За інформацією: Суспільне.
Юрій Бурдейний на псевдо Пух з Миколаївщини служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Ще до повномасштабної війни брав участь в АТОАнтитерористична операція, мав нагрудний знак за зразкову службу й оборону Авдіївки. Загинув у 2022 році під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Історію військовослужбовця журналістам Суспільного розповіли його мати та дружина.
За словами Любові, матері Юрія, чоловік вирішив піти служити, оскільки його батько також був військовим. Каже, син був дуже відповідальним під час служби.
"Дуже його завжди хвалили. Мав нагрудний за зразкову службу, брав участь в антитерористичній операції, в нього дві нагороди за оборону Авдіївки", — говорить Любов.
"Він завжди мене питав: "Тато служив в армії? Кажу: "Служив". Так вирішив він собі, що він в армію піде".
Жінка каже, Юрій був добрим та завжди усміхався.
"Завжди перше його питання було — як здоров'я, а тоді вже розпитував за брата, за племінничку, за всіх. Він народився 1 квітня і змалечку усміхався завжди", — каже Любов.
Жінка згадує, що про початок повномасштабного вторгнення дізналася від сина. Він подзвонив і спитав, чи все добре.
"Говорю, все добре. Він каже: "Ти телевізор не дивишся? Мам, війна", — згадує Любов.
Мати бійця Любов поруч зі світлиною свого сина Юрія на Алеї Слави, Миколаївщина, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
На початку повномасштабного вторгнення Юрій служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти.
"Потрапив в 36-ту бригаду, обороняв Миколаїв. А потім їх перекинули на Донецьк, за рік служби він приїхав тільки два рази додому. У нього не виходило, його поставили замкомандиром відділення, хлопців пускав у відпустку", — каже мати загиблого.
Останнього разу жінка говорила з сином 21 грудня 2022 року.
"Він мені написав: "Добрий ранок, все нормально". Я йому відповіла, що теж все нормально. Більше він не виходив на зв'язок, я йому кожен день писала", — каже Любов.
"Коли до нього доходила черга, треба було йти на завдання, обіцяв приїхати додому на Новий рік. Так і вийшо. Ми його хоронили 1 січня 2023 року".
Про загибель сина жінці розповіли його побратими.
"Я виходжу на вулицю, стоять Саша, Аня, Даша позаду (рідні загиблого — ред.), я спитала, що з Юрою. Вони почали плакати. Хлопці сказали, що в них був обстріл. Дуже багато було трьохсотих, Юра вивів їх усіх. А потім з Назаром вони повернулися назад на позицію", — згадує Любов.
Військовий Юрій Бурдейний під час служби Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Військовий Юрій Бурдейний (ліворуч) під час служби разом з побратимом Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Військовий Юрій Бурдейний Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дарʼя — дружина Юрія Бурдейного. Пара познайомилася у травні 2018 року. Невдовзі дізналися, що очікують на дитину.
"Ми дуже раділи цій звістці. Я бачила, як він мене кохає, я його дуже сильно кохала. І чогось я була впевнена, що він не захоче туди (на службу — ред.) більше повертатися. Коли познайомились, він мені сказав, що він атовець і я йому сказала: "Ти розумієш, що я ж тебе нікуди не відпущу тепер", — пригадує жінка.
"Він мені говорив: "Радість моя, будь ласка, давай я хоча б у Миколаєві в частину. Я ніде не їхатиму, буду по місту. Ти будеш спокійна". Але все одно я не погоджувалась".
Військовий Юрій Бурдейний разом з дружиною Дар’єю. Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
У пари є син Ілля. Дарʼя каже — Юрій був чудовим батьком.
"Це повністю татова копія, у нього навіть характер такий, як в нього. Він завжди старається мені щось допомогти, мене пожаліти. Як мій чоловік, він не любив коли я плачу, Іллюша так само. Коли чує сумну мелодію, розуміє, що я щось дивлюсь з його татком, прибігає, це все перемикає, говорить: "Мам, я не хочу, щоб ти плакала", — розповідає Дарʼя.
