За інформацією: Суспільне.
Вишиванки, характерні для Миколаївщини, поєднують у собі елементи давніх традицій та сучасного переосмислення. У них збереглися геометричні й рослинні орнаменти, притаманні різним історичним періодам, а сьогодні до них додаються нові мотиви, натхненні місцевими розписами та символікою півдня України.
З нагоди Дня вишиванки директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Щибря розповів кореспондентам Суспільного про особливості вишивки на Миколаївщині.
Як і більшість регіонів України, Миколаївщина має свої характерні ознаки вишивки, хоча визначати їх доволі важко, говорить етнограф.
"Південь України — це регіон, де традиційний одяг вийшов з ужитку ще наприкінці XIX — на початку XX століття. Тому ми, на жаль, маємо дуже мало інформації про традиційний одяг півдня і Миколаївщини зокрема", — розповів Володимир Щибря.
Традиційна миколаївська вишиванка З архіву Володимира Щибрі
Традиційна миколаївська вишиванка З архіву Володимира Щибрі
До середини XIX століття у вишиванках регіону переважали геометричні орнаменти, які збереглися у ткацтві. Наприклад, геометричні орнаменти побутували в селі Лиса Гора в Первомайському районі.
Традиційна геометрична вишивка на сорочці Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Геометричний орнамент Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Геометричний орнамент Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Уже на початку XX століття на Миколаївщині переважала вишивка хрестиком. Це були рослинні орнаменти, загалом характерні для більшості регіонів України.
"Це квіти — троянди, гвоздики, фіалки. Так звана брокарівська вишивка, яка стала популярною в середині XIX століття на території всієї України", — розповідає Володимир Щибря.
Французька компанія "Брокар і Ко", яка тоді працювала в Російській імперії, зокрема й в Україні, продавала парфуми та мильні вироби. Як маркетинговий хід, бонусом до продукції дарували маленькі друковані картки з рослинними візерунками, у техніці хрестик.
Чоловіча вишиванка з рослинним орнаментом. Суспільне Миколаїв/Яна Тітуренко
"Їх вподобали майстрині і почали копіювати зразки. Тому вишивка з такими мотивами швидко набула популярності по всій Україні, витісняючи більш традиційні орнаменти, притаманні для окремих регіонів", — зазначає дослідник.
"Вишивали переважно червоними і чорними нитками, але ці кольори не несли якогось окремого символічного навантаження".
За словами етнографа, жіночі та чоловічі вишиванки відрізнялись розміщенням орнаментів.
Жіноча сорочка з вишивкою, характерною для Миколаївщини Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Вишитий рушник Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Вишивка, харакетрна для Миколаївщини Суспільне МиколаївЯна Тітуренко
Сучасні особливості вишивки на Миколаївщині
На Миколаївщині вишивка продовжує розвиватись, говорить майстриня із таврійського розпису Любов Паранюк.
"Сьогодні ми спостерігаємо унікальне культурне явище — формування нової, впізнаваної вишивки, яка бере за основу таврійський розпис. Його почали переносити у вишивку, створюючи нову форму регіонального коду", — розповідає майстриня.
Сорочка із таврійською вишивкою. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
За словами майстрині, у вишивці збереглася архаїчна символіка, знакова система та характерна кольорова гама — біло-блакитна. Використовуються здебільшого гладієві шви, оскільки саме в техніці гладі краще передається м’якість і плавність лінії, притаманної пензлевому розпису.
"Таврійський розпис має глибокі сенси. Символи, що переходять у вишивку, не лише декоративні, а й оберегові. Наприклад, човник — символ друга-помічника, матуласітка — символ удачі й долі, рибки — символ достатку", — говорить Любов Паранюк.
"Важливими також є образи, пов’язані з морем, водою, життєдайною стихією: великі хвилі — символ сили життя, птахи — символ свободи й кохання, рослинні орнаменти — відображення місцевої природи".
Автентичні вишиванки з Миколаївщини зберігаються у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї.
