За інформацією: Суспільне.
Питання безбар'єрності та уваги до потреб маломобільних людей є невідʼємною частиною соціальної дискусії, особливо після початку повномасштабного вторгнення. У сучасному світі люди з інвалідністю все ще стикаються зі стереотипами та відсутністю інклюзивного середовища. Ольга Виноградова у громадській діяльності понад 10 років. Жінка відстоює права людей з інвалідністю та прагне, щоб Миколаїв став безбар'єрним містом.
Третього грудня, у Міжнародний день людей з інвалідністю, Ольга Виноградова розповіла кореспондентам Суспільного про стереотипи і ситуації, які найбільше дратують її як людину з інвалідністю.
Не "інвалід", і не "каліка"
У сучасному світі важливо використовувати коректну термінологію щодо маломобільних людей. Замість слів "інвалід", "візочник" або "каліка", слід говорити — "люди, які мають інвалідність".
"Нам приємно, коли у нас, в першу чергу, бачать людей".
Правильно застосованні формулювання — це поважний підхід до людей з інвалідністю, який допомагає змінити ставлення суспільства до них, каже жінка.
Інвалідність ≠ бідність
Ольга Виноградова наголошує, маломобільні люди — не синонім бідності. Вони, як і всі, здатні працевлаштовуватися та бути успішними у своїй діяльності.
"Чекаєш знайомого, до тебе можуть підійти та дати "милостиню". Думають, що стоїш ти на візку, значить ти просиш. Найцікавіше, що коли ти відмовляєшся та кажеш, що мені не треба, краще дайте ці кошти тим, які реально просять допомоги, то люди дивуються та не розуміють. Думають, що я якась така "нагла", відмовляюсь від допомоги", — пригадує Ольга.
Ольга Виноградова. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Всі маломобільні люди — це рівноправні члени соціуму, і вони не завжди потребують додаткової фінансової допомоги, особливо на вулиці від незнайомців.
Місця у паркувальних зонах
Ще однією проблемою, з якою стикаються маломобільні люди — це зайняті паркувальні зони. Зазвичай на деяких паркінгах є два-три місця для людей з інвалідністю.
"Біля супермаркетів, якщо є скупчення людей, то деякі чогось вирішують, що це можна стати там і сказати: "Зараз, я прийду через хвилиночку", — цитує жінка.
Місця у паркувальних зонах для людей з інвалідністю. Getty Images
За її словами, такі облаштовані місця мають спеціальний розмір, щоб людина з інвалідністю могла припаркуватися та зручніше сісти на візок з машини. Зі звичайних паркувальних місць подібне пересування стає ледь неможливим.
"Ти відійшов кудись на "хвилиночку", але насправді на годину, і людині з інвалідністю тепер немає взагалі, де припаркуватися. Людина має розуміти, що там є знак, і паркуватися не можна. По-моєму, достатньо може бути паркомісць, щоб зупинити свою автівку", — пояснює Ольга.
Працевлаштування людей, які мають інвалідність
Люди з інвалідністю мають різні можливості. Тому основна задача роботодавця — забезпечити комфортні умови для роботи, вважає Ольга.
"Під її можливості, щоб вона могла повноцінно виконувати свої зобов'язання. З цим складно, і я думаю, що це питання ще буде вирішуватися, бо наші роботодавці у пріоритет ставлять здорову людину. Бо є такий стереотип: "А може людина з інвалідністю не справиться? Може, вона не зможе виконувати гарно свої зобов'язання?" — говорить Ольга Виноградова.
Тобто людину не розглядають з боку досвіду у своїй справі, а більше звертають на те, які саме для неї умови треба створити, вважає жінка.
"Роботодавці відмовляються від цього іноді. Все ж таки, обирають більш здорову людину. Наразі, я думаю, що якось воно буде потихеньку вирішуватись, бо, знову ж таки, таких людей стає все більше, і ветерани наші теж будуть працевлаштовуватися", — каже вона.
Людина з інвалідністю працює за комп’ютером. Getty Images
Після закінчення великої війни ветерани реабілітуються, і їм потрібно буде шукати нове місце для роботи, наводить приклад Ольга.
"І це якраз буде той момент, коли це питання, я думаю, вже на всіх законодавчих рівнях буде зобов'язувати роботодавців, щоб вони індивідуально прилаштовували робочі місця під людину".
