За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець Віталій Бойко пішов на строкову службу у 2024 році. Воював під Куп'янськом, приблизно сім місяців перебував на "нулі". Через поранення на службі та погіршення стану здоров’я чоловік перевівся до Миколаївського РТЦК та СПРайонного територіального центру комплектування та соціальної підтримки..
Про мотивацію, зв’язок з онуком, здібності та мрії військовослужбовець розповів кореспондентам Суспільного.
Військовий РТЦК та СП Віталій Бойко з дитинства хотів бути автомеханіком.
"Навчався також на електрика-автослюсаря, а вивчився тільки на електрика. За фахом не працював. А далі працював на заводі "Зоря", потім в охороні, то там, то там", — каже чоловік.
У 2024 році Віталій отримав повістку та пішов на службу.
"Я загалом знав всю цю теорію. На навчанні зовсім по-іншому, ніж в бойовій бригаді. Одразу туди привезли на навчання, звідти у Львів. Мене одразу поставили командиром відділення і ВМПВійськово-мобілізаційний підрозділ.. На сержантську посаду", — розповідає боєць.
Після навчання Віталія направили на службу під Куп’янськом Харківської області. Близько семи місяців він з побратимами перебував на "нулі".
"І старше, і молодше у мене були хлопці. З ними говорили, що потрібно міняти хлопців, тому що вони ж там не можуть сидіти цілий тиждень чи більше. Кажу: "Їм також важко там перебувати. І все закінчується: вода, їжа". Кажу: "Треба міняти хлопців, щоб інші чергувались", — пригадує військовий.
Військовий Віталій Бойко (з милицями) разом з побратимами. З особистого архіву Віталія Бойка
Віталій Бойко розповів, що під час служби його мотивувала родина. А Найбільше маленький онук, якому три з половиною роки.
"Він дзвонив, постійно запитував, коли я приїду. Я кажу: "Скоро". Каже: "А ти мені купиш потяг?" Я кажу: "Так, куплю". Думаю: "П’ять потягів куплю, ти будеш задоволений". Любить потяги. Так він щодня просив", — говорить захисник.
Чоловік постійно був на зв’язку з хлопчиком.
"Коли на позиції, звісно, я не телефонував, а коли вертався, тоді набирав і дружину, і онука. І давай з ними розмовляти по відеозв’язку. То він казав: "Я чекаю тебе, чекаю. Давай вже додому скоріше", — каже він.
Військовий Віталій Бойко з онуком З особистого архіву Віталія Бойка
Згодом у війську Віталій став провідником, адже мав здібність швидко запам’ятовувати незнайому місцевість.
"У мене, виходить, візуальна пам'ять фотографічна. Я так одного разу пройшовся лісом і запам'ятав його одразу. Потім вів хлопців. Зі мною пішов ротний, подивився, каже: "Добре орієнтуєшся. Знаєш, як вийти?" Я говорю: "Так, я знаю, я і туди ходив, і туди. І ось там був, і з того боку". Він: “Нам такі підходять", — розповідає боєць.
Під час служби військовослужбовець дістав поранення обох ніг, коли намагався евакуювати загиблого побратима з лісу. Тоді російські війська атакували його з бійцями дронами та скидами.
"За 200-м прийшли, нас було п’ятеро людей. З п’яти один побратим "нормальним" лишився. Троє отримали поранення і стали трьохсоті, і ще один двохсотий став. Думав, що кістки там поперебивало, що залишусь без кінцівок. Слава Богу, обійшлось. Довго був на лікуванні, тому що довго загоювалось все", — пригадує чоловік.
Невдовзі стан здоров'я Віталія погіршився. Коли він вдруге травмувався, його перевели до Миколаєва на службу до РТЦК та СП.
"Людям говориш, що треба йти, багато хто відмовляється, не хоче, вони передивляться цих роликів у ютубі, яких насправді немає. А народ боїться, що їх одразу відправляють на "нуль", але це не так. Бо одразу відправляють на навчання, якщо немає навчання, то їх на "нуль" не відправлять", — пояснює військовий.
Травмована внаслідок поранення нога військового Віталія Бойка. З особистого архіву Віталія Бойка
Віталій Бойко має три медалі за службу в Збройних силах України. Чоловік мріє слідкувати за дорослішанням онука та про закінчення війни.
Читати ще
Читати ще
На Миколаївщині 4 липня деяким споживачам вимикатимуть світло
