За інформацією: Суспільне.
Розлади харчової поведінки — це психічні стани, пов’язані з особливостями ставлення до їжі, тіла та самооцінки. Вони можуть виникати у різному віці, зокрема в підлітковому. Ці стани не обмежуються харчуванням — психологиня з Миколаєва пояснила, що вони також можуть відображати емоційний стан підлітка та спосіб реагування на труднощі.
Про чинники ризику, помилки у спілкуванні з дитиною та роль культури й соціальних мереж розповіла Суспільному психологиня простору "Затишно space" Ірина Мороз.
Основні типи та ознаки РХП
Група розладів харчової поведінки включає нервову анорексію, розлад уникнення/обмеження споживання їжі, розлад переїдання, дисморфічний розлад тіла, нервову булімію, емоційне харчування та зловживання проносними.
"Підлітки не обирають ці розлади свідомо, але можуть подолати їх за умови професійної підтримки, безпечного середовища та прийняття".
За словами лікарки, серед підлітків найбільш поширеними формами РХП є:
- нервова анорексія — стан, що характеризується обмеженням їжі, страхом збільшення ваги та переконанням у недостатній худорлявості тіла, навіть при низькому індексі маси тіла;
- нервова булімія — цикли переїдання з наступним "очищенням" шляхом блювання, прийому проносних засобів або надмірного фізичного навантаження;
- компульсивне переїдання — епізоди втрати контролю над кількістю спожитої їжі без подальшого очищення, що супроводжуються почуттям сорому та провини.
Ірина Мороз пояснила, що перші ознаки РХП можуть бути нечіткими: слід звертати увагу на різку зміну ваги, відмову від спільних прийомів їжі, надмірне зосередження на калоріях, їжі та зовнішності. До ознак також належать зміни настрою, дратівливість, замкнутість, часті відвідування вбиральні після прийому їжі, зникнення/накопичення їжі, виснажливі тренування та самокритика, каже психологиня.
Ілюстрація із устрицями, кавою та бананами. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура
Ірина Мороз зазначає, що зміни у харчуванні є сигналами, на які варто звернути увагу. Поведінкові прояви можуть включати ізоляцію, втрату інтересу до прийомів їжі, зміни настрою, зниження енергії або схильність до таємного харчування.
Поширеність та вплив соцмереж
Розлади харчової поведінки можуть починатися у підлітковому віці. Підлітковий період — це час фізичних та емоційних змін, суспільного тиску та прагнення відповідати стандартам, каже Мороз. У цей період формуються "стосунки" з їжею та занепокоєння власним зовнішнім виглядом.
Мороз вважає, що соціальні мережі також відіграють роль у формуванні харчових порушень. За словами психологині, вони стали частиною формування уявлення підлітків про тіло, успіх та самоприйняття. Фільтровані фотографії, ідеалізовані тіла, дієтичні тренди створюють хибне уявлення про "норму".
"Алгоритми пропонують схожий контент, що ще більше посилює тривогу й незадоволення собою. Підлітки — вразлива аудиторія, яка часто сприймає ці образи як стандарт".
Текст повідомлень, які могли отримувати жертви кібербулінгу. Зображення згенеровано штучним інтелектом
Психоемоційний стан та роль родини
Харчова поведінка пов'язана з емоціями. Переїдання, голодування, ритуали навколо їжі можуть стати спробою впоратись зі стресом, тривогою, самотністю чи почуттям провини, пояснює психологиня. РХП може виступати як спосіб отримати тимчасове відчуття контролю або полегшення. "Проте вони лише посилюють внутрішній біль, створюючи замкнене коло", — наголошує психологиня Ірина Мороз.
Роль родини є значущою, каже спеціалістка. Саме в родині дитина формує базові уявлення про себе, своє тіло, емоції та цінність.
"Якщо в родині є критика зовнішності, порівняння, культ дієт або замовчування емоцій — це створює підґрунтя для виникнення РХП".