"Дитина розуміє, що тато не повернеться вже. Він навіть в садочку говорить, що мій тато загинув за Україну, він загинув за нас всіх. Побачив він військову форму маленьку: "Мам, подаруй мені, будь ласка, на день народження. Я так собі хочу військову форму. Я буду як мій тато".
Пригадує, чоловік дуже хотів побачити, як їхній син піде в перший клас.
"Казав: це ж він з портфеликом такий смішний буде". Побачить, але вже тільки з неба", — говорить жінка.
Військовий Юрій разом зз синем Іллєю Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дарʼя каже, на початку вона переживала за стосунки Юрія з її старшим сином.
"Я хвилювалась, як він буде до нього ставитись. Коли в нас почалося спільне життя, я бачила це відношення, це було дуже мило. Він був строгим татом, але справедливим. І водночас його доброта перекривала всю ту строгість", — каже жінка.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Юрій відвіз родину до своєї мами у Первомайський район, каже дружина загиблого.
"Я плакала просто всю дорогу. І я розуміла, що не можу повпливати на нього, тому що він вже буде зобов'язаним, але він був такий патріот, що, йому не треба була ця зобов'язаність. Він би все одно пішов", — каже Дарʼя.
"Мій чоловік був патріотом України, навіть більше, ніж патріотом".
Нагороди війського Юрія Бурдейного. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Як згадує Дарʼя, перед перенаправленням на Донеччину Юрій подзвонив і попросив приїхати.
"Для мене це було дуже несподівано, коли він мені подзвонив і сказав: "Сонце, можеш приїхати?" Я приїхала в той день. Ми гуляли, він мені говорить: "Я тобі зараз дещо скажу, але ти не хвилюйся". Я вже тоді зрозуміла, що їх десь перенаправляють і це дуже серйозно", — розповідає жінка.
Дружина Юрія каже, цю новину переживала важко.
"Ми навіть "швидку" майже викликали, це для мене було наскільки тяжко. У мене була паніка, я просто почала задихатися і я пам'ятаю, він мене посадив на лавочку і пішов в аптеку, взяв пляшечку з нашатирем і ми так сміялися, він каже: "Хочеш, давай я з тобою буду його нюхати", — говорить жінка.
Військовий Юрій під час служби Фото з особисто архіву дружини Дар’ї
Дар'я говорить, в неї ніколи не було думок про те, що чоловік може не повернутися.
"У нього якось лопнула обручка. Мене це дуже дратувало, і я сказала хоч щось надягти, аби усі бачили, що він одружений. Коли їх мали відправити на Донеччину, він купив іншу каблучку. Зняв на відео, скинув мені фото й каже: "Ось, заспокойся", — згадує Дарʼя.
"Коли мені привезли його речі, я знайшла цю каблучку, наділа її — і з того часу не знімаю. Мені з нею якось спокійніше, начебто він поруч".
Дар’я, дружина загиблого військового Юрія, з його каблучкою на шиї, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Коли чоловік перестав виходити на зв'язок, жінка почала шукати інформацію та телефонувати до побратимів.
"Дотелефонувалась я не в перший і не на другий день, і я подзвонила побратиму. З третього разу я дотелефонувалась і він мені сказав, що Пуха більше немає в живих. Я йому не повірила", — говорить жінка.
"Я не вірила, бо знала, який він був відповідальний. Я до останнього сподівалась, що ці слова не підтвердяться, що це буде неправдою. Я сиділа, молилась і казала: "Боже, нехай в нього не буде руки, ноги, буде поранений, але живий, щоб він просто повернувся додому".
Світлина військово Юрія Бурдейного на Алеї Слави, липень 2025 року. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Про загибель Юрія жінці повідомили у Первомайському військкоматі. У сповіщенні зазначили: загинув під час бойового завдання.
Читати ще
Читати ще
На Миколаївщині жителів попереджають про можливі перебої роботи спецлінії 102
Читати ще
Житель Миколаївщини Андрій Буза повернувся з полону
