За інформацією: Суспільне.
Миколаївський фотограф Сергій Мельниченко представив книгу "Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових". У проєкті взяли участь військовослужбовці, які знімали побут і службу на плівкові одноразові камери.
Про це митець розповів журналістам Суспільного.
Цей проєкт Сергій вибудував як роботу без авторського втручання у знімання. Він передавав одноразові плівкові камери військовослужбовцям і не знав, що саме вони зафіксують, аж до моменту проявлення плівки. Такий підхід став основою всієї серії.
"Ти не можеш ні на що повпливати і отримуєш той результат, котрий від тебе не залежить. В цьому і є сама така родзинка цієї серії".
До проєкту долучився 21 військовослужбовець з різних напрямків. Для частини учасників зйомка стала способом змінити рутину служби — зафіксувати те, що зазвичай лишається поза увагою, каже митець.
"В мене вже великий досвід спілкування з військовими. Я думаю, що це було їм цікаво, тому що це також урізноманітнило їх час, знаходячись або безпосередньо на позиціях, або десь тилових більш місцях", — каже фотограф.
Книга «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» Надане Сергієм Мельниченко
Розгороти книги «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» Надане Сергієм Мельниченко
Розгороти книги «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» Надане Сергієм Мельниченко
Розгороти книги «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» Надане Сергієм Мельниченко
Від участі відмовилися лише одна-дві людини, решта погодилися, хоча працювали з камерами у різному темпі.
"Деякі просто довше віддавали камери, робили матеріал. Хтось підходив до процесу більш якось так динамічніше, хтось розтягував, щоб зробити кожен окремий кадр більш цікавим".
Для знімання обрали саме одноразові плівкові камери. Це рішення поєднало концепцію та практику — кожен учасник мав лише 27 кадрів і не міг перевірити результат.
Технічну підтримку проєкту забезпечила компанія Fotovramci, яка надала камери та погодилася на поступове їх розсилання.
"Деякі камери губились, деякі герої губили, ми потім їм висилали іншу", — розповів Сергій.
Краєвид з місця пілота літака Надано учасникамом проєкту
Український військовослужбовець у літаку Надано учасникамом проєкту
Колаж з фотографіями гільз Надано учасникамом проєкту
Під час проявлення плівки автор отримував різний результат — затемнені кадри, зйомку без спалаху, розмиття через рух і нестачу світла. Мельниченко каже, що саме ці технічні особливості стали частиною візуальної мови книги.
"В цілому результат дуже-дуже задовільний, враховуючи те, що більшість героїв, персонажів проєкту знімали взагалі на плівку вперше".
Окремим пластом проєкту стали листи та артефакти, які військові вкладали в посилки разом із камерами. Йшлося про шеврони, гільзи, уламки ракет, деталі дронів, жетони, запальнички, дармовиси від машин — предмети, які фіксують побут і досвід служби.
"Кожен артефакт суперіндивідуальний і суперавтентичний. І залишає після себе якийсь свій слід в пам'яті", — каже Мельниченко.
Ноги військовослужбовців у багні Надано учасникамом проєкту
Фотографія з поховання, яку зробив військовослужбовець Надано учасникамом проєкту
Розбите скло Надано учасникамом проєкту
Листи від руки мали різний тон — від спокійних побутових історій до текстів про втрати.
"Декілька листів були про загибель побратимів і це прям до мурашок, коли серце в п'ятки прямо уходить".
З більшістю учасників Мельниченко підтримує зв’язок і після завершення знімання. Камери інколи поверталися через кілька місяців — через ротації, тривале перебування на позиціях або відсутність можливості відправити посилку.
"Дехто отримував камеру навесні, а відправляв її назад тільки восени, тобто він майже пів року тримав її у себе", — розповів автор.
Для себе автор визначає цей проєкт як мистецький, а для військових — як досвід, що допомагав перемикнутися і зафіксувати власну реальність без стороннього погляду.
"Мені здається, що це більше про мистецтво для мене, а про терапію для тих, хто тримав камеру".
Фотокнига "Плівки з передової" вже вийшла друком. Проєкт презентували на виставці в Нью-Йорку, а саму книгу передають до музеїв і галерей у США та країнах Європи, а також поширюють в українських інституціях.
Військовослужбовці тримають дрон Надано учасникамом проєкту
Колаж фотографій розмальованих гільз Надано учасникамом проєкту
Кіт у приміщенні із бійцями Надано учасникамом проєкту
У 2026 році Сергій Мельниченко планує зосередитися на виставковій та медійній роботі з "Плівками з передової", а також завершити роботу над документальним фільмом і книжкою "Попід Дніпром".