Крім того, держава може допомогти роботодавцям в облаштуванні робочого місця для маломобільних людей. Проте, за словами Ольги, фінансує не все. Тому роботодавцю додатково необхідно витрачати свої кошти.
Інклюзивність в інфраструктурі міста
Ольга каже, найбільше дратує те, що деякі люди вважають інклюзивність чимось нібито розкішним та необов'язковим, а не основою життєдіяльності маломобільних людей.
"Вони не сприймають це як порушення прав людини категорії. Тобто порушуються наші права, якщо не забезпечується це все. Відношення суспільства трохи неповажне до цих питань. Немає якоїсь відповідальності у людей, розуміння. Що це важливо, що ми люди, що нам треба цим користуватися, отримувати послуги", — каже Виноградова.
Хоч у Миколаєві і є певні покращення в тротуарній мережі та доступності громадських закладів, низка моментів залишаються недопрацьованими, говорить жінка.
"Можуть з одного боку обладнати пониження, а на іншому краю не зробити так само. Людина їде, потім повертається назад, щоб проїхати, бо вона не може з'їхати", — каже вона.
Ольга рухається вулицями Миколаєва, квітень 2023 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Каже, відповідальні органи мусять не відкладати питання інклюзивності "на потім".
"Працюємо. Якщо є якісь проблемні питання, то ми звертаємось до депутатів і до міського голови, пишемо звернення, йдемо на комісії. Роз'яснюємо актуальність, важливість вирішення питань".
Ольга Виноградова наголошує на вчасному вирішенні питань інклюзивності. Особливо в умовах війни, коли чисельність маломобільних груп стає більшою внаслідок бойових дій.
Громадський транспорт
Питання інклюзивності у громадському транспорті врегульоване, бо у місті з'являються нові транспортні засоби, облаштовані під людей з інвалідністю, каже Виноградова. В автобусах та тролейбусах є низька підлога, пандуси та місця для маломобільних.
"У нас була ще така проблема з водіями, що просто відмовлялися надавати таку послугу людині, їм було лінь виходити з-за керма, відкривати цей пандус. Але ми запровадили таку тематику, що декілька наших організацій проводять тренінги на комунальних підприємствах міста. І помітно, що комфортніше пересуватися", — розповіла жінка.
Маломобільні люди у громадському транспорті Миколаєва. Особистий архів Ольги Виноградової
Також виникає проблема — взимку на візку дістатися зупинки. Тому Ольга наголосила на важливості у таких випадках мати спеціально обладнане таксі — "Інватаксі".
"Щоб ти викликав машину обладнану і поїхав, куди тобі треба, якщо щось термінове. Хоча наразі є і соціальні перевезення, є доступний громадський транспорт. Але не завадило б і мати таке таксі у місті".
"Суспільство повинно вже змінитися"
За словами Ольги, в Україні та світі суспільству треба усвідомити те, що людина з інвалідністю така сама, як і звичайна, тільки зі своїми певними особливостями. Значною мірою це важливо розуміти в умовах війни, коли кількість людей з інвалідністю зростає через травми, отримані внаслідок бойових дій.
"Деякі люди бачать, скільки зараз цього горя робиться, скільки людей травмуються. Тобто люди почали на собі відчувати це все, скажімо так, вони починають змінювати ставлення. Але все одно більшість дивиться, якщо бачить людину з інвалідністю, то це сприяння таке, що якась там неспроможна людина або бідна людина", — висловилася вона.
З особистого архіву Ольги Виноградів Суспільство повинно вже змінитись у цьому плані. Настав той час, коли далі нема куди тягнути. Ольга Виноградоважінка з інвалідністю.
Міжнародний день людей з інвалідністю, який припадає на 3 грудня, — не є святом. Цей день був присвячений захисту прав маломобільних груп та привернення уваги соціуму до їхніх проблем, розповіла Ольга Виноградова.
Читати ще
Читати ще
У Миколаєві для військових, ветеранів, людей з інвалідністю безкоштовно виготовляють протези
Читати ще
«Я зміг — і ти зможеш!» Ветеран з Миколаєва Олександр Терещенко ініціював соціальний проєкт для людей з ампутаціями
Читати ще
Двічі бронзовий призер Паралімпіади-2024: як миколаївський спортсмен Сергій Паламарчук готується до чемпіонату України
