За інформацією: Суспільне.
На вісім сімей, які повернулись у зруйноване боями Благодатне, що на Миколаївщині, десятки котів та собак. Корми привозить волонтер Дмитро, який виріс у цьому селі. Батьківський будинок чоловіка знищений, як і решта у населеному пункті. Місцеві розповіли кореспондентам Суспільного, що годувати тварин немає чим.
Волонтер Дмитро розповідає, що у Благодатному велика кількість покинутих тварин. За його словами, майже в кожному дворі були залишені кілька собак і котів. Станом на 18 грудня в село повернулося вісім сімей.
"Вони (тварини — ред.) збігаються, особливо коти, до тих людей, які зараз проживають у Благодатному, і в середньому, без перебільшення, в кожному дворі по 15-20 котів. Навіть маючи сьогодні тільки собачі корма, вони підуть і котам, будуть і таке їсти", — розповідає Дмитро.
Волонтер Дмитро гладить собаку. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Чоловік каже, що місцеві жителі через брак кормів годують котів і собак макаронами або крупами, які отримують як гуманітарну допомогу.
"Тобто наскільки важка ситуація, що коти навіть макаронами вареними не нехтують. Дуже хотів знайти своїх котів. Четверо котів. При першій поїздці я знайшов першу, другого кота я знайшов десь на 35-й поїздці, третього знайшов десь за 50-ту, мабуть, перевалювало. Я вже не думав, що ще когось знайду. Але четверту кішечку так і не знайшов".
Коти їдять корм. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Місцева жителька Тетяна зазначає, що має сім собак та 15 котів.
"Частина приблудилися, ну і наші трошки покотилися тут, і чужі, і наші. Я не знаю, що я буду з ними всіма робити, мені їх всіх шкода. Зараз вони всі не прийдуть, вони знають, (що їх годують — ред.) вранці та ввечері", — розповідає Тетяна.
Місцева жителька Тетяна . Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
За її словами, тварини мають щеплення від сказу.
"Корм нам тільки ось Дмитро привозить. Це вся надія на Дмитра. Як вже реально немає чим годувати, я пишу: "Дімочка, рибка, можливо є який мішок?" — говорить жителька Благодатного.
Місцева собака їсть корм, який привіз волонтер. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Ще одна жителька села Тетяна каже, що до неї тварини почали приходити, як похолодало.
"З поля почали сходитись, почало холодати, і вони всі поприходили (коти — ред.). Корм вже закінчився, шкарлупи варю, макарони якісь, кашу. Діма дав корм у коробочках, я коробочки не даю, в кашу додаю. Кашу зварила, коробочку кинула, запах пішов, щоб їли", — розповідає Тетяна.
Місцева жителька Тетяна. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Волонтер Дмитро виріс в селі Благодатне.
"Зараз дуже важко назву промовляти, така гарна назва, але такий біль і страждання були в цьому селі", — розповідає Дмитро.
Кішка сидить біля зруйнованого будинку. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Чоловік згадує, як йшов пішки з оточеного села 28 березня 2022 року.
"З 27 на 28 березня 2022 року взагалі була ніч жахливою, ми вирішили покидати Благодатне. Я, вийшовши з погреба, побіг до сусіда, повідомив йому, що ми покидаємо село, на збори п'ять хвилин. Думали виходити на Партизанське, але там була не краща ситуація, там теж були бої, воно горіло. Ми зрозуміли, що туди не можна, і ми пішли на Первомайське. 14 кілометрів вийшло, що ми пройшли".
Волонтер Дмитро. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
За словами Дмитра, у селі знає кожен двір.
"Це тепер дійсно одні тільки спогади залишились. Я чув від людей, що казали, воно повністю зруйноване (село — ред.). Але була якась віра, що хоча б мій двір вціліє, хоча б більш менш, частково, але, на жаль, ні. Жоден будинок у Благодатному не вцілів, жоден", — говорить волонтер.
Одна з вулиць в селі Благодатному. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
З його слів, кожного разу, коли він приїжджає до свого будинку в селі, залишає корм з надією, що його коти, яких він досі не знайшов, приходять і їдять.
"Залишаю корма вологі, сухі засипаю, водою заливаю. Кожен раз зʼїдають, приходять в гості", — говорить чоловік.
Коти їдять корм. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У березні 2023 року, допомагаючи родичам з осінньою посівною кампанією, Дмитро підірвався на протитанковій міні.
"Трактор величезний розвернуло в бік, розірвало передню частину, відірвало передні колеса. Взагалі експерти, які приїхали на місце дуже сильно здивувались, що я вижив. Зараз я більш-менш нормально виглядаю, навіть не скажеш, що зі мною щось трапилось. У мене тоді з лиця юшила кров, повністю посічений уламками. Я втратив зір на ліве око, розірвало передню частину ока", — розповідає Дмитро.
Зруйнована будівля в селі Благодатне. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Зі слів волонтера, наразі ситуація з наданням допомоги складна, адже мало організацій приділяють увагу Миколаївщині. Він зазначив, що близько 98 відсотків роботи виконує самостійно, зокрема шукає допомогу, оскільки не має ані спонсорів, ані донорів.
"Буквально місяць тому, мене трошки "припаяла" одна ситуація, я вирішив збирати хоча б на пальне. А так два з половиною роки навіть пальне купував за власний кошт. Це насправді досить великі кошти, тому що кожна поїздка обходиться в середньому 1000-1500 гривень", — говорить Дмитро.
Волонтер Дмитро. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Волонтер має шеврон власного дизайну, який, за його словами, має особливе значення. У ньому відображена вся суть, яку чоловік вкладає у своє бачення села Благодатне.
"Там зображена голова, яку я знайшов, російського військового. Якщо придивитись — це навіть шолом російського зразка. Я тут на одній вулиці знайшов цю голову. І власне моя кішка, яку я знайшов — Мурка. І вони вижили, собаки не вижили, тому що собакам тяжче, а коти вижили, тому що вони їли мишей, полювали. Тому і фраза "Їж слабких", — розповідає чоловік.
Шеврон. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Дмитро зазначає, що попри всі складнощі не планує припиняти діяльність волонтера.
"Якби не було цього всього, я б це не пережив із цими людьми, просто цим би не займався. Так, буває дуже тяжко, буває приходить думка, все це закинути, тому що дійсно час, тяжко і морально, і фізично. Але ти далі продовжуєш".
