За інформацією: Суспільне.
Військовий із псевдо Верба став до лав Збройних сил на початку повномасштабної війни. Нині він один із найрезультативніших операторів ПЗРК Переносний зенітно-ракетний комплекс. у 38-му зенітному ракетному полку. На його рахунку 15 збитих "шахедів" за півтора року.
Про службу, ситуацію на півдні та свої переконання розповів в інтервʼю Суспільне Миколаїв.
Від цивільного моряка до воїна: початок служби у ЗСУ
— Як почалася для вас повномасштабна війна і загалом служба в ЗСУ?
— Я якраз тільки приїхав з рейсу, і 24 лютого 2022 року почалися бойові дії. На Одесу летіли ракети, як і скрізь. Було дуже моторошно, не вірилось. Сім'я була налякана. Через тиждень я вирішив відправити їх за кордон і піти до військкомату. Я їм казав: "Ви мене тримаєте, я все одно піду на війну".
— Тоді ви розуміли, у яких військах хочете служити?
— Тоді ніхто не розумів, куди він попаде. Я прийшов захищати Батьківщину. Я розумів, що повинен приносити якусь користь, а не просто перебувати в армії. Одразу після навчання, коли я зробив перші пуски, побачив, що в мене є бажання і в мене виходить.
Військовослужбовець із псевдо Верба тримає у руках ПЗРК. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— Розкажіть, звідки таке псевдо — Верба?
— Це псевдо я собі придумав, коли почав знищувати повітряні цілі, "шахеди". Пробував працювати по крилатих ракетах і якось на Вербну неділю мені придумалося так: "Напевно, буду я Вербою. Буду бити як верба і знищувати супротивника".
На моєму рахунку — 15 знищених "шахедів" за півтора року. Конкретної позиції в мене немає: починають летіти дрони — я переміщуюся за ними. Траєкторія в них зараз дуже дивна, тож доводиться їздити за ними, полювати, доганяти.
Як військові збивають "шахеди"
— Наскільки близько треба під'їхати до "шахеда", щоб спробувати його збити?
— Я стараюся під'їжджати під них самих. Тому що тоді буде краща ефективність ураження. Хоча я вражав цілі і на відстані до двох кілометрів, і на висоті два кілометри.
Військовослужбовець із псевдо Верба тримає у руках ПЗРК. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— У "шахедів" швидкість до 200 кілометрів на годину. Як вдається їх наздогнати та поцілити?
— Практика, досвід. Знаю вже їхні маршрути. Розумію, коли є сенс за ними їхати, а коли немає. Я чекаю їх, коли вони перетинають річку Дніпро, і дивлюся на їхню траєкторію.
— Які у них зараз переважні траєкторії? Цивільні часто бачать, що вони летять ніби на Миколаїв, а потім звертають на Одесу.
— Так, зараз дуже змінилася траєкторія, і по висоті теж. Полювати на них стає дуже важко. Вони наче йдуть на мене, я виїжджаю, але потім різко змінюють свій курс: йдуть на той самий Миколаїв і підвертають на Одесу.
— Чому вони так роблять, на вашу думку?
— Росіяни бачать, що їх тут збивають, і змінюють усе. Вони не стоять на місці.
— Що ви відчуваєте в момент, коли розумієте, що дрон не долетів до цілі завдяки вам?
— Просто щасливий, що цей дрон не прилетить нікому на голову. Мені найголовніше, щоб ця ціль не долетіла людям на голову. Фізично і психологічно важко: ти відчуваєш, що тобі треба це зробити — наздогнати, поцілити, вразити. Коли це вдається, на душі стає трошечки легше.
Військовослужбовець із псевдо Верба цілить із ПЗРК у небо. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— Коли довго немає масованих атак, цивільні часто починають нервувати, очікуючи чогось потужного. Чи є у вас таке відчуття?
— Так-так, звичайно. Тим паче зараз, коли вони підсилюють свої атаки з кожним днем. Коли є якась пауза, то тривога є. Розумієш, що вони готують щось ще більше.
Робота з побратимами та бойовий досвід
— Розкажіть про те, чим ви зараз працюєте?
— Зараз працюю з ПЗРК "Grom" польського виробництва. Також, якщо є в наявності, працюю зі "Stinger". Ну, і з радянською "Іглою".
— Що вам у вашій роботі може допомагати, а що навпаки? Наприклад, яка погода краще для збиття цілей?
— Ясне небо, без хмар — це краще. Коли з хмарами — дуже важко. Ти можеш його навіть не знайти. Він підіймається вище хмар і все, ти його не бачиш, тільки чуєш. Звичайно, коли чисте небо — це дуже шикарно.
— Пам'ятаєте момент, коли вперше взяли в руки ПЗРК?
