За інформацією: Суспільне.
Жителі селища Луч, що на Миколаївщині, повертаються до власних, зруйнованих обстрілами, осель. До великої війни тут проживала майже тисяча людей, нині — 362.
Кореспонденти Суспільного поспілкувались із жителями села Луч.
Депутатка селищної ради Світлана Гінжул говорить, що протягом дев'яти місяців — до звільнення Херсона, масові обстріли не вщухали.
"Тут було жахливо, літало все: і С-300, і авіабомби, касети, гради, танки, все, що можна було, ми відчули на собі", — розповідає депутатка.
Зруйнований дім, внаслідок російського обстрілу Суспільне МиколаївРоман Волинський
Руйнування будівлі, внаслідок російського обстрілу Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Зруйнований дім, внаслідок російського обстрілу Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Зруйнований дім, внаслідок російського обстрілу Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
"Замість світла, ми генератори включали, щоб зарядити телефони, лампочки, щоб можна було потім включити. А газу не було, тому поставили буржуйки й готували їсти на буржуйках. Так ми й трималися для того, щоб якось вижити".
Жінка говорить, армія РФ обстрілювала селище масово і, зазвичай, по житлових будинках.
"А так вони стріляли по всьому селищу. У нас була квартира для учасника АТОАнтитерористична операція на сході України. Тільки зробили ремонт, вони влучили якраз туди й зруйнували приміщення", — говорить Світлана.
За її словами, волонтери та громадські організації допомагали місцевим жителям, як на початку повномасштабної війни, так і зараз — у відновленні будинків.
"Волонтери нас не покидали — хоч під обстрілами, вони привозили нам і продукти, і питну воду, тому що в нас є лише технічна. Вони з нами працюють і допомагають, щоб людям поставити вікна і зробити деякі ремонти, щоб люди могли повернутися додому".
Дитяче крісло на фоні зруйнованої будівлі. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Місцева жителька Тамара, коли розпочалися обстріли селища, залишилася у будинку одна, адже не могла покинути своїх домашніх тварин.
"Прокидаємося пів на четверту, гримить, ми не зрозуміли що саме, ніколи не думали, що таке може бути. Повилітали вікна, скло в підʼїзді, потім ми побігли до укриття, і ми зрозуміли, що це війна. Зі сльозами, котів ціла купа у мене, вони бігли, і я бігла в укриття", — згадує жінка.
Один із котів місцевої жительки Тамари. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Тамара говорить, що евакуювалася до Миколаєва коли почалися масові обстріли.
"Луч — це моє рідне село. Мені довелося поїхати через те, що був великий обстріл, всі повиїжджали вже, а я все з котами своїми не могла розлучитися, тому я й пізніше всіх виїхала, а от приїхала раніше всіх у нашому будинку", — розповідає Тамара.
"Я знаю, що в мене тут рідний дім, рідна квартира, я тут котиків залишала, таких, яких вже немає. 18 котів втекли і вже не мої, але я все одно вважаю їх своїми, бо вже без них жити не можу".
Жінка поруч із будинком, пошкодженим російськими обстрілами Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Будинок, пошкоджений російськими обстрілами Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Будинок, пошкоджений російськими обстрілами Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Уламки після російських обстрілів Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Місцева жителька села Олена переїхала з родиною до селища 25 років тому. На початку повномасштабної війни родина виїхала у Вінницьку область, потім — до Миколаєва.
"Ця війна нам всім наробила біди та шкоди, але ж хочеться додому повертатися, хоча й відʼїжджали, у родичів були, у знайомих були, як війна почалась", — розповідає Олена.
Жінка говорить, що зараз готуються повернутися до селища, вже розпочали ремонт у квартирі.
"Будинок пошкоджено, дах пошкоджено, приліт був, є кімната така, що можна повернутись жити, що ми зараз і намагаємось зробити. Світло підвели, газ і вода є, тож можна потихеньку повертатись, щось своїми руками доробляти".
Музичний інструмент серед уламків. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
