За інформацією: Суспільне.
Вагітність і батьківство — період змін і викликів, до яких неможливо підготуватись повністю. Аби полегшити цей процес майбутнім батькам важливо знати, як віднайти ресурс для одне одного, справлятися зі стресом та адаптуватись до нових умов. Страхи та переживання можуть впливати на емоційний стан та атмосферу в родині. Підготовка та підтримка на кожному етапі допоможуть зробити цей шлях більш впевненим та здоровим.
Про це журналістам Суспільного розповіла сімейна психологиня, консультантка з грудного вигодовування, сертифікована інструкторка з йоги Анна Степаненко.
За словами фахівчині, книжки, фільми, соціальні мережі або поради знайомих нерідко нав’язують певний образ "ідеальної" вагітності та підготовки до народження малюка.
"І тому так важливо звертатися саме до себе, своєї сім'ї, до своїх якихось опорних точок: "Як би ми хотіли з чоловіком? А як нам важливо?". Не те, що говорить мама, подруга. І ми дуже часто конкуруємо зі старшими, забуваючи про те, чиє життя ми насправді живемо", — говорить Анна Степаненко.
Фахівчиня наголошує: важливо зробити вагітність менш виснажливою, особливо в реаліях повномасштабного вторгнення. Усвідомлене батьківство ґрунтується на взаємоповазі, розумінні в родині та підтримці близьких.
"Життя продовжується, ми народжуємо, зустрічаємо діток, маючи якісь власні питання. І потрібно пам'ятати, що дитина обрала вас, а значить ви вже найкращі мама й тато. Їй все одно, скільки у вас грошей, яка у вас освіта. Головне, що є дві опори й вони найголовніші. Головне, щоб батьки жили своє життя", — каже психологиня.
Чоловік торкається живота вагітної дружини. Getty Images
Психологічна підготовка до ролі батьків
Психологиня каже, аби одночасно піклуватися про свій добробут та дитини необхідно знати свої емоції, потреби та як дати собі ради.
"Коли ми знаємо себе, наприклад: що з моїм емоційним станом, якщо я не виспалась або голодна, що відбувається, якщо я довго працюю, або навпаки не маю фізичної активності. Ось ці моменти самопідтримки, якщо це є, то набагато легше робити прості речі з дитиною", — говорить Анна Степаненко.
Зокрема, важливо знайти свій ресурс для відновлення та вміти організовувати відпочинок для себе, додає жінка.
"Якщо ми знаємо, як себе підтримати, нам не потрібно буде виливати це на партнера, або чекати, що він якось здогадається, як і що сказати. І не буде такої великої кількості очікувань від поведінки дитини та партнера", — каже фахівчиня.
Також підготуватись до батьківства допоможе усвідомлення того, яким прикладом бути для дитини. Адже, зі слів Анни, вони копіюють поведінку, "як сканери".
"Наскільки ми в ладу зі своїми кордонами, вміємо спостерігати за собою, цінувати життя. Ми навчаємо дитину своїм способом життя. Поставити питання: "Яких помилок я хочу уникнути й що можу для цього зараз зробити?" — розповідає вона.
Втім, говорить психологиня, помилок не існує, є лише досвід, який може лякати, але його можна уникнути. Розуміння того, що хвилює новоспечених батьків допомагає уникнути "сліпих зон".
"Сліпі зони — це те, куди ми не дивимось, вони тиснуть на нас підвищеною тривогою. І чим більше у нас розуміння того, що на мене тисне, тим швидше ми підемо шукати інформацію. Почнемо ставити питання: "А що я можу зробити, щоб було якось по-іншому?" — каже Анна Степаненко.
Також, додає фахівчиня, варто зрозуміти, яких знань і навичок може бракувати для того, щоб почуватися впевненими у ролі батьків та партнерів.
"Коли "приходять" дітки, ми стаємо трішечки спеціалістами в тому чи іншому питанні. Тобто величезна кількість знань має поступово накопичуватися в голові у тата й у мами. Коли ми сідаємо про це думати разом з партнером, ми розуміємо, в якому напрямку нам потрібно діяти далі", — розповідає жінка.
Вагітна жінка відпочиває. Getty Images
Адаптація до змін
За словами Анни, відчуття напруги зазвичай виникає через невідомість, пов'язану з тим, як зміниться життя після народження дитини. Це пов’язано з тим, що родина "розширюється" і потрібно адаптувати повсякденне життя.
