За інформацією: Суспільне.
Попри відео та фото у російських соціальних мережах, морпіха Владислава з Миколаївщини не визнавали військовополоненим майже рік. Як вдалось дізнатися батькам, за два з половиною роки, чоловіка тримали у шістьох вʼязницях на території Росії. Родина кожного обміну переглядає списки звільнених з полону, шукаючи в них ім'я Владислава.
Про історію військовополоненого кореспондентам Суспільного розповіли його рідні.
12 квітня 2022 року морський піхотинець Владислав відправив повідомлення своїй матері, Тетяні.
"Пропадає звʼязок, я тебе наберу потім, але я обіцяю, я повернусь".
Морський піхотинець Владислав. З архіву сестри Владислава, Катерини
Наступного дня Тетяна написала синові, але відповіді вже не отримала. В обід до неї зателефонувала невістка і розповіла, що у соцмережах з’явилися відео, з якого стало зрозумілим, що підрозділ захопили в полон.
Батько Владислава, Сергій, згадав їхню останню розмову 11 квітня 2022 року. Син розповідав про критичну ситуацію у Маріуполі: нестачу їжі, води та боєприпасів.
"Далі звʼязок із ним перервався, вони вже сиділи у катакомбах заводу “Іліча".
Родина морського піхотинця на акції-нагадування. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Після 12 квітня зв’язок із Владиславом зник. Мати тривалий час намагалася домогтися, щоб його статус змінили із "зниклого безвісти" на "військовополоненого". Жінка приносила до військової частини фото та відео з соцмереж, а також лист, отриманий від сина.
"Було дуже тяжко, в частині казали, аж до того, що треба робити експертизу", — поділилася Тетяна.
Матір морпіха Тетяна, на акції-нагадуванні, листопад 2024 року, Миколаїв. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Як вдалося з’ясувати рідним, Владислава утримували у шести різних в’язницях на території Росії та окупованій території. Спершу його знайшли у СІЗО в Донецькій області, потім переводили до Ростова та Таганрога. Батько звертався до знайомих у силових структурах, щоб отримати хоч якусь інформацію. Двоюрідному братові Владислава — Дмитру, який раніше повернувся з полону, пережиті тортури досі даються взнаки.
"Людина, яка перенесла ці тортури вже більше року вдома не може оговтатись від цього полону", — сказав батько Владислава Сергій.
Батько морпіха Сергій. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
У дитинстві Владислав займався карате і мав успіхи. Пізніше навчався у морському ліцеї, мріяв стати моряком. Після початку повномасштабного вторгнення Росії добровільно вступив до лав ЗСУ.
Мати згадує той момент, коли син вирішив йти на фронт.
"Це був відчай, сльози, я боялась батькам сказати, у мене тато з мамою також дуже хвилювалися за нього. Вони майже його ростили, поки я була на роботі і так далі. Дуже було тяжко, на здоровʼя вплинуло", — каже Тетяна.
Рідні Владислава з надією переглядають списки кожного нового обміну полоненими.
"Звісно, ми дуже раді за тих, хто повернувся, але дуже сильно б хотілось, щоб повернення Влада також було якомога скоріше", — розповідає сестра морпіха Катерина.
Сестра морпіха Катерина, листопад 2024 року, Миколаївщина. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
У січні 2023 року Владислава визнали військовополоненим. Тетяна зізнається, що навіть після публікації списків не втрачає надії.
"Чекаю, до останнього чекаю, навіть коли вже виставляють списки, але все одно є надія, що ось-ось", — говорить мати.
Рідні морпіха сподіваються, що його повернення стане можливим якнайшвидше.
Читати ще
Читати ще
Війна очима фотографа. Миколаївець Сергій Мельниченко розповів про новий проєкт «Попід Дніпром» — інтерв’ю
Читати ще
У лікарні помер чоловік, який потрапив під атаку FPV-дронів на Миколаївщині
Читати ще
Єдине СТО у громаді. На Миколаївщині відкрили автосервіс за грантовою програмою
