За інформацією: Суспільне.
Невизначена втрата та сексуальне насильство під час війни залишають жінок із травмами, про які вони часто мовчать. Ці переживання можуть виражатися у постійному стресі, емоційних та фізичних симптомах і впливати на повсякденне життя.
Як ці стани проявляються та як підтримати жінок, які постраждали, журналістам Суспільного розповіла психологиня та керівниця напрямку допомоги жінкам проєкту "GIDNA" від БФ "Майбутнє для України" Анна Грубая.
Невизначена втрата
За словами фахівчині, це складний вид травми, адже жінка не має підтвердження, що сталося з рідною людиною. Це формує переживання невизначеності.
"Воно вбиває найбільше, тому що зранку людина прокидається з надією, що рідна людина жива. В обід вона вже думає, що ні, він все ж таки загинув або не повернеться з полону. А ввечері вона знову повертається до надії", — розповідає вона.
Так з'являються постійні внутрішні емоційні гойдалки. Для психіки це важко, тому що вона не може сама з собою домовитись про те, що відбувається, пояснює Анна Грубая.
"Загинув? Ні, не загинув". І жінка постійно в цих гойдалках. Це дуже сильно виснажує психіку і може призводити до депресії, важких станів, які будуть потребувати однозначно більшої допомоги", — каже психологиня.
Суть і складність полягають у тому, що при невизначеній втраті не можна прожити горювання, адже немає підтвердження того, що відбувається з людиною. Цей процес триває, говорить вона.
"Коли жінка вже усвідомлює, що її рідний загинув, тоді починається процес горювання. Вона виплакує всі сподівання, які з ним були. Завершується цей процес сумом. А в невизначеній втраті цього немає, тому ми не можемо горювати в терапії. Ми просто вчимося приймати ситуацію", — розповідає Анна.
Жінка тримає військову форму разом з державним прапором. Getty Images
День жінки у стані невизначеної втрати
Фахівчиня говорить, що в такому стані жінка як зазвичай ходить на роботу, виконує свої соціальні ролі. Втім, погано спить, перебуває в постійному стані сильної тривоги в такій мірі, що вона вже не може уявити своє життя без неї.
Тоді жінка злиться на те, що відбувається довкола. Адже люди, яких не торкнулась втрата близьких, продовжують жити, виховують дітей, мають чоловіка, брата, батька.
"Тобто постійне відчуття неповноцінності, що я не така, як всі. Це дуже сильно виснажує. Така жінка зривається на своїх дітей, потім шкодує про це. Такий стан песимізму, що вона має триматися, а потім зривається", — розповідає Анна Грубая.
Вплив травми на самопочуття
Анна Грубая каже, що першочергово проявляється дистанціювання від власного стану — певний захисний механізм уникнення, яке призводить до важких станів.
"Типу "я тримаюся, все добре, якось справляюся, нічого страшного, якось воно буде". Коли тривалий час уникаєш свого стану, оце найгірше. Тому ми звертаємо увагу, не чекайте, просто приходьте і починайте про це говорити. Будемо говорити або мовчати про це разом", — говорить психологиня.
Якщо симптоми позначаються на фізичному стані, наприклад через порушення сну, то важливо звернути на це увагу і дати собі раду. Здатність проговорити почуття допомагає жінці не уникати того, що відбувається, а усвідомлювати те, що є в її житті, додає Анна.
За словами фахівчині, коли дитина бачить, як мама переживає складну травму, плаче, хвилюється, то вона переймає цей стан і проживає так само. Все це накопичується як травма поколінь.
Жінка страждає від безсоння. Getty Images
Невизначена втрата — як невизнана травма
"Вона якась така невидима, бо якщо рідний загинув, дістав поранення, отримав ампутацію, тут вже зрозуміло. Якщо рідні не знають, що сталося, це статус очікування, недоглянуте суспільним оком питання", — розповідає психологиня.
Деякі жінки на сесіях ділились, що їм важко говорити про свої переживання, додає Анна.
"Казали: "А про що мені говорити? Іншим же тяжче, є ще гірше ніж в мене, в кого загинув чоловік. Мені треба просто зібрати свої емоції й чекати", — пригадує фахівчиня.