"Ви заново навчитеся засинати через постійні пробудження, слідкувати за гігієною тіла, їсти на швидкоруч або наготовувати заздалегідь. Змінюється велика кількість базових питань. Тому важливо зрозуміти й порозкладати на полички "підтримуючі подушки", що я можу вже зараз зробити", — говорить психологиня.
Аби впровадити ці зміни плавно, потрібно приділяти дитині якомога більше часу для знайомства. Батькам необхідно вивчати поведінку малюка, щоб розуміти, коли він хоче їсти, спати, скільки часу займає туалет, яку температуру любить, як вважає за краще вдягатися тощо.
"Це "нова" людина, вона має свій розпорядок, ставлення до зміни погоди, до запахів, до звуків. Потрібно вивчати прямо її, і для цього потрібен час. Рівень тривоги спадає, якщо після пологів першочергово приділяти увагу відпочинку в парі та знайомству", — каже фахівчиня.
Відповідно для відпочинку потрібно планувати прогулянки з дитиною, враховуючи все: від вбрання до тривалості та місця прогулянки. Зокрема варто подбати й про харчування під час грудного вигодовування, а саме використання домашніх напівфабрикатів, одноразового посуду для економії часу та допомогу близьких у побутових питаннях, розповідає Анна Степаненко.
Батьки прогулюються з немовлям. Getty Images
Тривога і страх до та після пологів
Фахівчиня зазначає, що нормально боятися й хвилюватися перед тим, як стати мамою чи татом. Це спонукає батьків шукати інформацію, робити вибір і зосереджуватися на важливих питаннях. Втім, є рівень тривоги, що може заважати жити.
"Якщо рівень тривоги заважає виходити з дому, неможливо прийняти рішення дві, три, чотири доби, до прикладу, або з'являються якісь думки, що постійно ганяються в голові, тут важливо вже звертатися до спеціалістів. Тому що підвищена тривожність може бути симптомом якогось психічного розладу. І це вже не питання психолога, це питання психіатра", — говорить жінка.
Фахівчиня вважає, що віднайти внутрішню рівновагу допомагає розуміння, що робити зі своїм станом.
Втручання близьких або відсутність допомоги
Втручання батьків, а також інших близьких і родичів із "непроханими" порадами також може викликати дискомфорт. Тому важливо навчитись оберігати свої особисті кордони, каже Анна.
"Чи дозволите їм брати участь у вашому житті? Потрібно це наперед обговорити. Родичі все одно захочуть, але ж вам вирішувати, яким чином. Бо це ваше життя, ваша молода сім'я", — говорить психологиня.
"Не варто соромитися просити близьких про допомогу, якщо вони готові її надати. Проте так само не варто соромитися ситуації, коли ви не потребуєте допомоги та порад".
Інші джерела тривоги
- зміни в зовнішності та самопочутті під час вагітності та після пологів;
"Якщо є питаннячко стосовно зовнішнього вигляду, то можна про них поговорити. Ми дійсно змінюємось і на самовідновлення потрібен час", — каже Анна.
- непередбачуваність — відчуття та ситуації, коли неможливо на сто відсотків запланувати догляд, тренування, зустрічі з друзями тощо;
- Відсутність розподілення обов’язків між партнерами.
Молода пара та їхня родичка. Getty Images
Чек-лист самодопомоги
- Якісний сон
Психологиня говорить, йому сприяє відмова від гаджетів за дві години до сну, нічний режим на телефоні. Тепле світло ввечері, холодне — вранці також допомагає щодня лягати та вставати в один і той самий час.
- Водний баланс
За словами Анни Степаненко, важливо дотримуватись норми споживання води протягом дня. Зокрема під час змішаного або штучного вигодовування дітей.
- Своєчасне та збалансоване харчування
"В жодному разі одні бутерброди, шість чашок чаю з бубликами. Нормальне, збалансоване харчування, яке не включає ніяких дієт, також на грудному вигодовуванні", — розповідає жінка.
- Фізична активність і прогулянки
Фахівчиня наводить приклад: дітям у два з половиною роки достатньо прогулятись десять метрів по квартирі.
"Якщо серце допомагає крові рухатися, то лімфа, що відповідає за наше здоров'я, рухається тільки через те, що ми рухаємо тілом".
Анна каже, такі прості дії допоможуть розділяти добу на маленькі результати, тримати ресурс і підтримувати ментальне здоров’я.
"Бути надійною замість ідеальною, бути позитивним замість наляканим, бути послідовним замість хаотичним. Помічати маленькі результати, дії, пам'ятати про виключення з будь-якого правила", — говорить жінка.
