За інформацією: Суспільне.
Віктор Обертос — ветеран з миколаївської 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Коли він та його син Євген евакуювали пораненого побратима, російський снайпер поцілив однією кулею одразу в обох бійців. Поранені продовжили евакуацію бійця.
Про військовий шлях та те, що вважає "чудесами" війни Віктор розповів кореспондентам Суспільного.
Куля, що вразила обох
"Снайпер цілився мені в скроню. Це одне з багатьох чудес війни. Я після десятого разу перестав загинати пальці — скільки чудес незрозумілого виживання і спасіння я особисто пережив. Хоча й у сина так само, і не тільки в нас".
Віктор Обертос розповів, що на одній із їхніх позицій снайпер поранив бійця. Поранення було тяжким: пробита грудна клітка та ушкоджені важливі органи, але хлопець залишався живим.
Разом із сином чоловік погодився йти за пораненим. На позиції снайпер почав цілитися Віктору в скроню.
"Звідкись на краю окопа взявся корінь дерева, і я лицем на нього наткнувся. Коли я від болю підняв голову, куля влучила мені сюди й вилетіла сюди. Але коли я оце смикнувся, то й смикнув сина — він закривав собою мене. Він напівтулуба був спереду, бо окоп дуже вузький, та ще й посередині лежав той поранений хлопець", — говорить ветеран.
Віктор Обертос — ветеран з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Внаслідок того, що чоловік трохи розвернув сина, куля роздробила його руку, а самому влучила в обличчя.
"Ми попадали. Буквально коли впали, вже тільки потім почули постріл, бо снайпер сидів дуже близько. Нас затягли назад і перев’язали ті хлопці, що там ще залишалися", — каже Віктор.
Попри власні поранення, Віктор разом із сином, тягнули бійця. Та, на жаль, дорогою він помер.
"Душі наші спокійні — що могли, те зробили. Хоча б батькам тіло його ми донесли. Ну а самі поріднилися ще разок".
Бойовий шлях військового
З початку повномасштабного вторгнення всі дороги з Первомайського були зайняті російськими колонами. Віктор намагався виїхати, аби приєднатися до лав ЗСУ, проте лише 6 березня 2022 року це вдалося. Він виїхав попутним транспортом разом із хлопцями, які отримали повістки
"Мені ніякої повістки не приходило, сину моєму також. Тихенько вранці встав і втік з хати. Єдине, що я встиг взяти, — це паспорт, телефон і ніж. Родичі вже дізналися, де я, коли я був озброєний, одягнений і з боєприпасами в 79-й бригаді в Миколаєві", — говорить Віктор.
Віктор під час служби . З особистого архіву Віктора Обертоса
Ветеран каже, бойове хрещення почалося вже на другий день. По військовій частині влучили російські військові, були загиблі та поранені. Потім сформували збірну окрему роту, і вони певний час залишалися в обороні Миколаєва.
"Ми були на Херсонському напрямку. Коли ж на зміну нам прийшли бригади ТрО, наші сформовані, так би мовити, збірні підрозділи також були переправлені на схід, у район Лиману", — говорить Віктор.
Син Віктора приєднався до 79 бригади на місяць пізніше. Він відразу потрапив на схід, у район Лиману. За словами чоловіка, у сина вже був певний досвід, бо він брав участь в АТО та провів на передовій рік і два місяці у 2015 році.
"У всіх була одна робота: всі виходили на позиції, і буквально ми не були на першій лінії — у нас нуль. Всі були на нулі. На початку, перші десь пів року, мабуть, 40-50 відсотків — це були такі ж добровольці, як ми з сином".
Військовий з побратимом . З особистого архіву Віктора Обертоса
Віктор розповів, що кілька місяців вони тримали позиції, але потуги противника були надзвичайними. На той час, крім переваги в особовому складі, армія РФ переважала в озброєнні. Витримувати такі атаки, за його словами, вдавалося лише завдяки чуду та героїзму кожного, хто перебував в окопі.
Деякий час Віктор з побратимами тримали позиції в районі села Богородичне і жодного разу не відходили, попри сильні атаки російських військових. Потім 79 бригаду передислокували на Курахівський напрямок. Позиції, де перебував чоловік, були за 19 кілометрів від Донецька.
Поранення батько з сином отримували неодноразово.
"Після чергового поранення мені якось легше все обходилося. У сина поранення були важчі, і його останнє поранення призвело до другої групи інвалідності. Чудом вдалося врятувати йому ногу", — розповідає Обертос.
"На позиції сина чи то КАБ був, чи то якась крилата ракета. Ну, дуже-дуже серйозне щось. І їх було троє там, але це також одне з чудес, як вони всі там живі залишилися. Двоє зовсім неушкоджених. Сина пошматувало всього, ногу перебило".
Віктор з сином (стоїть на милицях) та побратимами . З особистого архіву Віктора Обертоса
Все проміняв на війну
Під час вторгнення РФ у Віктора померли батько та мати. Чоловік на похороні не був присутній.
"Коли мати мені кілька разів повторила: "Ти вже скільки на війні, може, б ти зі мною вже?". І я подивився їй в очі і сказав: "Я міняю тебе на війну". Така жорстка фраза. Але я зумів це вимовити, хоч очі її були дуже сльозливі після цього", — розповідає ветеран.
"Але що я міг інше сказати? Насправді це ж правда. Я все проміняв на війну — і себе, і родичів, і близьких, і дітей своїх, і внуків. Все можна сказати: все на карту було поставлено. Але ж то не я один. Це сучасна, жорстока, жахлива війна".
Віктор Обертос — ветеран з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. З особистого архіву Віктора Обертоса
Від початку служби Віктор Обертос отримав низку нагород — від похвал Міноборони до медалей "За оборону України" та "Золотий хрест".
