За інформацією: Суспільне.
Миколаївський десантник 79 бригади Андрій Гаврилів доєднався до Збройних сил України у 2021 році. Майже півтора року служби провів на Донеччині, де загинув під час виконання бойового завдання, стримуючи російські атаки.
Про історію солдата кореспондентам Суспільного розповіла його сестра.
Фотографії, кілька особистих речей та орден "За мужність" III ступеня — усе, що нагадує Валентині про брата, десантника Андрія Гавриліва. Жінка каже, дитинство у них було складним.
"Батьків у нас немає. У нас батьки померли і ми жили в інтернаті в Очакові. Батьки у нас померли коли мені було три роки, а брату два", — говорить Валентина.
Валентина і Андрій у дитинстві Фото з особистого архіву Валентини
Брат та сестра разом сидять Фото з особистого архіву Валентини
Бойовий шлях військового
До ЗСУ Андрій доєднався у квітні 2021 року. Повномасштабне вторгнення зустрів на Донеччині. Сестра згадує, брат хвилювався за її безпеку та часто телефонував.
"Я сама біля "АТБ" потрапила під обстріл. І так, слава Богу, склалося, що я залишилася жива. Він пропонував покинути Україну, але я не погодилася, бо тут рідне місто. В іншу країну переїжджати не хотіла".
Місце, де Валентина потрапила під обстріл. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Зі слів жінки, чоловіку не давали відпустки, пояснюючи це тим, що не було заміни. У серпні 2022 року Андрій дістав поранення спини та ноги. Після лікування повернувся на службу. Востаннє Валентина чула його голос 27 жовтня 2022 року.
"Запитував про племінників, питав, як вони. Говорила, що все добре, ходять до школи. На цьому наша розмова закінчилася", — говорить сестра Андрія.
Останній день народження та звістка про загибель
Свій 27-й день народження Андрій зустрів на позиціях.
"О 04:30 написала йому привітання. Він прочитав, але нічого не відповів. Я телефонувала йому на мобільний. Останній раз він був у мережі 16 листопада приблизно о 10:00. У нас була така домовленість: він приходить із позиції — ми зідзвонюємося, списуємося. Тоді я вже почала хвилюватися, бо знала, що мінімум три-чотири дні його на зв’язку не буде".
Миколаївський десантник 79 бригади Андрій Гаврилів З особистого архіву Валентини
Десантник під час служби З особистого архіву Валентини
Андрій Гаврилів на позиції під час служби З особистого архіву Валентини
Лише через сім днів сестрі вдалося додзвонитися побратиму.
"Я зателефонувала і сказала: "Мій брат не з’являється на зв’язку вже сім днів. Що сталося?" І він відповів, що брат загинув. Словами не передати… Я проплакала цілу добу", — каже Валентина.
Останні хвилини життя десантника
Позицію Андрія поблизу Новомихайлівки, що на Донеччині, російські військові обстріляли артилерією. Останні хвилини його життя сестра побачила у російських Telegram-каналах.
"Він залишився один в окопі. Один відбивався до останнього. Там, де він загинув, позиція вже була під росіянами. Хлопці відбили росіян, забрали його тіло й передали до моргу в Дніпро", — розповідає Валентина.
Нагорода, яку Андрій отримав посмертно Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Орден «За мужність» III ступеня Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Поховали Андрія на Миколаївщині у селі Калинівка.
"Важливо пам’ятати. Я вважаю, що він на 100 відсотків достойний звання Героя України, бо стояв до останнього".Читати ще
Читати ще
У Миколаєві інспектори перевірили таксистів та інших перевізників: які порушення виявили
Читати ще
Вшанували пам’ять загиблих у третю річницю деокупації Первомайської громади на Миколаївщині
Читати ще
«Ці гроші потрібні не мені, а дітям»: родина загиблого військового з Миколаївщини не отримала держвиплат
