Анна Гонтар з командою під час змагань. Фото з особистого архіву Dyan Tjhia
Якщо брас для вас найскладніший, то який для вас стиль найкомфортніший зараз?
— Однозначно 50 метрів вільним стилем. Це коротка дистанція, а я таке люблю — вийти на старт, зірватися, проплисти. А якщо пливти довші дистанції — це для мене нервово. Там треба інший настрій, медитації і так далі.
У вас були ще дві естафети. Знаю, що на одній ви з командою встановили рекорд Європи.
— У нас була одна естафета 4 по 50, комплексна. І ми взяли 4 місце, нам трохи не вистачило. Я в останньому етапі пливла. Наздогнала наших суперниць, але на 15 метрах не вистачило трішки, але ми зробили все, що могли і відпрацювали на наш кращий час. Треба ще працювати. Ще є що удосконалювати: старти, повороти, переходи з естафети. В наступному році думаю ми це зможемо покращити результат. Але так, на естафеті 4 по 50 вільним стилем ми стали першими і встановили рекорд Європи.
Рекорд команди Анни — 2 хвилини 18 секунд 36 мілісекунд. На чемпіонаті світу Гонтар здобула:
- 1 місце — 50 м вільний стиль;
- 1 місце — естафета, мікс 4×50 метрів вільним стилем (рекорд Європи);
- 2 місце — 100 метрів брас;
- 2 місце — 100 метрів вільний стиль;
- 3 місце — 100 метрів на спині.
Анна Гонтар під час змагань. Фото з особистого архіву Dyan Tjhia
Чи якось повпливала на вас тоді інформація про те, що росіян і білорусів збираються допустити до Паралімпіади 2026? Наскільки памʼятаю, вона зʼявилася саме у 20-х числах вересня.
— На цих змаганнях не було допущено росіян під їхнім прапором і гімном. Але відчувалося, що вони знали, що скоро зможуть повернутися. І потім під кінець змагань Паралімпійський комітет України нам повідомив, що їх збираються повернути під своїм гімном, прапором і формою. Це був передостанній день змагань. І коли наша спортсменка з Донецька дізналася про це, то не змогла "зібратись" на свою дистанцію. І це несправедливо.
"Міжнародний паралімпійський комітет не бачить, як ми тренуємося і готуємося до змагань. Без світла, з сиренами, під обстрілами. Це сильно повпливало на нас".
Що ще змінилося у вашому житті за цей рік? І які плани на 2026?
— У нас знову буде світова "серія" і чемпіонат Європи. Я ще не знаю, де він буде і коли. Але хочу покращити свій результат. І знаю, що напевно зʼїжджу в Україну. Також планую подорожувати. Я нещодавно отримала диплом магістра.
Анна з нагородою на змаганнях. Фото з особистого архіву Dyan Tjhia"Також мене вперше поставили на допінг-програму. Тобто протягом року мене будуть контролювати. І в будь-який момент допінг-офіцери можуть прийти і перевірити мене. Зрозуміло, що допінг-контроль у мене на змаганнях постійно через високі результати, але це вже нова практика".Читати ще
Читати ще
Золото, срібло, бронза: підсумки міжнародних здобутків миколаївських параспортсменів та дефлімпійців у 2025 році