— Я їздив у розрахунку з ПЗРК-шником. Він також дуже класно лупив ці "шахеди", і ми ніби все разом робили, я знаю ПЗРК. Але потім він поїхав на навчання, і я вперше взяв зброю до рук сам — це зовсім інше. Коли я зробив пуск і було перше збиття — це був мандраж, шок. Зі сторони воно одне, а коли сам береш до рук озброєння — це зовсім інше.
Військовослужбовець із псевдо Верба тримає у руках ПЗРК. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— Коли було ваше перше збиття і що це було?
— Це було влітку 2023 року. Це був "шахед".
— Чи потрібні якісь особливі навички, наприклад, міцне плече?
— Є багато маленьких нюансів. Але для цього все одно потрібні досвід і бажання. По-перше — бажання.
— Як на вашій пам'яті модернізувалися російські безпілотники?
— Бойова частина дуже модернізувалася — і осколкового типу, і фугасна — залежно від цілі, яку вони вражають. Модернізувалася також навігація і маршрути. Все дуже змінилося. Раніше було трошки легше з ними поратися.
Військовослужбовець із псевдо Верба тримає уламки від «шахеда». Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— Ми встигаємо за цією модернізацією, вигадуємо засоби протидії?
— Я вважаю, що так. Є наші хлопці, котрі дуже справно працюють над цим. Але треба вкладати гроші. Ми встигаємо, ефективні засоби є.
— Як відбувається ваше чергування? З ким виїжджаєте і хто за що відповідає?
— Зараз виїжджаємо удвох з водієм. Це така сама людина в моєму розрахунку, я на нього сподіваюсь. Він повинен їхати уважно, деколи швидко, щоб наздогнати ціль. Він допомагає мені з планшетом, орієнтує по курсу. Коли я беру до рук ПЗРК, я вже не можу дивитися в планшет. Я запитую його, куди ціль відхиляється. Я можу чути дрон акустично, але не бачити. Він мене коригує. Це сумісна робота, він не просто водій.
— Наскільки для такого треба бути спрацьованим з людиною?
— Це дійсно треба бути спрацьованим. У мене були водії, з якими ми трошки не розуміли одне одного, і працювати було важкувато. Але були водії, яким я просто довіряв, і це було супер. Можна було навіть без планшета працювати — він так коригував. Напарник — це дуже важливо.
— Чи існує безпосередня небезпека для вас під час виїздів?
— Особливо коли десь поруч з'являється російський розвідник, то можна очікувати все що завгодно. Ворог не жалкує ракет навіть на двох-трьох людей. У них дуже багато озброєння, і вони дійсно не жалкують пустити ракету навіть на одну людину. Тому що завтра вони зроблять ще одну, ще дві, ще п'ять.
Військовослужбовець із псевдо Верба цілить із ПЗРК у небо. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— ПЗРК може вразити щось, крім "шахедів"? Вдавалось щось збити?
— Крилаті ракети, гвинтокрили та літаки. Хлопці збивали на початку війни. Тут же, на Херсонщині.
Думки про війну: ухилення від мобілізації, мотивація та майбутнє
— Що у вашій роботі найскладніше?
— Не знаю, можливо фізичне, можливо моральне. Я відчуваю, що морально вже стає дуже важко. Бачу по хлопцях. І себе відчуваю морально трохи виснаженим.
— Як ви ставитеся до ухилянтів?
— Коли приїжджаєш у відпустку, особливо додому, виходиш з сім'єю на море, і дивишся на це все. Я себе заспокоїв, маю фразу: "Кожен зробив свій вибір". Я зробив свій вибір. Я не жалкую. Так, іноді дуже боляче на це все дивитись.
Військовослужбовець із псевдо Верба. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
— Як можна мотивувати людей іти до війська зараз?
— Мотивувати дуже легко — дайте людям конкретні терміни служби та мотивуйте зарплатнею. І, повірте, люди підуть. Конкретні терміни служби і зарплата. Також скоріше закінчення війни і повернення до сім'ї живим, цілим, здоровим.
— Якщо до вас колись прийде син і скаже: "Тато, я йду в армію", як відреагуєте?
— Скажу "Ні". Досить, батька достатньо. Я завжди казав, що в сім'ї достатньо одного чоловіка на війні.
Читати ще
Читати ще
Боронять Україну разом 9 років: бойовий шлях побратимів Віктора і Сергія, полон та повернення до ЗСУ
Читати ще
1108 днів полону: звільнений миколаївський десантник розповів про роки в тюрмах, катування та повернення до коханої
Читати ще
Від діловода до комбата: доброволець з Миколаївської бригади про «паперову війну» та фронт | Інтерв’ю
