За інформацією: Суспільне.
"Був чуйним і добрим, завжди сміявся, любив сім'ю", — так родина описує захисника з Миколаївщини Андрія Лимаря. Військовослужбовець з псевдо Дуда загинув на Харківщині у 2025 році. Чоловік служив у лавах 22-ї окремої механізованої бригади. Обороняв Україну на Донеччині та Сумщині, виконував бойові завдання на Курщині.
Про бойовий шлях Андрія Лимаря, його мрії та мотивацію, кореспондентам Суспільного розповіла його родина.
Бойовий шлях та нагороди
До Збройних сил України Андрій Лимар доєднався на початку повномасштабної війни. З 2023 року служив у лавах 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади, у 2024-му — отримав посаду оператора БпЛА.
"Потрапив він відразу в 22-у бригаду, був там до останнього. Це була його бригада. Правда, був він там і гранатометником, і в піхоті, і штурмовиком, і в "зачистках" був. Він пройшов Авдіївку, Кліщіївку — це те, що саме страшне. Потім БпЛА — це він уже потрапив в Курськ", — розповіла сестра захисника Яна Цибулька.
"У лісах були російські курсанти. Вони брали перших у полон. 22-га бригада взагалі працювала всюди у самих гарячих точках. Після Курська він був трошки в Сумах, теж на кордоні".
Родина облаштувала вдома місце пам’яті Андрія Лимаря, з його особистими речами і нагородами. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
За виконання бойових завдань Андрій Лимар отримав нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ — "Золотий хрест".
"Він отримав його за Кліщіївку. Кліщіївка — це було найстрашніше, тому що ми думали, що він звідти не вийде. Вони тижнями без зв’язку були", — каже Яна.
"Він для нас "крізь світи", але ми його пам’ятаємо, любимо. Він такий, сміявся постійно. Це фото, де він тримає нагороду свою. Це перед смертю фото зроблено. Він тримає свою нагороду, пишається своїми нагородами".
Андрій Лимар тримає нагороду. Фото з архіву родини
"Був добрий і чуйний — не зустрічала такого більше"
Говорячи про брата, Яна каже, що він завжди був на позитиві та любив бути у русі.
"Любив дуже "двіжняк": любив на рибалку ходити, любив купатися, шашлик обожнював. А сюрпризи як любив робити. Я ж говорю — це мегапозитивно. З дитинства він був у нас такий. На поле ходив робити, щоб заробити, щоб мамі легше було", — каже сестра полеглого захисника.
"Мамі дасть ті гроші, каже: "Мам, тобі вже буде легше".
Військовослужбовець Андрій Лимар. Фото з архіву родини
Яна, сестра Андрія Лимаря, біля його портрету на Алеї слави. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
З майбутньою дружиною Вікторією Андрій познайомився у 2023 році в соціальній мережі. Згодом вони одружилися, у них народилися двійнята.
"По характеру він був добрий, чуйний, найкращий. Такого не зустрічала більше".
"Він, як приїжджав додому, на руках їх (дітей — ред.) носив, вони ще геть маленькі були. Коли він був останній раз вдома, перед загибеллю, то він що Владіка, що Тьому — він душі в них не чаяв. Артьомка — це взагалі копія, дуже сильно схожий на нього", — розповіла дружина Андрія Вікторія.
Дружина загиблого воїна Вікторія. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Малюки подружжя. Фото з архіву родини
Жінка каже, мріяли з чоловіком добудувати житло.
"За ці два з половиною роки, що ми були разом, ми бачилися дуже рідко. В основному я до нього приїжджала, бо його не пускали додому. Ну, все одно, це було хоч трохи радості, що я хоч була трошки з ним", — розповіла Вікторія.
"Ти як президент Польщі — хочеш усім помогти"
Мама Андрія, Людмила, розповіла, як у сина з'явився позивний Дуда.
"Я його питаю, кажу: "Сина, а чого Дуда?" А він каже: "Хлопці з мене посміялися і сказали: "Ти як президент Польщі, хочеш усім помогти. Оце в тебе буде такий позивний". Я кажу: "А чого не інший?" Він каже: "Ма, та нормальний позивний. Такий коротенький, нормальний", — пригадує мати захисника Людмила.
"Він казав так, як і чоловік: "Хто як не ми?". Це в нього завжди. Він одразу хотів піти разом з моїм чоловіком".
Людмила біля могили сина. Суспільне Миколаїв/Юрій Руденко
Дружина загиблого воїна Вікторія біля його могили. На ній вирізали позивний військовослужбовця — Дуда. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У цивільному житті Андрій працював на будівництві.
"Будівництво — це для нього, мабуть, як хобі: він змалечку старався там щось майструвати, щось підробити. Взагалі такий хлопчик-позитив, суцільний позитив. Нам дуже його не вистачає. Ми його всі дуже любимо", — каже Людмила.
Фото з дружиною біля нагороди Андрія Лимаря. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Звістка про загибель Андрія Лимаря
Загинув чоловік 31 липня 2025 року на Харківщині. Поховали Андрія на Новоолександрівському кладовищі.
"Вже з бойового шляху я дізналася, що він не тільки БпЛА був, а він навчав хлопців, робив їх "асами". Він не хвастався, говорив по мінімуму. Ми знали, що він герой, але коли я прочитала цей бойовий шлях, я багато чого нового дізналася про брата. Це неможливо".
Прапор зі світлиною Андрія Лимаря. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Ми свято вірили, що це буде останній вихід. Це правда, дуже багато разів казав, що це останній вихід і "я вже буду вдома, я звільняюсь 100 відсотків". Потім кожен раз все одно йшов", — каже сестра загиблого захисника.
Родина збирає підписи під петицією, аби Андрію присвоїли звання Героя.
"Досі не вірю в це, що я це все роблю для нього, всі ці петиції. Я ніколи не думала, що для нього саме буду це робити. В нього були плани повернутися додому, до дітей".
У Андрія Лимаря залишилися батьки, дружина, четверо дітей, сестри та брат.
