За інформацією: Суспільне.
Від звістки про загибель до церемонії поховання — на Миколаївщині військові ТЦК та СПТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримки щотижня беруть участь у прощаннях із полеглими військовослужбовцями. Саме вони сповіщають родини про втрату захисника та організовують поховальну процесію, дотримуючись військового церемоніалу. Вони ж супроводжують сім'ї загиблих і після інгумації.
Більше про це кореспондентам Суспільного розповіли співробітники Миколаївських ТЦК та СП.
Спочатку звістка про загибель воїна надходить із бригади, далі співробітники ТЦК сповіщають про це родину. Вони ж організовують і церемонію прощання із полеглим — траурний кортеж, поховальну процесію, погребіння, з дотриманням військових традицій.
"Зазвичай це відбувається або в залі прощання, або в церкві, або на кладовищі. Організацією, фізичною і моральною підтримкою займається територіальний центр комплектування".
"Зазвичай виділяється від п'яти до десяти людей. Ми забираємо тіло загиблого, носимо труну з ним, стаємо почесною вартою і проводимо чин прощанняЧин прощання — це церемонія або обряд, під час якого люди прощаються з померлим перед його похованням або кремацією. вже безпосередньо на кладовищі з пострілами, з врученням прапору", — пояснює Ручкін.
Начальник групи соціальної роботи Заводського РТЦК та СП Віталій Ручкін. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон"На жаль, немає такої сили, яка б змогла повернути хлопців. На моменті від початку того, як родина дізнається цю новину і до того, коли ми вже закриваємо труну і ховаємо хлопця, я думаю, що найбільше, чого родина потребує — це небайдужості від оточення".
Церемонія прощання з військовослужбовцем. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Під час прощання з військовослужбовцем Сергієм Уманським Віталій Ручкін звернувся до присутніх з промовою.
"Він був найкращим другом, побратимом і просто справжньою людиною. Пам'ятайте його таким, яким він був. Пам'ятайте, що завдячуючи йому і ще тисячам таких як він, ми з вами можемо жити".
Церемонія прощання із військовослужбовцем Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Церемонія прощання із військовослужбовцем Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Церемонія прощання із військовослужбовцем Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Церемонія прощання із військовослужбовцем Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Колона машин проводить військовослужбовця в останню путь Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Найважливіше для родин, які втратили близьку людину на війні — підтримка. Співробітники ТЦК допомагають впоратися з горем, допомагають сім'ям загиблих захисників і на етапі прощання, і після нього. Дружина загиблого військовослужбовця Тетяна говорить, що саме співробітники ТЦК допомогли їй морально впоратися з втратою.
"Я відчула не просто підтримку. Мені надали сили триматися, підтримали не тільки мене, а й і мою доньку. Це не просто хлопці, які допомагають організувати гідний процес поховання. Вони психологічно тебе витягують з утопії, тому що я туди почала поринати", — каже жінка.
Колона машин їде містом, сповіщаючи населення про загиблого військовослужбовця. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
"Вони всі дуже важко емоційно проходять в плані родини. Ми розуміємо, що від тих хлопців, які зараз, на жаль, пішли від нас, залежить багато в цій війні. Вони віддали своє найцінніше. Значить, і ми маємо віддати їм найцінніше, що ми можемо їм зробити — це шану, провести їх належним чином в останню путь", — говорить начальник групи соціальної роботи Інгульського РТЦК та СП Сергія Смертенюк.
Начальника групи соціальної роботи Інгульського РТЦК та СП Сергій Смертенюк. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Військові допомагають родинам не лише під час поховання, а й з оформленням документів та пільгами.
"Після поховання ми зустрічаємося з родинами та продовжуємо соціальний супровід. Тобто одноразові грошові допомоги та всі інші питання. Пенсії по втраті годувальників, пільги, які передбачені чинним законодавством".
Прикласти руку до серця, зупинитися чи стати на коліно, коли їде поховальний кортеж — традиційні жести, щоб вшанувати пам'ять загиблого захисника України. Ці вчинки демонструють підтримку родинам полеглих військовослужбовців та тим, хто продовжує боронити країну.
"Кожного разу, коли ми їдемо містом, я кажу відверто, їдемо зі слізьми на очах. І дуже боляче, коли деякі люди не усвідомлюють, що це загиблий воїн, який віддав життя за нас, за наше світле майбутнє. Не віддають шану загиблим героям, не стають на коліно, і не прикладають руку до серця", — перелічує начальник групи психологічної підтримки персоналу Володимир Сулиця.
Начальник групи психологічної підтримки персоналу Володимир Сулиця. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Один з найважчих моментів — сповіщати родини про загибель військовослужбовця, говорить Сулиця.
"Це дуже нелегка місія. Приїхав в одне село, привіз сповіщення і до мене підбігла дівчинка, якій років шість. Каже: "Ой, я думала, що це тато приїхав".
"А я привіз вістку нехорошу. А вона каже: "Наш батько зник безвісти". Тричі мені доводилось сповіщати цей дім про те, що в них в сім'ї трапилась біда. Сльози пішли "градом": бачити оцю дочечку, яка чекає батька з фронту, яка дуже любить і любила його", — розповідає чоловік.
Військовослужбовець дивиться на могили полеглих захисників. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Військовослужбовці ТЦК — це люди, які повернулися з фронту та не раз бачили втрати та поранення побратимів, говорить Віталій Ручкін. Попри бойовий досвід, вчергове прощатися з захисниками важко і для них.
"І коли під час поховання вони ще раз повертаються в ці відчуття, я думаю, що їм насправді дуже боляче. Хтось приходить з більш травматичним досвідом, хтось з менш. Але, я думаю, що для кожної нормальної людини, навіть з цивільного життя, це досить тяжка справа", — каже він.
"Особисто мене більш за все рятує моя родина: діти, намагання, віра в те, що я роблю щось добре. І колись, мабуть, що ми десь зустрінемось з усіма цими хлопцями, яких вже немає. Я дуже хочу вірити в те, що я роблю все правильно".
Військовослужбовці під час церемонії прощання. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
"Деякі хлопці, попри вік такий вже, за 40 років, вони тихенько десь ідуть за кутками і все одно плачуть. Причому навіть ті хлопці, які прийшли з бойових бригад, мають поранення, які бачили, на жаль, смерть на полі бою — то все одно не відняти гіркоту", — говорить Сергій Смертенюк.
Слово "шана" звучить наприкінці кожного прощання: як подяка та обіцянка пам'ятати.
Читати ще
Читати ще
За бойові завдання на Курському напрямку: миколаївця нагородили відзнакою «Срібний хрест»
Читати ще
«Не можу його не повернути»: родина з Миколаївщини чекає на сина та брата з полону РФ
Читати ще
На війні загинув військовослужбовець Артем Мішушин з Миколаївщини