Що мають знати батьки та як говорити з дітьми
Ірина радить уникати критики, не знецінювати переживання та не фокусуватися виключно на її зовнішності. Натомість слід підтримувати відкритий діалог, виявляти щире зацікавлення емоційним станом дитини та звертатися за професійною допомогою, вважає жінка.
"Варто наголошувати на функціональності тіла, його силі, витривалості та здатності до відновлення, а не на зовнішніх параметрах", — каже психологиня.
Батьки гуляють із дітьми по полю. unsplash/Jessica Rockowitz
Також важливо навчити дитину емоційній грамотності — розпізнавати, висловлювати та проживати емоції без компенсації через їжу, нагадує Ірина Мороз.
З її слів, одна з поширених помилок — спроба розв'язувати проблему самостійно або за допомогою дієти, фітнес-програми чи порад із соціальних мереж. Люди уникають звернення за допомогою через сором, страх осуду або нерозуміння серйозності ситуації, каже фахівчиня.
Учнівські парти. Pexels
Освітнє середовище має значення у формуванні уявлень підлітків про тіло, їжу та емоції. За словами Ірини Мороз, педагогічний колектив має бути обізнаний щодо етичної комунікації з учнями стосовно зовнішності та здоров’я.
Ресурси та зміни в системі охорони психічного здоров'я
"На жаль, ресурсів та обговорення теми РХП в українському суспільстві недостатньо", — зазначає психологиня Ірина Мороз. З її слів, система охорони психічного здоров’я потребує інтеграції психотерапевтичної допомоги у первинну ланку медичної допомоги, створення міждисциплінарних команд зі спеціалістів: психотерапевтів, психіатрів, дієтологів та педагогів.
Вплив масової культури
"Пацієнти доволі часто звертають увагу на фільми або серіали з героями, які мають РХП, особливо підлітки", — каже психологиня Ірина Мороз. За її словами, вони можуть ідентифікувати себе з персонажами, що може бути як ресурсом, так і тригеромТригер (від англ. trigger) — це стимул, який викликає певну реакцію, несподівану та емоційно забарвлену, у людини.. Ірина Мороз рекомендує фільми:
- "Everything Now" — серіал про підліткове життя після повернення дівчини з реабілітації через анорексію.
- "The Weight of Gold" — документальний фільм про психічне здоров’я олімпійських спортсменів.
- "Embrace" — документальний проєкт, створений Тарін Брамфіт, про культурні стандарти краси, фетфобію, самоприйняття та тілесність.
- "Miss Americana" — документальний фільм про Тейлор Свіфт, в якому вона відкрито говорить про свій досвід із РХП, соціальний тиск і потребу бути "ідеальною".
"Обговорення того, як РХП подаються в масовій культурі, є надзвичайно важливою частиною психоосвітньої та терапевтичної роботи".
Тригерними для людей з розладами є зображення фізичної худорлявості як ідеалу, сцени блювання, порівняння "до/після", підкреслення втрати ваги як досягнення, каже Мороз. Також небезпечні сюжети, де РХП подаються як спосіб здобути контроль, кохання чи визнання, пояснила жінка.
Постер серіалу «Everything Now». Netflix
Завдяки медіа з’являється більше розуміння і співчуття до РХП, однак паралельно виникають міфи та поверхові уявлення, каже психологиня. Тому критичне осмислення контенту є важливою частиною профілактичної роботи, додала вона.
На думку Ірини, для покращення репрезентації РХП у культурі потрібно показувати не лише симптоми, а й процес одужання, підтримку, ресурси. Репрезентація має бути різноманітною — люди різної статі, ваги, соціального походження. Важливо залучати до створення такого контенту фахівців з психічного здоров’я, наголосила фахівчиня.
Прояви РХП у хлопців та дівчат
Ірина Мороз каже, що прояви РХП у хлопців і дівчат-підлітків різняться. За її словами, у підліток частіше спостерігається класичний перебіг анорексії та булімії з фокусом на зменшення ваги, страхом збільшення ваги, нав’язливим прагненням бути худою, яке підживлюється культурними ідеалами.
