За інформацією: Суспільне.
Понад 200 років тому поляки оселилися на Миколаївщині. Переважно проживали у Первомайському та Баштанському районах області. У Киселівці вони вчили польську мову, відвідували костел та готували традиційні страви.
Як нині у селі живуть поляки кореспондентам Суспільного розповіли місцеві жителі.
Поляки на Миколаївщині селилися двічі — у 16-17 століттях та наприкінці 19-го — на початку 20 століття. Вони працювали у промисловості, аграрній сфері та торгівлі, розповідає завідувачка виставкового відділу обласного краєзнавчого музею Світлана Романенко.
"Коли говорили про польський характер, завжди казали, що вони були трохи шляхетними людьми і трохи намагалися відсторонитися від українського населення", — говорить Світлана Романенко.
Одна з вулиць в селі Киселівка. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Вчителька Наталія Швець зазначає, з історії пам'ятає, що село формувалося поступово. За її словами, у 1836-1837 роках сюди почали приїжджати й оселятися перші великі польські родини.
Місцевий житель Микола Гаврилюк має польське коріння. Батько чоловіка жив у Польщі, в Білій Підлясці. Після війни їх переселили в Україну. Чоловік каже, його дідуся органи НКВД Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР.стратили у 1938 році.
"Мій дід Петро Зубович жив тут, у Киселівці. Бабуся, його дружина, розповідала, що він працював у колгоспі. Приїхали вночі, забрали — і з кінцями. Згодом надійшов папірець з Одеського військового округу: "Репатрійований посмертно. Не винний". Коротко кажучи, така тоді була система — на кого вказали, того й забирали", — розповідає Микола Гаврилюк.
Місцевий житель Микола Гаврилюк. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Валерій Завадський також має польське коріння. Його дідусь приїхав у Киселівку зі своїм дядьком, коли йому було шість років.
"Батьки вже тут народилися. Моя мама, у польську школу ходила. От зі школи переводне посвідчення в інший клас", — говорить Валерій.
Переводне посвідчення в інший клас. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Католицьку каплицю у Киселівці збудували у 1852 році. Служба відбувалась двома мовами — польською та українською. Російські війська знищили будівлю у 2022 році. Нині щонеділі 25 людей приходить сповідатися до тимчасової каплиці, говорить парафіянка Людмила Костирко.
"Полячка Целестина (Панкратьєва — ред.) збудувала цей костел за власні кошти. Камінь, як я думаю, возили на волах аж із Херсонської губернії. Був другий поверх — і там стояв орган. Його нам передали з Німеччини. У нас було дуже гарно, така аура…", — каже парафіянка.
Католицька каплиця у Киселівці, яку російські війська знищили у 2022 році. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Людмила пригадує, що у 2022 році російські військові п’ять разів намагалися влучити в хрест на каплиці — і лише на шостий їм вдалося його знищити.
"П’ять разів — так Господь не давав їм. Німці йшли — не чіпали. Ми плакали. Такий гарний був, високий. Шкода дуже. Але я вірю, що ми його відбудуємо".
Католицька каплиця у Киселівці, яку російські війська знищили у 2022 році. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Зі слів жінки, у Киселівці є могила — першого польського ксьондзаКатолицький священик, яку вони доглядають.
Могила першого польського ксьондза. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
З 2024 року у ліцеї діти вивчають польську мову. Випускниця закладу Марина каже, заняття відбуваються дистанційно.
"Мені дуже подобається ця мова — вона схожа на українську, тому подобається її вивчати. Дякуємо Польщі за допомогу нашому селу — ми щиро вдячні. І ми дуже хочемо бачити нашу країну вільною", — говорить Марина.
Випускниця ліцею Марина. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У селі планують відкрити школу національних меншин на базі місцевого дитячого садка, оскільки будівлю ліцею пошкодили внаслідок обстрілів в березні 2022 року, розповідає вчителька Наталія Швець. За її словами, наразі заняття з польської мови відбуваються щосуботи.
"Молодь також зараз вивчає польську мову та історію Польщі, яку викладає Сільвія Чихон. Саме польські викладачі мови й історії протягом цілого року займалися з нашими учнями", — говорить Наталія Швець.
Пошкоджена будівля ліцею внаслідок обстрілів в березні 2022 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Наталія згадує, що, з розповіді її дідуся, польську мову викладали у так званому "старому селі", яке вони називали "на тій стороні".
"В старому селі була приходська школа, і саме там викладали польську мову. Було на той час три класи, і обов’язково було релігієзнавство. Релігієзнавство — це зараз, як ми називаємо, але на той час говорили так, що обов’язково приходили у костел і там проводили навчання", — розповідає вчителька.
Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Киселівці. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Також Наталія пригадує, що її дід завжди казав: "Поляки їли сало і дуже багато жирної їжі". Одна з традиційних польських страв, яку готують у її родині, називається бігос.
"Ось є така страва, яку у Польщі називають бігос. Наскільки я пам’ятаю, я завжди питала у бабусі: "Що у вас на весіллі раніше готували?". Це було ні що інше, як те, що одні називають рагу, інші — бігос, а у нас іноді кажуть солянка", — говорить Швець.
Одна з традиційних польських страв, яка називається бігос. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Береться свіжа капуста і кисла капуста. Обов’язково — морква, м’ясо. Його бажано брати із підчеревини, щоб було соковите, саме з цим жиром. І ще один інгредієнт у рагу, скільки я пам’ятаю, бабуся завжди додавала — або сушені сливи, або сушені груші".
Також жінка говорить, що жодного свята не обходиться без голубців.
"Голубці — це їхня найперша, як то кажуть, найулюбленіша страва, яку вони дуже люблять. У наших голубцях фарш ми готуємо так: фарш із м’яса, морква, засмажка з цибулі, м’ясо курятини, свинини. І ще додаємо побільше паприки — паприку з часником, щоб вона давала аромат", — розповідає Наталія.
Голубці. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У обласному краєзнавчому музеї Миколаєва зберігається традиційний польський народний одяг, характерний для регіону Мазовія, розташованого в центральній Польщі.
"Це реконструкція мазовецького вбрання, яке могли носити шляхтичі, коли переселялися сюди, до нашої області. Виконаний цей стрій дуже з любов’ю. Всі навіть найдрібніші деталі потрапили до цього костюму. Ми бачимо хусточку, шнурівку на керсетці, а також на чоботах — вона теж справжня, привезена нам реконструкторами", — розповідає Світлана Романенко.
Традиційний польський народний одяг. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
Від початку повномасштабної війни приблизно 70 відсотків поляків виїхали. Станом на 2025 рік статистики щодо їхньої кількості в регіоні — немає, каже Романенко.