Як підтримати жінку
Зі слів психологині, жінці, яка переживає невизначену втрату, не варто казати: тримайся, все буде добре.
"Насправді, ми не знаємо, як добре для жінки й чи буде все добре. В яких стосунках вона була з цим чоловіком до зникнення. Що взагалі відбувається в її житті, які її підсвідомі думки, бажання тощо. Тому цього не варто казати", — каже Анна.
Натомість можна підтримати іншими фразами, додає фахівчиня, наприклад: я поруч, скажи, як тобі допомогти, коли захочеш — подзвони.
"Або просто прийти щось фізично допомогти. Але ось це "я поруч", без зайвих запитань, воно дає змогу жінці розуміти, що вона не одна, і в випадку чого вона може звернутися", — розповідає психологиня.
Анна Грубая каже, насамперед потрібно інформувати про проєкти, де можна отримати безоплатну та анонімну психологічну допомогу, на кшталт "GIDNA".
"І просто, звісно, бути поруч, казати: "Я тут, я поруч, якщо тобі необхідно, я тобі допоможу", — додає психологиня.
Дві жінки тримаються за руки на знак підтримки. Getty Images
Психологічна допомога
Фахівчиня говорить, що перші сесії спрямовані на налагодження довіри між терапевтом і жінкою. Після цього фокус переходить на запит жінки, з чим вона хоче працювати.
"Наприклад, на даному етапі вона не може говорити про свого рідного, який зник безвісти, але вона хоче поговорити про те, як їй справлятися з тривогою і не кричати на дитину. Ми починаємо працювати й потихеньку рухаємося", — розповідає Анна.
Психологиня каже, пізніше жінка розкривається, починає розповідати про горе, переживання та зневіру. Тоді на сесіях починають працювати з невизначеною втратою.
"Задача психотерапевта побудувати жінці внутрішні опори, щоб вона знайшла в собі сили, прийняла те, що вона не може вплинути на ситуацію і продовжувати жити далі. Життя продовжується, незважаючи ні на що", — пояснює вона.
Жінка розмовляє з психологом. Getty Images
Сексуальне насилля, пов’язане з конфліктом (СНПК)
Зі слів фахівчині, сексуальне насильство включає не тільки фізичний сексуальний акт, а й сексуалізовану форму насильства. Що це означає:
"Якщо жінка проходить блокпост, її оглядають, торкаються її тіла, жартують про її тіло, звучать висловлювання сексуального характеру про те, як вона виглядає, це все трактується як сексуальне насильство", — пояснює Анна Грубая.
Анна каже, що травма сексуального насильства породжує почуття провини.
"Я щось не так зробила, не так сказала і це зі мною сталося". Тому дівчата, жінки довго мовчать, але вже коли стає неможливо, виникають флешбеки, інтрузіїНав'язливі спогади, що виникають при ПТСР, тобто наслідки ПТСР, погано сплять, вони починають про це говорити", — розповідає вона.
Проєкт "GIDNA" також націлений на допомогу жінкам, які пережили зґвалтування або подібні випадки, додає вона.
"Також свідок, який бачив, що відбувається з дівчатами, він теж переживає таку ж травму, як і людина, яка фактично прожила сексуальне насильство", — говорить психологиня.
Жінки тримається за голову у пригніченому настрої. Getty Images
Анна каже, у проєкті взяли участь жінки віком від 18 років до 78 років.
"Абсолютно різний діапазон жінок, які пережили сексуальне насильство в Бучі, Ірпіні, східних регіонах. Також у 2014-му році на Луганщині", — додає фахівчиня.
За її словами, для участі в проєкті жінкам не потрібно надавати жодних документів — допомога є анонімною.
"Жінка може навіть змінити ім'я, прізвище, взагалі будь-що. Просто навіть вимкнути камеру, тому що їй важко про це говорити", — каже Анна Грубая.
Під час сесій психологи налагоджують довіру з учасницями.
"Потім жінка починає розповідати, що з нею відбулося. І ми працюємо по протоколу ПТСР — посттравматичного стресового розладу, комплексно, якщо в дитинстві ще було фізичне, емоційне насилля", — розповідає психологиня.