У хлопців РХП можуть проявлятися інакше. Психологиня каже, що замість бажання "схуднути" в них частіше фіксується прагнення набрати м’язову масу, виглядати сильнішим, більш "спортивним" — це називається бігорексія. Хлопці можуть надмірно тренуватись, суворо контролювати споживання білків, уникати жирів чи вуглеводів, вживати спортивні добавки або стимулятори, каже Мороз.
Спина чоловіка. Getty Images
За словами Ірини Мороз, хлопці рідше звертаються по допомогу, адже РХП досі сприймаються як "жіноча" проблема, і це створює складність у діагностиці та своєчасному втручанні. Вони можуть приховувати симптоми довше, аніж дівчата, через сором або страх стигматизації, пояснила лікарка.
Фізіологічні наслідки та ARFID
Мороз каже, що розлади харчової поведінки впливають на психіку та фізичне здоров’я. При хронічному перебігу РХП зазнають впливу всі основні системи організму:
- серце: уповільнене серцебиття, зниження тиску, аритмія, ризик серцевої недостатності;
- травлення: запори, гастрит, ушкодження стравоходу (особливо при булімії);
- гормони: порушення менструального циклу, затримка статевого дозрівання, зниження фертильності;
- кістки: остеопенія, остеопороз, ризик переломів;
- імунітет: ослаблення захисних функцій, часті хвороби;
- нервова система: втома, апатія, проблеми з концентрацією;
- зовнішній вигляд: сухість шкіри, випадіння волосся, ламкість нігтів.
ARFID — розлад уникнення або обмеження споживання їжі. Людина з ARFID споживає обмежений набір продуктів, уникає певних текстур, смаків або кольорів, має виражене занепокоєння щодо процесу їжі (наприклад, страх вдавитися чи блювати), пояснила психологиня.
Рання діагностика та вибір спеціаліста
Ірина Мороз зазначає, що в Україні діагностика РХП поступово інтегрується в практику фахівців психічного здоров’я, однак системної діагностичної програми на державному рівні наразі немає.
"Водночас окремі інструменти та методики доступні клінічним психологам, психотерапевтам і психіатрам".
Найчастіше використовуються:
- опитувальники та скринінг-тести;
- клінічна бесіда та спостереження;
- соматична оцінка (співпраця з лікарями).
Розлади харчової поведінки — це психічні стани, які потребують комплексного підходу. Кого шукати, за рекомендацією психологині:
- клінічний психолог або психотерапевт, який має досвід роботи з РХП або харчовою поведінкою;
- дитячий психіатр — у випадках, коли є супутні порушення (депресія, тривожність, обсесивні симптоми);
- лікар-педіатр або сімейний лікар — для первинної оцінки фізіологічного стану;
- дієтолог/нутриціолог, який працює у зв’язці з психологом і має досвід роботи з РХП (але не як перший спеціаліст).
Одужання від розладів харчової поведінки — це поступовий процес, який включає як фізичні, так і психологічні зміни. Ірина каже, що важливо розуміти, що зміни не завжди відбуваються лінійно, а ремісія може мати хвилеподібний характер.
Овочевий салат. Depositphotos
В Україні існують ресурси підтримки для підлітків з розладами харчової поведінки, включаючи онлайн-платформи, групи та спеціалізовані центри, інформацію про котрі можна знайти у відкритому доступі.
Досвід підлітків та РХП під час війни
Психологиня наголосила, що під час війни, кризи або тривалого стресу зростає ризик розвитку або загострення розладів харчової поведінки. Психіка шукає способи адаптації до умов невизначеності, і контроль над їжею або тілом стає замінником контролю над життєвими обставинами, каже Мороз.
Основні чинники, що впливають, за її словами, це:
- хронічний стрес і тривожність;
- порушення режиму харчування;
- відсутність доступу до фахової допомоги;
- зміна тілесного досвіду через травму;
- провина за виживання.
Під час війни РХП можуть бути способом відновити відчуття контролю в умовах нестабільності. У таких умовах важливо не лише лікувати симптом, а й працювати з травмою, втратами, відновленням довіри до світу, підсумувала Ірина Мороз.
