За інформацією: Суспільне.
На десяти гектарах неподалік Очакова, що на Миколаївщині, винороб Павло Магаляс вирощує виноград і виробляє вино. До повномасштабної війни тут приймали туристів і організовували фестивалі, нині ж господарство працює в умовах постійної небезпеки — з окупованої Кінбурнської коси щодня долітають російські дрони.
Про те, як вдається зберігати бізнес і відновлювати виноградники після обстрілів, чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
Павло Магаляс говорить, колись планував створити на території виноробні невеликий музей. Під час робіт на виноградниках знаходили каміння та предмети, які, ймовірно, пов’язані з античними поселеннями. Археологи досі досліджують деякі знахідки.
Старовинні амфори, встановлені перед величезною дерев’яною бочкою. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Тепер поруч із ними — інші експонати, залишки російських боєприпасів, які падають поблизу господарства.
"То було людям потрібно (елементи ольвійських розкопок — ред.), а це (залишки російських боєприпасів — ред.). Але все одно — в музей. Усе треба пам’ятати: і Ольвію, і греків, і цих чортів треба пам’ятати, щоб нічого не повторювалося", — говорить Магаляс.
Уламки зброї. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У 2022 році до виноградників долітали "Урагани", "Смерчі" та " Торнадо", а зараз щодня — дрони, каже Павло.
Наразі на плантаціях винограду вирощують різні сорти — мускат, янтар, цитронний, бастардо, мальвазію. Частину врожаю продають, із меншої частини виробляють вино. Через війну обсяги довелося скоротити.
"Я залишив під виноградником меншу площу, бо розумію: ні розлити, ні продати багато зараз неможливо. Туризму немає, є проблеми", — говорить винороб.
Дві масивні винні бочки. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У цеху виноград переробляють і зберігають вино — підвалів на господарстві немає, тому всі процеси відбуваються в одному приміщенні, розповідає Павло.
Цех виноробні з великими сталевими ємностями та пресами. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Виноградники заклали у 2014 році. За словами чоловіка, до повномасштабної війни господарство поступово розвивалося.
"Якби не війна, ми вже заходили б у хорошу стадію розвитку. Туризм почав розвиватися, все було непогано".
Дерев’яна винна полиця з пляшками . Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Під час бойових дій лінія фронту проходила фактично навпроти господарства, каже винороб. Частину виноградників було знищено обстрілами.
"Кусок виноградника — там попало "Торнадо-С". Прийшлося прибрати його повністю. Як і люди, так і рослини — вони відновлюються. Вибило кущі прямо під корінь, думав, нічого вже не буде. А потім пішов росток, і зараз уже й не видно, де це було", — говорить Магаляс.
Виноградники. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Восени 2022 року Павла мобілізували до Збройних сил України. Він служив командиром інженерно-саперної роти в 67 ОМБр67-ма окрема механізована бригада (67 ОМБр) — механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України., а господарство залишив на дружину.
"Я намагався дистанційно керувати, але це дуже складно. Виноградарство — така справа, що зупинитися не можна, все одно треба працювати".
Металеві резервуари для вина з маркуванням сортів. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
У грудні 2023 року Павло звільнився з ЗСУ. Нині виноробню, за словами чоловіка, доводиться підтримувати у "стадії виживання". Розвиток призупинений, зокрема й через небезпеку обстрілів.
"Тут мали бути холодильники, обладнання, щоб робити якісніші продукти. Але зараз немає сенсу вкладатися — щодня щось летить", — розповідає Павло.
Винороб Павло Магаляс. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Ще одна проблема — нестача працівників. У селах, говорить винороб, людей стало значно менше, тому більшість робіт виконують жінки.
Дерев’яні винні преси. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Крім того, погодні умови також ускладнюють роботу. Павло каже, останні роки температура влітку тримається близько 40 градусів, і виноград потерпає від спеки. Водночас через перебої зі світлом не завжди є можливість поливати насадження.
Коробки з скляними пляшками для розливу вина. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Попри труднощі, Магаляс сподівається, що господарство вдасться відновити після війни.
"Якщо не буде більших руйнувань, ніж зараз, то за два-три роки зможемо повернутися на попередній рівень. Дуже багато залежить від безпеки й туризму. Туризм буде тільки тоді, коли буде безпека. Але головне — що ми зберегли основу".
Читати ще
Читати ще
«Для мене виноград — це моє все життя». Як понад 40 років на Миколаївщині працює виноробний завод
Читати ще
«Вино — це мистецтво»: які види вин виготовляють на Миколаївщині
