За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець Володимир з Миколаєва два з половиною роки перебував у російському полоні. Там його били, катували струмом та морили голодом. Після повернення — чоловік на реабілітації.
Своєю історією він поділився з кореспондентами Суспільного.
Обійми з дітьми та дружиною ще три місяці тому, каже морський піхотинець Володимир, були для нього лише мрією. Чоловік два з половиною роки пробув у російському полоні. Згадує, як його привезли з тимчасово окупованої Оленівки до Росії.
"В КамАЗі було приблизно 50 людей. Нас закинули туди, "затушували" як оселедців в якусь банку. Мені при першому прийомі зламали два ребра з правої сторони", — розповідає Володимир.
З його слів, спочатку його та побратимів тримали в Таганрозі, далі в різних містах Бєлгородської та Іванівської областей.
"Могли добу не давати їсти, могли й півтори доби. Я знаю, що максимально люди не їли сім діб. До полону я важив 105 кілограмів. Як повернувся — було 74 кілограми. Коли виводили з камери починалися знущання: удари електрошокером в голову, в спину, в статеві органи", — говорить колишній військовополонений.
Військовослужбовець Володимир. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Володимир зазначає, росіяни пропонували прийняти громадянство РФ і говорили, що окупували майже всю Україну. Під час полону чоловіку зламали ногу.
"В мене почалась гангрена на правій нозі через те, що був перелом. І зʼявилася язва, гній з кровʼю. Тобто я вже з ногою попрощався".
Спроба самогубства під час полону
За словами колишнього військовополоненого, на початку 2024 року виникли думки про самогубство.
"Я наважився покінчити із життям. І коли це побачив наглядач, то сказав мені: "Якщо ти бажаєш "вздьорнутися", то ми тебе "оживимо", знову забʼємо, потім знову "оживимо" і цим покажемо, що ти не маєш права цього робити", — розповідає Володимир.
Чоловік каже, втриматися допомогли думки про дітей та дружину.
"Я не знаю чому, але я відчував цю підтримку. І в той момент, коли я вже наважився покінчити з життям — вона мені наснилася. Вона обіймає дітей і дивиться на паркан у своїх батьків. І дала цим зрозуміти, що вона мене чекає. І я в той момент відмовився від цього".
Військовослужбовець Володимир з дітьми. З особистого архіву Володимира
Повернення додому
Володимира звільнили з полону 13 вересня 2024 року.
"Перевдягнули в нашу українську військову форму і завели в камеру одного. Там я пробув приблизно шість годин. Потім вивели з камери і кажуть: "Ну що, прощальна вечірка?" І почали знову знущання — побиття кийками", — розповідає Володимир.
Далі була зустріч з дружиною і дітьми та два з половиною місяці реабілітації. З його слів, з часів строкової служби 2008 року і до 2024 року мав позивний "Кіпіш".
"Коли лікарі вже побачили всі мої переломи ребер, рук, щелепи і ноги, і що, незважаючи на все це, "не зламався", вистояв, мені дали новий позивний. Сказали: "Ти вже не "Кіпіш", ти вже "Титан", — говорить чоловік.
Володимир та його дружина Ольга. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Володимир каже, по поверненню додому був розчулений наполегливістю дружини Ольги, яка, аби повернути його, зверталася до різних інстанцій: Координаційний штаб, Червоний Хрест, до Папи Римського. Після повернення бійця жінка вирішила також долучитися до війська.
"Я зрозуміла, що я маю спробувати, бо мене туди дуже тягне. Я готова все зробити, щоб мого сина не прийшли звільняти. Йому шість, і я не хочу, щоб він виріс, і йому довелося йти на війну".
Ольга після того як долучилася до війська. З особистого архіву Ольги
Ольга на акції-нагадування про військовополонених. З особистого архіву Ольги
Подружжя зазначає, рідним та друзям полонених потрібно чекати на них і не втрачати надію.
