За інформацією: Суспільне.
Миколаївський отець Андрій служить священником 28 років. У 2014 році він приєднався до підрозділу морської піхоти, щоб стати капеланом. З того часу побував у Маріуполі, Дебальцевому, Гранітному та інших місцях бойових дій.
Свою історію чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
Андрій згадує, як приєднався до морських піхотинців.
"З ними став спілкуватися і з ними я пішов у Маріуполь в 2014 році, пізніше потрапив і в Дебальцево, і в Гранітному був, багато де. Слухав їх, радив їм, і привозив на молитви".
Були моменти, коли священний міг загинути.
"Вибухали снаряди й біля нас, і бувало, що вибухали, коли ми мали туди вже їхати, але зупинялися і пізніше той снаряд вибухав", – розповідає Андрій.
Отець Андрій у храмі. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
У 2015 році він звільнився з капеланської служби та повернувся до рідного села Котляреве, де продовжив здійснювати служби. З початком повномасштабної війни Андрій допомагав евакуйовувати людей, проводив панахиди Панахида — це заупокійне богослужіння, церковна служба за померлим у східних обрядах християнства.по загиблим військовим.
"Ми вивозили людей: і поранених, і з Зорі особливо, з Новоруського та й з нашого Котляревого. У нас до липня нічого сюди не заїжджало: ні швидка, нічого", – зазначає він.
Староста села Котляреве Ольга Кравченко каже, що кожен день у отця — важкий.
"І "прильоти", які він гасив. Газову трубу перебили – уже отець Андрій біля газової труби", — каже вона.
Отець Андрій на фоні церкви. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
За її словами, іноді в автомобіль поміщалися навіть 13 людей, яких він вивозив у безпечніші місця.
"Росіяни стояли, щоб ви розуміли, за п'ять кілометрів. Я тоді розумів, якщо солдат російський зайде, то буде все". Тому що за те, що я у 2014 році був, і що я священник колишнього Київського патріархату, зараз ПЦУ, вони ставляться з ненавистю".
Три церкви, де Андрій є настоятелем, пошкоджені внаслідок обстрілів. Їх відновлюють власними силами та за допомогою протестантських церков.
"Я виконував обовʼязки тут старости як духовного батька, тому, що є священником в цьому селі. І коли вже влада наша повернулася, стало більш-менш спокійно і всі добре справляються без мене, я пішов виконати свій моральний і християнський обовʼязок в армії. У січні я пішов служити в Національну гвардію капеланом", – пояснює Андрій.
Отець Андрій у храмі із іншими людьми. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Чоловік виконує ті ж самі функції, що й на Донбасі.
"В Національній Гвардії, як і в ЗСУ, священник є для того, щоб надати моральну підтримку, духовну підтримку. Тобто відсотків 90 – просто порозмовляти. Звісно, що я, як священник православної церкви, виконую всі обрядовості, стараюся її зберігати обовʼязково".
Для Андрія важливо, щоб Україна залишалася незалежною.
"Наша незалежність тримається на ідейних людях. Щоб там хто не казав, але один ідейний може переконати сотні простих. Ідейні люди є в ЗСУ. Звісно, багато ідейних є і в Національній гвардії", — каже він.