Жінка п’є воду. Getty Images
Підтримка через слова
Психологиня наголошує: висловлювати почуття важливо, адже це прояв життя. Постійний контроль свого стану може призвести до внутрішньої або зовнішньої агресії, а вона — до "тілесних покарань", що не допомагають у вихованні дітей.
"Це не означає, що ви маєте кричати, але говорити: "Я зараз злюсь, мені потрібен час. Щось я сумую останнім часом, мені потрібно поплакати. Я така роздратована, маму краще не чіпати. Мені боляче, я дуже втомлена". Тобто говорити — важливо", — каже жінка.
Анна Степаненко додає, що просити пробачення — це прояв сили.
"В парі дійсно просить пробачення той, хто більше цінує наразі спокій. Це не означає, що той, хто не просить — не цінує ту людину, яка більше просила пробачення в минулі рази", — говорить фахівчиня.
Емоційні зміни
Зі слів фахівчині, після пологів у жінки може виникнути стан "бейбі-блюзу". Його ще називають "смуток третього дня" — це суміш суперечливих емоцій, з якими може стикнутися жінка після народження дитини.
"Це природна гормональна зміна, пов'язана з тим, що дев'ять місяців ви виношували дитину, а потім народили. Зовсім інший гормональний фон, а також психологічний виклик — "якою є моя нова ідентичність, як мами", — розповідає жінка.
Зазвичай бейбі-блюз триває приблизно два тижні, іноді — три, додає Анна.
"Якщо жінка — плаче, не потрібно її заспокоювати. Вона спускає кортизол (?). Доказово 30 відсотків виходить зі сльозами. Дуже важливо поплакати. Якщо ви плачете "білугою" тижня два, то це вже питання", — каже вона.
Жінка сумує. Getty Images
Післяпологова депресія
Психологиня говорить, якщо цей стан триває понад місяць, це може свідчити про післяпологову депресію. Психологи її не лікують, втім можуть діагностувати.
"Це до психіатра. Але велика кількість жінок дійсно мають післяпологову депресію. Як правило, вона була ендогенна(?), тобто до вагітності, і вона просто підсилюється", — додає жінка.
Як зрозуміти, що у вас депресія
Анна Степаненко пояснює, для післяродової депресії характерні: пригнічений стан, втрата інтересу до життя та цікавості до будь-якої діяльності, що приносила задоволення. А також нездатність виконувати повсякденні справи протягом мінімум двох тижнів.
"Тобто вас не радує сонечко, пташки, запах кави, яку ви навіть не п'єте, але ж смачно пахне. Безсоння, постійна сонливість, відчуття втоми, дратівливість. Не просто через те, що ви не виспались, а воно фоном постійно у вас. Буває, коли прям дуже довго не можете встати з ліжка", — розповідає вона.
Зокрема у такому стані жінки відчувають надмірну провину та відсторонюються від оточення, каже фахівчиня.
"З будь-якого приводу жінка звинувачує себе. Повна зміна емоційного контакту з оточенням, який був до цього. Сильно відрізняється поведінка. Почуття такої всемогутності крізь призму "краще за мене ніхто не зробить", — додає жінка.
"Ми маємо право на допомогу, на відпочинок, на втому".
Психологиня наголошує: не варто соромитися звертатися по допомогу, особливо якщо виникають думки про смерть, що час від часу повторюються.
"Якщо ви розумієте, що партнер не зовсім довірлива людина, поговоріть про це хоч з кимось — з подругою, лікарем сімейним. Дуже важливо про це говорити, не залишайтеся з цим на самоті, тому що є велика кількість безкоштовної допомоги", — говорить Анна.
Жінка у пригніченому стані доглядає дитину. Getty Images
Що робити, якщо підозрюєте в себе депресію
Фахівчиня радить звертатися до близьких, продовжувати займатися тим, що приносило задоволення, уникати самоізоляції, ходити на прогулянки та виконувати фізичні вправи.
"Наприклад, ви любите смажити млинці, це щось просте, ну смажте собі ці млинці, все добре. Якщо вам не дуже хочеться розмовляти три дні, це ще нормально. Тобто перевіряйте себе в різних випадках життя", — каже психологиня.
Анна Степаненко говорить, якщо людині діагностували депресію, варто спробувати прийняти цей факт і зменшити всі очікування від себе.
Читати ще
Читати ще
«В любові та взаєморозумінні». Як миколаївцям підготуватись до вагітності та батьківства — поради харківської лікарки
