За інформацією: Суспільне.
18 травня 1944 року з Криму були примусово депортовані приблизно 200 тисяч кримських татар за наказом Сталіна. Більшість людей загинули через голод, хвороби та важкі умови примусових робіт на нових місцях проживання. Народ пережив декілька хвиль депортацій, але продовжує боротися за право жити на своїй землі.
У Миколаєві в міському молодіжному просторі організували перегляд фільму "Хайтарма" 2013 року Ахтема Сеітаблаєва, що оповідає про трагедії 80-річної давнини. У коментарі для Суспільного власними історіями поділилися представниці кримськотатарського народу Лілія та Ельвіда (імена змінені на прохання героїв).
Історія вигнань
Одна з депортацій відбулася у 1780 роках, коли Крим був анексований Російською імперією. Катерина II позбавила кримських татар земель, більшість місцевих тоді переїхали до Туреччини, говорить Лілія. Нова хвиля депортацій прийшла після Першої світової війни у 1917-1918 роках.
"Кримські татари — народ, прив’язаний до своєї землі, як українці. Це працьовиті люди, які століттями боролися за своє", — розповідає Лілія.
Найвідоміший період примусового виселення кримських татар почався у 1944 році. Під час звільнення земель Східної Європи від нацистських військ радянська влада звинуватила кримськотатарський народ у зраді. За наказом Сталіна тисячі людей безпідставно виселили з власних домівок, розповідає 71-річна Лілія.
"Я чула розповіді своїх бабусь, дідусів, як це відбувалося. 15 хвилин дали, аби зібрати трохи необхідного. Інша моя бабуся взяла мішок, їй дозволили, бо в неї шість дітей", — говорить жінка.
Перегляд фільму «Хайтарма» в Миколаєві. Суспільне Миколаїв/Максим Місайлов
У товарних вагонах жителів Криму вивозили до Уралу й Узбекистану. Під час цієї депортації загинуло 46 відсотків населення, переважно жінки, діти й люди похилого віку, адже чоловіки були на фронті, говорить кримчанка.
Сім'ї у вигнанні жили в бараках й таборах, де за ними слідкували, а також примушували постійно "відмічатися" у комендатурі. Після завершення Другої світової війни, чоловіки поїхали шукати своїх рідних, так було і з дідусем Лілії.
"Своєю мовою могли розмовляти вдома. Примушували забути, що ти кримський татарин — "нема такої нації". Але попри дії влади, народ продовжував боротися".
Шлях додому
Коли заборони частково були зняті, частина кримських татар повернулася на півострів у 1960–1970-х роках. Лілія народилась у 1953 році в Узбекистані, замість казок на ніч слухала від дорослих історії про рідний край. До півострова жінка потрапила лише 1979 року, але навіть тоді її сім'я стикалася з приниженнями. Згадує, вдома, у Криму, на них дивилися як на "другосортних".
Через 10 років після завершення Другої світової війни, так само у вигнанні, народилася кримська татарка Ельвіда. У свої 12 вона змогла повернутися на рідну землю, до цього жінка знала про Крим з оповідей рідних.
"Ми потрапили у Сиваш, нас поселили у самий північний Крим. І тоді нас їхало багато татар, ми якось згуртувалися за сім днів у вагонах — стали як сім’я. Але коли заїхали, то людей вже розділяли за пропискою", — розповідає жінка.
Кадр з фільму «Хайтарма» 2013 року режисера Ахтема Сеітаблаєва. Телеканал «ATR»
На новому місці людей перевіряли, забороняли виїздити за межі власного району проживання і навіть не дозволяли працювати за професією, каже Ельвіда. Жінка отримала диплом вихователя, але роботодавці відмовляли у працевлаштуванні.
"Багато разів нас принижували, давили, мені прям в очі казали це. Не брали вихователькою, хоча й диплом був. Вижити нашому народу допомагала працьовитість, терпіння й свободолюбство. Ми завжди сподівалися на себе", — додає Ельвіда.
"Ми лягли спати при Україні, а прокинулися під російською владою": російсько-українська війна 2014 року
У 2014 році російська армія анексувала Кримський півострів. Як каже Лілія: "Лягли спати при Україні, а прокинулись при російській владі". З того часу почався новий період окупації, репресій та депортацій.
"Виселяють вони й досі, все більше наглості. Відбуваються обшуки, вони можуть нав'язати будь-яку статтю кому хочуть, так би мовити "із пальця висмоктати", — розповідає про події десяти років війни Росії проти України Лілія.
Сьогодні історію трагедій кримських татар розповідають через кіно, новини й культуру. У Миколаєві під час заходу 16 листопада у міському молодіжному просторі переглянули фільм "Хайтарма" 2013 року. Головний герой фільму — радянський льотчик Амет-Хан Султан, двічі Герой Радянського Союзу. Історія розповідає, як він повертається до Криму після закінчення війни й шукає рідних. За словами Ельвіди, цей проєкт має нагадати про незламність народу. "Амет-Хан воював за всіх нас", — каже вона.
Кадр з фільму «Хайтарма» 2013 року режисера Ахтема Сеітаблаєва. Телеканал «ATR»
Голова команди "Viva La Vida", що були ініціаторами заходу в молодіжному просторі, Ніколь Плоха додає, мета заходу — підтримка культури кримських татар, її популяризація у колі молоді.
"Багато людей у колі дорослих й похилого віку знають про проблематику цієї трагедії, але підлітки, певно, 1 з 10. Дуже багато спільних меседжів: Росія не змінюється, вона залишається агресором і ворогом", — говорить Ніколь.
У молодіжному просторі в Миколаєві молодь організувала перегляд фільму «Хайтарма». Ніколь Плоха (праворуч). Суспільне Миколаїв/Максим Місайлов
Зі слів голови національних товариств Миколаївської міської ради Анара Ахундова, саме з 2014 року багато кримських татар, які служили та проживали у Криму, в Севастополі, переїхали до Миколаєва.
"Від початку періоду війни чіткої статистики немає. Наше місто одне із самих толерантних міст України, понад 130 національностей проживає. Я можу сказати одне: це трагедія людей. Ці депортації не можна ділити. Будь-яка трагедія людей, будь-які сльози матерів, доньок — це печаль й жах народу", — додає чоловік.
Читати ще
Читати ще
Для ветеранів війни та їхніх родин: у Миколаєві запрацювали заклади з психологічної підтримки
Читати ще
У Миколаївській області 23 листопада діятимуть погодинні відключення електроенергії
Читати ще
«Грайливі та допитливі»: у Миколаївському зоопарку проживає сімейство річкових видр