Зокрема звертаються жінки, які пережили зґвалтування в підлітковому віці або в ранньому дитинстві, і повторно це відбулося під час війни. Тому для них це комплексна травма, пояснює Анна.
"У нас є травмотерапевти. Працюємо з травмою. Грубо кажучи, щоб зникли флешбеки інтрузії. Що з цим робити, як цього позбавитися, і ми крок за кроком йдемо по протоколу і з цим працюємо", — говорить вона.
Анна Грубая розповідає, серед найпоширеніших упереджень щодо сексуального насильства є судження, що жінка сама винна або спровокувала подію.
Психологиня тримає за руку жінку. Getty Images
Сексуальне насильство під час війни
У контексті війни, СНПК — це зброя російської армії проти мирного населення. Сексуальне насильство — це не лише про акт, це спроба приниження й підкорення населення. Воно може торкатися як жінок, так і чоловіків.
"Тобто "я тебе принижу, я вище за тебе, я тут розповідаю, як буде, як жити". Таким чином ворог справляється. Тому нам треба багато про це говорити, щоб взагалі зникала ця стигмаСоціальний ярлик, знак ганьби чи осуду, який накладається суспільством на окрему людину чи групу, що жінка якимось чином спровокувала і так далі", — каже фахівчиня.
"Ми всі маємо багато про це говорити, що жінка в цьому абсолютно невинна. І на цьому місці може виявитись будь-хто. І те, що вони переживають, це дуже важка травма".
Чому важливо подолати страх і наважитися звернутися по допомогу
"Щоб відновити й почати жити нормальне життя. Жінка після цього (сексуального насильства — ред.) себе дуже звинувачує, вона не може проживати нормально. Наче хоче зникнути, вона якась не така", — розповідає психологиня Анна.
За словами фахівчині, перші результати терапії проявляються у поліпшенні сну, зменшенні тривожних снів та кращому ставленні до себе.
"Зникають кошмари, вона починає дивитися на своє тіло, торкатися його, відновлює любов до себе. Тому жінці дуже важливо повертати оцю повагу і любов до себе", — говорить вона.
Жінка обіймає себе. Getty Images
Психологиня поділилася випадком: на завершальних зустрічах жінка розповіла, що почала відвідувати бокс — щоб вміти себе захищати, і східні танці, тому що знову почала любити своє тіло.
"Жінка сконтактувала з собою і хоче жити далі. Вона соромилась навіть сказати батькам про те, що пішла на спорт. Вона сказала сама собі, що чекає на свого чоловіка, сподівається, що якесь чудо станеться, але разом з тим згадала, що вона є в себе. Для мене приклад результату терапії", — каже Анна Грубая.
Анна Грубая каже, що при травмі сексуального насильства жінка залишається наодинці зі своїми переживаннями. Першочергово їй варто надати контакти психолога.
"Дуже важливо скерувати до спеціаліста. Одна жінка до нас прийшла і розповіла, що її сестра почула по радіо, на листочку написала номер телефону і принесла їй. Так вона до нас звернулася", — розповідає психологиня.
Жінка займається боксом. Getty Images
Ставлення суспільства
Фахівчиня говорить, щоб ставлення до людей, які пережили СНПК, змінювалося, потрібно ставати обізнаним: читати, дізнаватися, бути уважними й толерантними, виховувати в собі внутрішню повагу одне до одного та не засуджувати.
"Це дуже непросто, але оскільки ми, як суспільство, зараз в такі страшні часи ми можемо або йти в сильну злість і ненависть, або вчитися справлятися і залишатися людьми. Тому нам не треба своїх людей цькувати, нам треба бути людьми, вміти прислухатися і допомагати один одному", — каже психологиня Анна Грубая.
Читати ще
Читати ще
Безкоштовна психологічна допомога жінкам Миколаївщини, які постраждали внаслідок війни
Читати ще
Морпіхам 36 бригади вручили відзнаки «За оборону Миколаєва»
Читати ще
У Миколаєві відкрили виставку воєнних листівок та погасили марку «Медаль «Захиснику Вітчизни»
